4.3.2. Прості методи оцінки ефективності інвестицій

 

Метод розрахунку терміну окупності інвестицій

Метод розрахунку терміну окупності інвестицій полягає у визначенні необхідного для відшкодування інвестицій періоду часу, за який очікується повернення вкладених коштів за рахунок доходів, отриманих від реалізації інвестиційного проекту. Точніше під терміном окупності розуміють тривалість періоду часу, протягом якого сума чистих доходів дорівнює сумі інвестицій.

Відомо два підходи до розрахунку терміну окупності.

Перший полягає в тому, що сума початкових інвестицій ділиться на величину річних (середньорічних) надходжень. Його застосовують у випадках, коли грошові надходження однакові (приблизно однакові) за роками:

,                                                                                             (4.9)

Другий підхід розрахунку терміну окупності передбачає знаходження величини грошових надходжень від реалізації інвестиційного проекту наростаючим підсумком, тобто як кумулятивної величини. Такий розрахунок можна провести за формулою:

 

,                                                                             (4.10)

 

де n – кількість років, за яку сума грошових потоків буде найбільш близькою за значенням до початкових інвестицій, але все-таки менше за цю суму.

Ця формула враховує ситуацію, коли  при розрахунку періоду окупності за наростаючою сумою грошових доходів термін накопичень необхідної суми не дорівнює цілому числу років.

Основні переваги цього методу:

Простота розуміння і розрахунків.

Можливість ранжування проектів за термінами окупності, а отже, і за ступенем ризику – чим коротше період повернення коштів, тим більші грошові потоки в перші роки реалізації інвестиційного проекту, а отже –  кращі умови для підтримки ліквідності підприємства.

До недоліків методу окупності потрібно віднести таке:

Не враховується період освоєння проекту (період проектування і будівництва).

Не враховується віддача від вкладеного капіталу, тобто не оцінюється його прибутковість, та не оцінюються грошові надходження після закінчення терміну окупності.

Не враховується фактор часу.

Іншими словами, цей показник не враховує весь період функціонування проекту і, отже, на нього не впливають доходи, отримані за межами терміну окупності.

Однак третій традиційно усувається шляхом дисконтування грошових потоків при розрахунку періоду окупності.

При використанні методу окупності може бути прийнятий проект з періодом повернення інвестицій меншим деякого наперед встановленого періоду, який може коливатися в значних межах і залежати від різних чинників (суб’єктивне сприйняття ризику інвестором, галузь економіки, в якій реалізується проект, терміни окупності за аналогічним  проектами тощо). Тривалість цього періоду встановлюється здебільшого інтуїтивно, без належного теоретичного обґрунтування і може призвести до відмови від економічно вигідних проектів.

Таким чином, період окупності може стимулювати використання високодохідних та короткострокових проектів і обмежувати реалізацію більш рентабельних, але довгострокових.

 

Метод розрахунку бухгалтерської рентабельності інвестицій

Метод розрахунку бухгалтерської рентабельності інвестицій (середньої норми прибутку на інвестиції, розрахункової норми прибутку) ґрунтується на використанні бухгалтерського показника прибутку на відміну від усіх попередніх, які передбачають використання показника грошового потоку.

Визначається він як відношення середньої величини прибутку, отриманого за бухгалтерською звітністю, до середньої величини інвестицій.

Розрахунок може здійснюватися на основі прибутку без урахування виплати процентних та податкових платежів або доходу після податкових, але до процентних платежів.

Величина інвестицій, стосовно до якої знаходять рентабельність, визначається як середня між вартістю активів на початок і кінець розрахункового періоду:

 

 ,                                                             (4.11)

 

 

де D – прибуток до оподаткування;

     F – ставка податку на прибуток;

     Са.п – вартість активів на початок розрахункового періоду;

     Са.к – вартість активів на кінець розрахункового періоду.

Однак норма прибутку залежить не лише від розміру авансованого капіталу, але і від його структури. Вона буде вище у разі,  якщо більша питома вага змінного капіталу. Крім того, на норму прибутку суттєво впливає швидкість обороту капіталу: чим більше оборотність, тим вища норма, і навпаки.

Розрахована цим методом величина простої норми прибутку (бухгалтерської рентабельності інвестицій) залежить від того, який прибуток враховується у розрахунках.

Необхідно відзначити, що в основу даного методу покладені інструкції і положення про бухгалтерський облік, калькуляцію, поточні витрати й аналіз господарської діяльності підприємства, які в різних країнах мають свої особливості.

Зокрема в Україні складність може представляти невідповідність між розрахунком прибутку у податковому обліку та за бухгалтерською звітністю (у фінансовому обліку).

Проект вважається прийнятним, якщо розрахований для нього рівень  цього показника перевищує величину, взяту інвестором за базу порівняння (стандарт, норматив).

Переваги методу бухгалтерської рентабельності інвестицій:

Простота і очевидність розрахунків.

Зручність користування в системі матеріального заохочення.

Безпосередній зв'язок з показниками прийнятого обліку та аналізу.

Недоліки методу бухгалтерської рентабельності інвестицій:

1. Вибір розрахункового року. Оскільки використовуються щорічні дані, важко, а іноді  неможливо вибрати рік, найбільш характерний для проекту. Всі вони можуть розрізнятися за рівнем виробництва, прибутку, процентними ставками і іншими показниками. Крім того, деякі періоди роки можуть бути пільговими з оподаткування. Очевидно, що чистий прибуток у ті роки, коли застосовуватимуться податкові пільги, буде значно відрізнятися від прибутку тих років, коли податки сплачуються на загальних підставах.

2. Статичність показника. Цей недолік можна спробувати усунути шляхом розрахунку прибутковості (рентабельності) проекту по кожному року. Проте і після цього основний недолік залишається, оскільки не враховується розподіл у часі чистого притоку і відтоку капіталу протягом терміну експлуатації об'єкта інвестицій. Виникає ситуація, коли прибуток, отриманий в початковий період, більший, ніж у наступні. У цьому разі важко зробити вибір між двома альтернативними варіантами, якщо вони мають різну бухгалтерську  рентабельність протягом ряду років.

Проте розглянуті нами методи оцінки ефективності інвестицій мають на меті визначення так званої абсолютної прийнятності інвестицій, тобто відповідають на питання про ефективність окремого проекту без зв'язку з іншими інвестиційними можливостями підприємства, а отже, не дають можливості визначити, наскільки один проект вигідніший, ніж інший. Хоча на практиці підприємство постійно стикається з проблемою вибору і, відповідно, оптимізації запропонованих йому реальних інвестиційних проектів.