ТЕМА 1 Поняття і суть менеджменту
1 Визначення менеджменту: поняття «менеджмент», «управління», «менеджер», «підприємець». Рівні управління.
2 Еволюція управлінської думки: історичні етапи розвитку менеджменту в світі та в Україні (школи менеджменту). Підходи до менеджменту.
1 Менеджмент (згідно з Оксфордським словником англійської мови) – це спосіб та манера спілкування з людьми;
- це влада та мистецтво керівництва;
- це вміння організовувати ефективну роботу апарату управління (служб працівників);
- це органи управління, адміністративні одиниці, служби і підрозділи.
Управління – це цілеспрямована дія на об’єкт із метою зміни його стану, або поведінки у зв’язку зі зміною певних обставин.
Таким чином, УПРАВЛІННЯ – це процес ув’язки всіх необхідних компонентів для досягнення певного результату, а МЕНЕДЖМЕНТ – це інструмент, система організації праці, яка забезпечує існування такої ув’язки. Менеджмент є складовою частиною управління. Він реалізується лише людьми, керівниками, тоді як управління можливе й за допомогою технічних засобів (роботів, електронних систем, …).
Менеджер – це керівник ринкової орієнтації, який добре орієнтується в ринкових відносинах, тобто хто своєчасно реагує на кон’юнктуру і динаміку попиту та пропозицій, вміло перебудовує виробництво з урахуванням вимог ринку.
Підприємець – це людина, яка готова йти на ризик, новаторство, примноження багатства; яка регулює процес створення чогось нового, що дає цінність; яка приймає на себе фінансову, моральну та соціальну відповідальність, отримуючи грошовий дохід та особисте задоволення досягнутим.
Вертикальний поділ праці:
На західних підприємствах розрізняють:
- топ-менеджмент – вища ланка керівництва (генеральний директор, члени управління), (для України – директор, президент фірми, підприємства, їхні заступники тощо);
- мідл-менеджмент – середня ланка керівництва (керівники самостійних відділів), (для України – начальник управління, завідувач відділу, декан, начальник цеху та інші категорії працівників);
- ловер-менеджмент – низова ланка керівництва (керівники підвідділів та інших підрозділів), (для України - майстер, начальник виробничої дільниці, завідувач бюро, завідувач кафедри, старший продавець тощо).
Горизонтальний поділ праці:
Існує така спеціалізація менеджменту:
- американська школа – затверджує, що менеджер повинен мати спеціальну освіту, окрім основної чи додаткової,
- японська школа – не готує професійних менеджерів. Підготовка відбувається під час отримання досвіду через ланцюг змін посад у різних підрозділах фірми;
- європейська школа – проміжна позиція між двома цими управлінськими культурами. Вони мають школи бізнесу, але управління як вид діяльності не входить у десятку кар’єрних переваг.
2 Практика управління – дуже давня наука. В ІІІ тисячоріччі до н.е. у древній Шумерії записували комерційні справи на глиняних табличках. Висячі сади Вавілона, піраміди Єгипту з’явилися на світ лише внаслідок координованих організованих зусиль. Римська імперія – організація, яка проіснувала сотні років.
Перший вибух інтересу до управління – 1911 р. книга Ф.Тейлора «принципи наукового управління» - початок визнання управління наукою і самостійною галуззю дослідження.
Розрізняють чотири підходи до менеджменту:
підхід з позиції виділення різних шкіл;
процесний підхід – управління як безупинна серія взаємозалежних управлінських функцій;
системний підхід – розглядає організацію як сукупність взаємозалежних елементів;
4) ситуаційний підхід – управління визначається ситуацією/
Процесний підхід:
планування;
організація;
мотивація;
контроль
Ситуаційний підхід (ймовірний, залежний від випадковості):
- розробка конкретних прийомів для рішення різноманітних ситуацій
Системний підхід (лише відкриті системи):
- вхід (інформація, матеріали, енергія , капітал, трудові ресурси)
- перетворення;
- вихід (продукція, послуга, тощо) – прибуток, соціальна відповідальність, частка ринку, ріст
Школи менеджменту:
Школа наукового управління (1885-1920). Засновник – Ф.Тейлор:
поділ праці на управлінську та виконавчу;
усвідомлення важливості стимулювання;
механічні висновки про менеджмент.
Класична адміністративна школа управління (1920-1950)
Анрі Файоль – «батько» менеджменту, Лінда Урвік, Девід Муні, А.Рейлі.
Мета створення універсальних принципів управління – 14 принципів управління А.Файоля:
- поділ праці, спеціалізація;
- повноваження і відповідальність, де даються повноваження, там виникає відповідальність;
- дисципліна;
- єдиноначальність;
- єдність напрямку;
- підпорядкованість особистих інтересів загальним;
- винагорода персоналу;
- централізація;
- скалярний ланцюг, ієрархія;
- порядок;
- справедливість;
- стабільність робочого місця для персоналу;
- ініціатива;
- корпоративний дух.
Школа людських стосунків (1930-1950)
М.Портер, Ельтон Мейо, А.Маслоу
- Менеджмент – процес виконання робіт за допомогою інших осіб;
- Приділяється велика увага потребам з погляду психології та соціології;
- Розроблено рівні потреб.
Школа науки управління (1950-наші дні)
П.Друкер
Ключові моменти поглядів на менеджмент:
- застосування системного підходу в управлінні (теорія систем);
- застосування ситуаційного підходу в управлінні;
- орієнтація менеджменту на інновації, інтеграцію, інтернаціоналізацію;
- визнання соціальної відповідальності менеджменту перед людиною і суспільством в цілому.
Розвиток управлінської науки в Україні проходив 7 етапів:
І етап (1917-1921р.р.) - розроблялися форми й методи державною централізованого управління виробництвом, обґрунтовувалися принципи централізму, державного регулювання.
II етап (1921-1928рр) - здійснювалося подальше вдосконалення адміністративного управління виробництвом, були зроблені спроби введення так званого госпрозрахунку як основи економічних методів управління, а також формально вивчалися можливості участі трудящих в управлінні.
ІІІ етап (1929-1945рр) - пов'язаний із організацією індустріальної бази суспільного виробництва й присвячується вдосконаленню структур управління, методів добору та підготовки кадрів, планування й організації виробництва.
IV етап (1946-1965рр) - характеризується пошуком нових форм функціонування та взаємодії державних органів управління, спробою переходу до територіальної та галузевої систем управління.
V етап (1965-1975рр) - здійснена спроба проведення господарської реформи шляхом посилення ролі економічних методів управління. Було показано неефективність реформ, які проводяться в рамках адміністративно-командної системи.
VI етап (1975-1985рр) - підтвердив необхідність зміни економічних відносин, докорінних економічних реформ, проведення яких слід віднести до сьомого етапу.
VII етап (з І985р - по даний час) - початок ринкових реформ, введення моделей госпрозрахунку, кооперативного руху, збільшення економічної свободи.
Період формування національної економіки України й проведення економічних реформ вимагає окремого вивчення. У розвиток управлінської науки суттєвий внесок зробили такі українські вчені, як О. Терлецький, М.Зібер, С. Подолянський, М.Туган-Барановський, М.Драгоманов, І.Вернадський, І. Коропецький та інші.