ТЕМА 1 Поняття і суть менеджменту

 

1 Визначення менеджменту: поняття «менеджмент», «управління», «менеджер», «підприємець». Рівні управління.

2 Еволюція управлінської думки: історичні етапи розвитку менеджменту в світі та в Україні (школи менеджменту). Підходи до менеджменту.

 

1 Менеджмент (згідно з Оксфордським словником англійської мови) – це спосіб та манера спілкування з людьми;

- це влада та мистецтво керівництва;

- це вміння організовувати ефективну роботу апарату управління (служб працівників);

- це органи управління, адміністративні одиниці, служби і підрозділи.

Управління – це цілеспрямована дія на об’єкт із метою зміни його стану, або поведінки у зв’язку зі зміною певних обставин.

Таким чином, УПРАВЛІННЯ – це процес ув’язки всіх необхідних компонентів для досягнення певного результату, а МЕНЕДЖМЕНТ – це інструмент, система організації праці, яка забезпечує існування такої ув’язки. Менеджмент є складовою частиною управління. Він реалізується лише людьми, керівниками, тоді як управління можливе й за допомогою технічних засобів (роботів, електронних систем, …).

Менеджер – це керівник ринкової орієнтації, який добре орієнтується в ринкових відносинах, тобто хто своєчасно реагує на кон’юнктуру і динаміку попиту та пропозицій, вміло перебудовує виробництво з урахуванням вимог ринку.

Підприємець – це людина, яка готова йти на ризик, новаторство, примноження багатства; яка регулює процес створення чогось нового, що дає цінність; яка приймає на себе фінансову, моральну та соціальну відповідальність, отримуючи грошовий дохід та особисте задоволення досягнутим.

Вертикальний поділ праці:

На західних підприємствах розрізняють:

- топ-менеджмент – вища ланка керівництва (генеральний директор, члени управління), (для України – директор, президент фірми, підприємства, їхні заступники тощо);

- мідл-менеджмент – середня ланка керівництва (керівники самостійних відділів), (для України – начальник управління, завідувач відділу, декан, начальник цеху та інші категорії працівників);

- ловер-менеджмент – низова ланка керівництва (керівники підвідділів та інших підрозділів), (для України - майстер, начальник виробничої дільниці, завідувач бюро, завідувач кафедри, старший продавець тощо).

Горизонтальний поділ праці:

 

Існує така спеціалізація менеджменту:

- американська школа – затверджує, що менеджер повинен мати спеціальну освіту, окрім основної чи додаткової,

- японська школа – не готує професійних менеджерів. Підготовка відбувається під час отримання досвіду через ланцюг змін посад у різних підрозділах фірми;

- європейська школа – проміжна позиція між двома цими управлінськими культурами. Вони мають школи бізнесу, але управління як вид діяльності не входить у десятку кар’єрних переваг.

2 Практика управління – дуже давня наука. В ІІІ тисячоріччі до н.е. у древній Шумерії записували комерційні справи на глиняних табличках. Висячі сади Вавілона, піраміди Єгипту з’явилися на світ лише внаслідок координованих організованих зусиль. Римська імперія – організація, яка проіснувала сотні років.

Перший вибух інтересу до управління – 1911 р. книга Ф.Тейлора «принципи наукового управління» - початок визнання управління наукою і самостійною галуззю дослідження.

Розрізняють чотири підходи до менеджменту:

підхід з позиції виділення різних шкіл;

процесний підхід – управління як безупинна серія взаємозалежних  управлінських функцій;

системний підхід – розглядає організацію як сукупність взаємозалежних елементів;

4) ситуаційний підхід – управління визначається ситуацією/

Процесний підхід:

планування;

організація;

мотивація;

контроль

Ситуаційний підхід (ймовірний, залежний від випадковості):

- розробка конкретних прийомів для рішення різноманітних ситуацій

Системний підхід (лише відкриті системи):

- вхід (інформація, матеріали, енергія , капітал, трудові ресурси)

- перетворення;

- вихід (продукція, послуга, тощо) – прибуток, соціальна відповідальність, частка ринку, ріст

 

Школи менеджменту:

Школа наукового управління (1885-1920). Засновник – Ф.Тейлор:

поділ праці на управлінську та виконавчу;

усвідомлення важливості стимулювання;

механічні висновки про менеджмент.

Класична адміністративна школа управління (1920-1950)

Анрі Файоль – «батько» менеджменту, Лінда Урвік, Девід Муні, А.Рейлі.

Мета створення універсальних принципів управління – 14 принципів управління А.Файоля:

- поділ праці, спеціалізація;

- повноваження і відповідальність, де даються повноваження, там виникає відповідальність;

- дисципліна;

- єдиноначальність;

- єдність напрямку;

- підпорядкованість особистих інтересів загальним;

- винагорода персоналу;

- централізація;

- скалярний ланцюг, ієрархія;

- порядок;

- справедливість;

- стабільність робочого місця для персоналу;

- ініціатива;

- корпоративний дух.

Школа людських стосунків (1930-1950)

М.Портер, Ельтон Мейо, А.Маслоу

- Менеджмент – процес виконання робіт за допомогою інших осіб;

- Приділяється велика увага потребам з погляду психології та соціології;

- Розроблено рівні потреб.

Школа науки управління (1950-наші дні)

П.Друкер

Ключові моменти поглядів на менеджмент:

- застосування системного підходу в управлінні (теорія систем);

- застосування ситуаційного підходу в управлінні;

- орієнтація менеджменту на інновації, інтеграцію, інтернаціоналізацію;

- визнання соціальної відповідальності менеджменту перед людиною і суспільством в цілому.

Розвиток управлінської науки в Україні проходив 7 етапів:

І етап (1917-1921р.р.) - розроблялися форми й методи державною централізованого управління виробництвом, обґрунтовувалися принципи централізму, державного регулювання.

II етап (1921-1928рр) - здійснювалося подальше вдосконалення адміністративного управління виробництвом, були зроблені спроби введення так званого госпрозрахунку як основи економічних методів управління, а також формально вивчалися можливості участі трудящих в управлінні.

ІІІ етап (1929-1945рр) - пов'язаний із організацією індустріальної бази суспільного виробництва й присвячується вдосконаленню структур управління, методів добору та підготовки кадрів, планування й організації виробництва.

IV етап (1946-1965рр) - характеризується пошуком нових форм функціонування та взаємодії державних органів управління, спробою переходу до територіальної та галузевої систем управління.

V етап (1965-1975рр) - здійснена спроба проведення господарської реформи шляхом посилення ролі економічних методів управління. Було показано неефективність реформ, які проводяться в рамках адміністративно-командної системи.

VI етап (1975-1985рр) - підтвердив необхідність зміни економічних відносин, докорінних економічних реформ, проведення яких слід віднести до сьомого етапу.

VII етап (з І985р - по даний час) - початок ринкових реформ, введення моделей госпрозрахунку, кооперативного руху, збільшення економічної свободи.

Період формування національної економіки України й проведення економічних реформ вимагає окремого вивчення. У розвиток управлінської науки суттєвий внесок зробили такі українські вчені, як О. Терлецький, М.Зібер, С. Подолянський, М.Туган-Барановський, М.Драгоманов, І.Вернадський, І. Коропецький та інші.