3.1. Методики складання бюджету

 

При управлінні державними фінансами у процесі складання державного бюджету у світі застосовуються різні методики: постатейний бюджет, бюджет результативності, програмний бюджет.

Постатейний бюджет

Постатейний бюджет – бюджет, що формується виходячи з прирощення бюджетних показників – визначається, наскільки у пропонованому бюджеті видатки на ту чи іншу статтю зростають порівняно з бюджетом поточного року.

Постатейний бюджет зосереджується на організаційних одиницях та об’єктах видатків, що ускладнює розуміння взаємозв’язків між спожитими факторами та завданнями. При такому форматі бюджету показники результативності та ефективності можуть не застосовуватися, оскільки в постатейному бюджетному процесі їх важче обґрунтувати.

Часто при обговореннях постатейних бюджетів основна увага приділяється правильності видатків, а не доцільності результатів. Як наслідок – обсяги бюджету поступово збільшуються без серйозного розгляду результатів, до яких призведе таке зростання видатків у коротко- чи довготерміновій перспективі.

Недоліки застосування методики постатейного бюджету:

планування бюджету лише на 1 рік;

зосередження на досягненні об’ємних показників (кількість установ, ліжок, класів тощо);

відсутність відповідальності за результати діяльності;

зосередження на прирощенні бюджетних показників – наскільки у пропонованому бюджеті видатки на ту чи іншу статтю зростають порівняно з бюджетом поточного року.

Бюджет результативності

Бюджет результативності передбачає наявність трьох основних елементів:

обсягу роботи (що треба зробити);

виходу (що зроблено);

ефективності (як це зроблено).

На відміну від постатейного бюджету бюджет результативності створює певний рівень відповідальності й можливість кількісної оцінки виконання цієї відповідальності.

Відповідальність включає оцінку роботи, ступінь досягнення результатів. Бюджет результативності складніше формувати, обробляти та аналізувати, ніж постатейний, але він дає значно більше інформації для обговорення та ухвалення рішень. 

Ця методика складання бюджету вимагає додаткових систем обліку і звітування для цілей моніторингу та управління бюджетом. Існує тенденція до застосування в бюджеті результативності показників виходу, які легко піддаються кількісній оцінці, тому для формування бюджету на основі методики «бюджет результативності» необхідні великі обсяги статистичної роботи, що пов’язано з потребою проведення вимірювань та подальшого застосування одержаних оцінок. 

Складання бюджету «з нуля» (СБН)

Складання бюджету «з нуля» особливо популярне на місцях, оскільки воно забезпечує більшою інформацією і одночасно дає тим, хто ухвалює рішення, можливість більш поінформованого вибору рішень серед  конкуруючих потреб у ресурсах. СБН наголошує на зв’язках між спожитими факторами, обсягами робіт і виходом з погляду  ефективності та впливів.

СБН вимагає обґрунтованого вибору серед конкуруючих ресурсних стратегій для досягнення результатів на основі відносного рейтингу цих стратегій управління.

Програмний бюджет

Програмний бюджет – бюджет, що формується на основі бюджетних програм. Програми складаються із тісно взаємозв’язаних комплексів напрямків діяльності, спрямованих на досягнення мети або системи цілей, та відповідних завдань на багаторічний період.

Програми часто структуруються в ієрархію, до якої належать функції (наприклад, людські ресурси), програми (наприклад, тимчасові послуги з метою одержання додаткових доходів) та підпрограми  (наприклад, допомога дітям-утриманцям). У більш детально розроблених програмних структурах ієрархія може простягатися на детальніші рівні: елементи (наприклад, допомога дітям) та піделементи (наприклад, перегляд допомоги). 

Програмна структуризація напрямків діяльності означає, що дані про видатки, пропозиції стосовно фінансування та відповідні вимоги можна організувати у відносно невелику кількість статей у будь-якому окремому бюджеті. Програмний бюджет дозволяє здійснювати контроль за результатами програм.

При програмному бюджетуванні показники спожитих факторів, обсягів робіт, виходу, ефективності та результативності використовуються з метою моніторингу, контролю та управління результативністю. У результаті забезпечується більш повна оцінка програм у межах організацій та поза ними. 

В основі програмного бюджетування, як правило, лежить встановлення пріоритетів цілей та завдань, що дозволяє забезпечити досягнення найважливіших цілей при наявних або очікуваних ресурсах. Таким чином, у програмному бюджетуванні програмні та фінансові плани фактично пов’язані між собою у такий спосіб, який неможливо забезпечити при інших видах процесу бюджетування. 

При програмному бюджетуванні, як правило, керівники програми задіяні в підготовці бюджету більше, ніж при формуванні постатейного бюджету чи бюджету результативності.

Переваги різних методик складання бюджету подано у           таблиці 3.1.

 

Таблиця 3.1 – Переваги різних методик складання бюджету