2 Основні питання стратегічного управління

 

Стратегічне управління вирішує такі основні питання:

оптимізація виробничої програми;

управління витратами (контролінг і госпрозрахунок);

управління продуктивністю;

оновлювання фірми з погляду продуктової стратегії;

розміщення виробничих об’єктів.

В основі всіх цих питань покладено співвідношення витрат і результатів. Розглянемо докладніше ці питання.

Оптимізація виробничої програми в операційному менеджменті полягає в визначенні типу переробної підсистеми та розробленні такого алгоритму використання виробничих ресурсів підприємства, за якого співвідношення між виробничою програмою та витратами на її реалізацію буде найбільш ефективним.

З урахуванням того, що тип переробної підсистеми зумовлений типом виробництва на підприємстві (масове, серійне, одиничне виробництво), визначають такі шляхи оптимізації виробничої програми:

1 Якщо виробництво належить до проектного типу (індивідуальне замовлення), то виробнича програма на певний період просто не планується і трудовий процес залежить від поточного портфеля замовлень. Недоліком такого типу є складність в оцінюванні ступеня використання наявної потужності (можливостей) операційної системи.

2 Якщо виробництво належить до серійного типу, формують замовлення на партію і запускають технологічну лінію (при цьому виробничу програму розробляють не завжди, хоча потужність вже відома). Існує ймовірність комбінації зовнішнього індивідуального і внутрішнього серійного виробничого замовлення (наприклад, дорогі престижні марки автомобілів виробляються за індивідуальним замовленням, а деталі – серійно), а також комбінації зовнішнього серійного (партіонного) замовлення, що не перекриває потужність підприємства з надмірним виробництвом на склад.

3 Якщо виробництво належить до безперервного (масового) типу (металургія, гірничодобувні підприємства, хімічні комбінати), то обов’язкове повне завантаження виробничих потужностей, які в деяких випадках можуть варіювати внаслідок зміни швидкості основного технологічного процесу. У такому разі робота на склад неминуча.

Таке питання стратегічного управління як управління витратами повністю спирається на елементи контролінгу та госпрозрахунку. Необхідною умовою для вирішення цього питання є визначення різниці між результатами господарської діяльності і витратами, що обумовили цю діяльність. Саме в визначенні управлінських дій, що спрямовані на мінімізацію цих витрат і полягає сутність розроблення операційної стратегії, спрямованої на ефективне використання ресурсів операційної системи.

Ступінь ефективності використання ресурсів операційної системи зумовлений таким питанням стратегічного управління, як управління продуктивністю, про що вже йшла мова у пункті 5.1.

Оновлювання фірми з погляду продуктової стратегії полягає в дослідженні конкурентного середовища та визначенні попиту, який впливає на формування обсягів виробництва організації. Досить вагомим для нього є визначення показника вираженої компетентності та критеріїв конкурентоспроможності.

Розроблення питання, пов’язаного з розміщенням виробничих об’єктів, полягає у визначенні таких критеріїв:

1 Близькість до споживачів (близьке розміщення виробництва і споживання гарантує, що інтереси споживачів будуть ураховані швидше при створенні нових видів товарів. Основою для ухвалення рішення з цього приводу слугують дані про характер населення).

2 Діловий клімат. Дослідження ділового клімату полягає у визначенні: компаній, що працюють у тій самій галузі; визначенні масштабів підприємницької діяльності в окремому сегменті ринку; наявності належного законодавства у сфері бізнесу; підтримки підприємницької діяльності місцевими органами управління, а також можливості надання субсидій та податкових пільг.

3    Загальні витрати, що складаються з:

регіональних витрат:

вартість землі;

вартість споруд;

оплата робочої сили;

податки;

енергетичні витрати;

внутрішніх і зовнішніх витрат розподілу;

прихованих витрат, що важко піддаються обліку через:

надмірне переміщення матеріальних ресурсів між посередниками до кінцевого споживача;

ослаблену відповідну реакцію споживача внаслідок віддаленого місцезнаходження ринку споживання.

                Критерієм дослідження загальних витрат є їх мінімізація.

4   Інфраструктура, яка передбачає:

розгалужену транспортну систему;

потребу в електроенергії;

телекомунікації.

5 Якість професійної підготовки робочої сили, що означає:

освітній і професійний рівень місцевих працівників;

готовність і способи до навчання.

6 Постачальники (наявність їх високопрофесійної і конкурентноздатної мережі).

7 Місцезнаходження інших об’єктів компанії, яке впливає на асортимент і обсяг продукції, що виробляється цим об’єктом.

8 Зони вільної торгівлі (це закриті регіони, що перебувають під наглядом митної служби і в яких товари іноземного виробництва продаються без звичних митних формальностей).

9   Політичний ризик (для іноземних інвесторів).

10 Державні бар’єри (що не мають законодавчої сили на входження в галузь і розміщення об’єктів, але потребують урахування):

неюридичні;

культурні.

11  Торгові союзи, які:

надають перевагу новим ринкам з нижчими загальними витратами;

дозволять конкурувати на нових ринках (приклад: розміщення японської автомобільної промисловості в Європі до 1992 року).

12  Екологічні вимоги:

вплив на навколишнє середовище;

фінансові наслідки екодеструктивного впливу;

взаємовідносини з населенням.

13    Країна-споживач. Ураховується:

освітній рівень місцевого населення;

якість життя.

14 Конкурентоспроможні переваги полягають у перенесенні основної бази виробництва в регіон, де заохочуються інновації:

визначається стратегія;

розробляється виріб і технологічний процес;

створюється критична маса виробництва.

Основними методами розміщення промислових підприємств є:

макроаналіз – оцінювання альтернативних регіонів, субрегіонів і окремих населених пунктів;

мікроаналіз – оцінювання конкретних ділянок у вже вибраному населеному пункті.

Для макроаналізу використовують:

фактор-рейтингові системи, що базуються на визначенні шкали оцінок (у балах) основних чинників, що впливають на вибір місця роміщення;

лінійне програмування:

симплекс-метод;

транспортну задачу;

метод центру ваги (графічний метод), що базується на урахуванні:

розміщення вже існуючих об’єктів;

відстані між ними;

обсягів товарів, що транспортуються.

регресійну модель (відображення зв’язку між двома випадковими величинами x і y у вигляді залежності y = f(x) називають регресією y на x, і навпаки: у випадку x = f(y) кажуть про регресію x на y. Якщо лінії регресії є прямими, то регресію називають лінійною, в іншому випадку – нелінійною. Випадок прямої регресії є найпростішим, а тому найуживанішим в аналізі експериментальних даних);

евристичну модель (ґрунтується на поетапному аналізі витрат для вибраного місця розміщення сервісного підприємства і підсумовуванні цих витрат за заданими критеріями);

На особливу увагу заслуговує метод центру ваги, який застосовується для визначення місця розміщення проміжних складів зберігання напівфабрикатів та центральних розподільних складів. Згідно з цим методом на координатну сітку (рис. 2.1) наносять місця розміщення вже існуючих об’єктів. Метою методу центру ваги є встановлення відстаней між місцями розміщення об’єктів.

 

Центр ваги знаходять за допомогою обчислення координат Х і У, що приводить до мінімізації транспортних витрат.

 

                                                                                              (2.1)

 

                                                                                              (2.2)

 

де   Cx – координата Х центру ваги;

Су – координата У центру ваги;

dix – координата Х i-го місця розміщення;

diy – координата У i-го місця розміщення;

Vi – обсяг товарів, що перевозяться в i або з i-го місця розміщення.

Cервісні об’єкти знаходяться на перетині функцій маркетингу й операційного менеджменту.