1 Класифікація операційних систем з технологічної точки зору

 

Щоб реалізувати загальний стратегічний план компанії, керівник виробництвом повинен прийняти ряд стратегічних рішень. Ці рішення можуть бути класифіковані за наступними загальними категоріями:

– Вибір процесу виробництва. Складальний конвеєр. Спеціалізація праці.

– Рішення по виробничих потужностях. Який розмір підприємства?

– Вертикальна інтеграція. Купувати або випускати самим початкові матеріали?

–  Організація робочої сили. Спеціалізація праці.

– Технологія. Лідерство або використовування досвіду інших.

– Матеріально-технічні запаси. Виробництво на склад або по конкретних замовленнях.

– Місцеположення. Поряд з ринками або джерелами сировини.

Стратегічні рішення у сфері виробництва, звичайно, передбачають довгострокове скріплення ресурсів. Тактичні рішення є короткостроковими і служать для забезпечення виконання стратегічних рішень. На початку 1900 рр. Генрі Форд ухвалив стратегічне рішення про розроблення складального конвейєра із спеціалізованим розподілом праці для виробництва стандартизованих легких автомобілів моделі «Ті». Ця стратегія дозволила йому зайняти провідне положення в галузі за рахунок скорочення витрат. Його тактичні виробничі рішення, зокрема по диспетчеризації виробництва, побудові технологічних потоків матеріалів, забезпечували підтримку прийнятої стратегії протягом 20-х років. Форд, звичайно, був найефективнішим виробником автомобілів свого часу. Витрати на виробництво (і ціна) продовжували падати. Проте Форд допустив серйозну помилку, не адаптувавши стратегію своєї компанії до умов середовища, що змінюються. Споживачі почали розчаровуватися в єдиній моделі, що випускалася в одному кольорі і з обмеженою кількістю варіантів комплектації. Навіть і тоді, коли Форд побачив необхідність змін, йому було дуже важко провести реорганізацію, оскільки раніше ухвалені ключові виробничі рішення сильно обмежили його гнучкість у зміні моделей. Того дня, коли він зупинив конвейєр по збірці моделі «Ті», він як і раніше залишався найефективнішим автомобілебудівником у світі, але в стратегії задоволення потреб покупців він виявився не таким ефективним.

Стратегічне планування – це адаптивний процес, який передбачає регулярне розроблення та корекцію стратегічних планів, перегляд заходів щодо їх використання в операційній системі на основі безперервного контролю та оцінки змін, що відбуваються зовні та всередині підприємства. Підставою для визначення напрямку розроблення стратегічного плану операційної системи є аналіз перероблювальної підсистеми.

Перероблювальні підсистеми розрізняються за:

обсягом і характером споживання ресурсів;

типом технології перероблення;

характером продукції.

За типом перероблювального процесу (технології) операційні системи поділяють на три основні групи:

обробка продукції або виконання послуг за окремими операціями (функціональна);

потокова (лінійна) обробка продукції;

проектна обробка продукції.

Обробка за окремими операціями має такі ознаки:

угрупування виробничих процесів за функціональною ознакою – ділянка токарних верстатів, ділянка фрезерних верстатів, або ділянка миття машин, ділянка профілактичного огляду, ділянка ремонту кузовів і т.д.;

оброблювана продукція переміщається по ділянках, а якщо це послуги, то клієнт переміщається вздовж ділянок;

зручність при серійному виробництві із змінним маршрутом руху оброблюваних предметів;

традиційна проблема – узгодження різних маршрутів з метою мінімізації витрат робочого часу для виконання повного циклу робіт.

Потокова обробка має такі ознаки:

устаткування групується у вигляді лінійної схеми, що дозволяє продукції переміщатися лінійно від верстата до верстата, проходячи повний технологічний цикл до виходу готового виробу;

оброблювана продукція переміщається стандартно (незмінний маршрут) за технологічним ланцюгом устаткування;

використовується в масовому виробництві конвеєрного типу, безперервному виробництві (літейний, хімічний, добувний цикл);

традиційна проблема – різна трудомісткість (машиноємність) і складність обробки на різних одиницях устаткування, що вимагає погоджування потужності цих одиниць або формування проміжних запасів.

Проектна обробка має такі ознаки:

всі виробничі ресурси ґрунтуються навколо створюваного об’єкта;

переміщається не продукція, а ресурси виробництва;

використовується в будівництві, де для виконання конкретного проекту на будівельний майданчик завозять ресурси, що перебувають у русі навколо створюваної будівлі або споруди;

використовується в разі виконання індивідуальних проектів і має нестандартний (індивідуальний) характер;

традиційна проблема – раціональне (оптимальне) зосередження ресурсів на майданчику для виконання проекту з метою мінімізації терміну виконання замовлення.