Питання 3 Життєві кризи менеджера.

Основними труднощами, що виникають з перших днів роботи менеджера, є такі:

Менеджери відчувають розрив між своїм уявленням про організацію і тим, чим вона дійсно є. Цей стан викликає тривогу, стурбованість, так званий "шок від реальності". Причиною цих труднощів є нереалістична попередня інформація про умови роботи в організації.

Почуття неможливості показати у повній мірі свій потенціал – менеджери повинні спочатку займатися рутинною діяльністю. Це викликано по-перше, недовірою до новеньких, а по-друге, рутинні справи часто більш показові, ніж виключні види діяльності. Часто середовище вимагає від молодих менеджерів менших зусиль від справжньої реалізації їх здібностей.

Нереалістичність надій і невеликі можливості перспективного службового зростання та самовираження.

Менеджери недостатньо підготовлені для виконання своїх обов'язків. Основні три пункти вимог, які ставлять перед найманим менеджером сучасні умови та роботодавці: знання англійської мови, навички з управління витратами та фінансового обліку (1С, наприклад), здатність організувати підлеглих в рамках проекту. Часто менеджери не знають, як організувати та оцінити роботу підлеглих. Це характерно для молодих менеджерів. Вони спостерігають за власними керівниками, беручи їх поведінку за зразок і повторюючи їх помилки.

Але й у досвідченого та талановитого менеджера виникають труднощі, які мають назву "криза" (грецьк. krisis - рішення, поворотний пункт) та означають:

життєву кризу, тобто поворотний момент у житті людини, а не суспільства;

тяжкий перехідний стан, спричинений захворюванням, стресом, травмою і т.д., як емоційно значущою подією чи радикальною зміною статусу у власному житті.

Криза професійного становлення менеджера – це відносно нетривалі за часом (до 1 року) періоди кардинальної перебудови особистості керівника, обумовлені внутрішніми протиріччями та незадоволеністю своєю професійною управлінською діяльністю.

До причин, що викликають кризу професійного становлення, як правило, відносять такі:

незадоволеність своїм соціальним та професійним статусом, поступові якісні зміни способів виконання діяльності. Потреба у самоактуалізації задовольняється все менше у ході професійної діяльності. Можлива навіть зміна сфери діяльності;

соціально-економічні умови життєдіяльності людини. До таких умов відносять: скорочення штату, а іноді і організації, занизьку оплату праці, соціальну незахищеність і т. ін. На формування кризи може вплинути погіршення здоров'я, професійна стомленість, інтелектуальна безпорадність, синдром "емоційного вигорання". Часто криза такого роду виникає при обійманні нової посади, участі у конкурсі на заміщення вакантної посади, атестації ("депресія досягнення");

надмірне поглинання професійною діяльністю. Менеджери, які одержимі роботою (бізнесом) як засобом досягнення визнання та успіху, жертвують всім ради "справи всього життя". Для них часто така відданість заміняє саму справу. Поступово в них починає спостерігатися так званий "технократичний підхід" до вирішення управлінських проблем. Вони порушують професійну етику, стають конфліктними, проявляють жорстокість до підлеглих та колег. При цьому виникає відчуття незадоволеності собою, оточуючими та життям взагалі. Як наслідок, виникає стан професійної апатії та пасивності, депресія, яка переривається іноді лихоманковими пошуками виходу із ситуації.

Переживаючи кризу, менеджер, як правило, підіймається на більш високий рівень розвитку. Це пов'язано з тим, що криза призводить до перебудови психологічної структури особистості. Породжуючи психічну напругу, криза стимулює професійний розвиток.