4.3. Оцінка платоспроможності бюджету

 

З точки зору потенційних інвесторів та кредиторів найбільш важливим аспектом у оцінці фінансового стану місцевого бюджету є аналіз його платоспроможності, оскільки саме рівень платоспроможності визначає можливість бюджету (місцевої влади) розраховуватися за своїми борговими зобов’язаннями.

Платоспроможність бюджету визначається як такий його стан, за якого його вимоги до запозичень на фінансування проекту відповідають вимогам кредитування фінансового посередника або інвестора. Платоспроможність і кредитний ризик боргових зобов'язань здебільшого вимірюються через порівняння з перевіреною платоспроможністю і ризиком інших боргових зобов’язань у плані погашення та обслуговування.

Платоспроможність бюджету (органу місцевого самоврядування) оцінюється за такими напрямами:

оцінкою боргового навантаження;

оцінкою змін у показниках міжбюджетних відносин;

оцінкою динаміки податкової бази;

аналізом стану управління бюджетними ресурсами.

Оцінка боргового навантаження передбачає розрахунок ряду показників:

1. Загальний рівень боргового навантаження

,                                                          (4.14)

де ОБ – обсяг боргу органу місцевого самоврядування за певний період (бюджетний рік);

    ПД – обсяг податкових доходів за аналогічний період (бюджетний рік);

   НПД – обсяг неподаткових доходів за аналогічний період (бюджетний рік).

2. Показники обслуговування боргу

,                                                          (4.15)

де Плобсл – сума платежів з обслуговування боргу;

     Д – сума доходів бюджету в поточному році.

Можна також розраховувати як відношення платежів з обслуговування боргу до видатків загального фонду:

.                                                          (4.16)

Доцільність розрахунку такого показника пояснюється можливістю його зіставлення з граничним розміром, визначеним Бюджетним кодексом, який становить Кмах (Кмах = 10%).

На основі порівняння граничного та фактичного розмірів показників можна оцінити запас міцності бюджету:

.                                              (4.17)

Чим більше значення запасу міцності, тим більш фінансово стійким є бюджет, адже співвідношення загального фонду і зобов’язань з обслуговування боргу дозволяє розраховувати на запозичення у наступних бюджетних періодах.

3. Коефіцієнт структури боргу *:

частка зовнішнього боргу в структурі боргу в цілому

,                                                          (4.18)

де ЗБ – сума зовнішнього боргу, який має місцевий бюджет у поточному році;

      Б – загальна сума боргу, який має місцевий бюджет у поточному році.

4. Рівень кредиторської заборгованості

,                                                          (4.19)

де КЗ – сума кредиторської заборгованості місцевого бюджету за поточний період;

    Д – сукупні доходи бюджету за поточний період.

Перелік показників, які можуть використовуватися для оцінки боргового навантаження місцевого самоврядування, можна доповнити співвідношенням між сумою відсотків, сплачуваних за боргом, та загальним фондом місцевого бюджету. Згідно з положеннями Бюджетного кодексу граничне значення цього співвідношення становить 10%. Отже, на основі порівняння фактичного та граничного значень можна оцінити рівень стійкості бюджету: чим ближче розрахункове значення до 10%, тим менше можливості у місцевої влади щодо подальшого залучення боргових зобов’язань та рефінансування боргу.

Крім того, під час проведення аналізу боргового навантаження доцільно проаналізувати так звані обов’язкові видатки бюджету, тобто ті, які мають бути профінансовані у будь-якому випадку. Як правило, такі видатки становлять значну частину загального фонду місцевих бюджетів, що у разі ускладнень фінансового стану бюджету може негативно вплинути на обслуговування боргу. Тобто значна питома вага обов’язкових видатків у структурі видатків бюджету зменшує гнучкість бюджету та підвищує залежність його боргової політики від швидкості обороту інвестиційних коштів.

Для оцінки боргового навантаження доцільно також проаналізувати виконання договірних умов між кредитором та позичальником з раніше взятих зобов’язань. Бюджетним кодексом передбачено більш жорсткий підхід до розрахунків місцевих бюджетів за своїми борговими зобов’язаннями, зокрема, у разі порушення графіка погашення з вини позичальника відповідний бюджет позбавляється права здійснювати нові позики впродовж п’яти наступних років. До того ж, враховуючи ступінь розвитку вітчизняного ринку державних фінансових боргових зобов’язань, органи місцевого самоврядування повинні уникати ситуацій, коли вони залежатимуть від рефінансування, щоб мати змогу сплатити основну частину та відсотки за боргом.

Зауважимо, що оцінку боргового навантаження доцільно проводити лише для бюджетів міст, оскільки згідно з Бюджетним кодексом тільки такі бюджети мають право здійснювати позики.

Аналіз змін у показниках міжбюджетних відносин передбачає аналіз структури доходів місцевого бюджету, виходячи з їх поділу на такі, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів (сукупність дохідних джерел, що закріплені державою на постійній основі за відповідними бюджетами), та такі, які не враховуються при розрахунку обсягу трансфертів.

Отже, до показників оцінки міжбюджетних відносин належать:

Коефіцієнт фінансової самостійності – питома вага доходів, що не враховуються при визначенні трансфертів, у структурі доходів місцевого бюджету без урахування трансфертів:

.                                                          (4.20)

Коефіцієнт бюджетного покриття – відношення доходів, що враховуються при визначенні трансфертів, до мінімальних видатків місцевого бюджету:

.                                                          (4.21)

 

 Частка доходів, що враховуються при визначенні трансфертів у структурі доходів місцевого бюджету без урахування трансфертів.

Частка дотації та цільових субвенцій у структурі доходів місцевого бюджету.

Для оцінки відносної бюджетної забезпеченості можна визначати коефіцієнт відносної бюджетної забезпеченості:

,                                                          (4.22)

де Кбзі – рівень бюджетної забезпеченості конкретного бюджету;

      – рівень бюджетної забезпеченості в середньому за бюджетами міст.

Як рівні бюджетної забезпеченості може використовуватися коефіцієнт бюджетного покриття.

Оцінка стану податкової бази передбачає аналіз складу, структури та динаміки податкових надходжень до відповідного бюджету, в тому числі аналіз податкової заборгованості. У цьому аналізі можуть використовуватися такі показники:

Питома вага податкових надходжень від найбільших платників податків у структурі податкових надходжень бюджету.

Частка місцевих податків і зборів у структурі надходжень.

Суми втрат доходів (та їх частка у доходах) від надання податкових пільг місцевою радою.

Питома вага та недоїмки у структурі податкових доходів місцевого бюджету, її динаміка тощо.

Поряд із показником бюджетної самостійності можна також розраховувати коефіцієнт податкової самостійності:

,                                                          (4.23)

де ДНМТ – доходи, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів;

    ПН – податкові надходження.

Оцінка стану управління бюджетними ресурсами передбачає визначення загальної забезпеченості видатків місцевого бюджету його доходами і є однією з найбільш важливих складових оцінки платоспроможності бюджету. Під час проведення аналізу стану управління бюджетними ресурсами пропонують розраховувати такі показники:

Показник відношення дефіциту бюджету з урахуванням кредиторської заборгованості до сукупних видатків місцевого бюджету:

 

.                                                          (4.24)

 

Обсяг реального дефіциту бюджету, який визначається шляхом коригування дефіциту місцевого бюджету поточного року на обсяг непогашеної кредиторської та дебіторської заборгованості бюджету:

 

РД=Д+КЗ–ДЗ.                                                          (4.25)

 

Співвідношення показників загального та спеціального фондів за доходами та видатками.

Як окремий напрямок у рамках аналізу стану управління бюджетними ресурсами доцільно виокремлювати аналіз інвестиційної спрямованості бюджету. Мається на увазі визначення структури джерел фінансування капітальних видатків бюджету, її динаміки. Зокрема, доцільно визначати такі показники:

частку позикових коштів у загальній сумі доходів бюджету розвитку;

доходи бюджету розвитку, отримані від загальної суми доходів, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів у співвідношенні із загальною сумою доходів до бюджету розвитку;

питому вагу надходжень від продажу майна (земельних ділянок) у доходах бюджету розвитку тощо.

Результати такого аналізу дозволять оцінити, по-перше, спрямованість соціально-економічної політики місцевої влади (поточну чи стратегічну), по-друге, стануть реальним індикатором якості управління бюджетними ресурсами.

Крім того, пропонується розраховувати інтегральний коефіцієнт фінансової стійкості на основі окремих показників з урахуванням їх значущості:

,                                              (4.26),

де Кінт – інтегральний коефіцієнт фінансової стійкості місцевого бюджету;

Кі – окремий (і-й) коефіцієнт фінансової стійкості;

vi – вага і-го коефіцієнта фінансової стійкості ();

n – кількість коефіцієнтів, визначених для оцінки фінансової стійкості.