4.5. Способи урахування відмінностей у термінах життя інвестиційних проектів

 

Разом із вибором коефіцієнта дисконтування на результати оцінки інвестиційних проектів можуть помітно впливати відмінності в термінах життя інвестицій.

Розглянемо таку ситуацію на попередньому прикладі.

При виборі вугільної схеми енергопостачання грошові надходження припинялися через 2 роки. Тому нам легко буде прийняти для нового варіанта розрахунків допущення, що взагалі термін життя вугільного варіанта дорівнює всього 2 рокам, і по закінченні цього терміну можна знову здійснити аналогічне вкладення з тими самими характеристиками.

Для вирішення такого роду проблем рекомендується використовувати зручний інструмент спрощення - еквівалентний ануїтет ЕА. Цей метод розрахунків називають також визначенням ЧПВ у річному вимірюванні. Щоправда, використання такого спрощення допустиме лише в тих випадках, коли проекти, що порівнюються, мають однаковий рівень ризику. При цьому метод розрахунку еквівалентного ануїтету зовсім не альтернативний методу визначення ЧПВ – він просто полегшує вибір інвестиційних проектів, які забезпечують максимізацію ЧПВ.

Еквівалентний ануїтет – це уніфікований (стандартний) ануїтет, який має ту саму тривалість, що і оцінюваний інвестиційний проект, і ту саму величину поточної вартості, що і ЧПВ цього проекту.

Логіка використання еквівалентного ануїтету полягає в тому, що якщо такі ануїтети визначити для всіх порівнюваних проектів, то проект, у якого цей показник буде найбільшим, забезпечуватиме і найбільшу величину ЧТС всіх грошових надходжень, якщо всі конкуруючі інвестиції припускатимуть нескінченне реінвестування або реінвестування до тих пір, поки термін життя всіх проектів не завершується одночасно. Формула розрахунку

,                                                                             (4.12)

де NPV – чиста поточна вартість проекту;

      ПВА1n, k – поточна вартість ануїтету в одну грошову одиницю за період n і ставкою дисконтування k.

Умови, при яких їх використання цього методу буде правомірним, тобто забезпечуватиме правильний вибір найбільш ефективного з взаємовиключних проектів за критерієм максимізації ЧПВ:

1) інвестиції можуть відтворюватися за рахунок реінвестування грошових надходжень до досягнення однакового для всіх проектів часового горизонту вибуття основних активів ;

хоча б один з інвестиційних проектів допускає нескінченне реінвестування грошових надходжень у рамках забезпечення діяльності фірми.

 

Метод витратної ефективності

У своїй діяльності аналітик інвестицій може зіткнутися з|із| випадком взаємовиключних інвестицій, які взагалі не супроводяться (безпосередньо) грошовими надходженнями. Скажімо, вирішуючи питання про те, який тип освітлювальних приладів вибрати для оснащення службових приміщень - лампи розжарювання або денного освітлення. Проблема полягає тільки в тому, який із способів освітлення ( інвестиційний проект) буде пов'язаний в одній і тій самій часовій перспективі з найменшими поточними (дисконтованими) витратами. Саме найбільш дешевий проект і повинен обиратися.

Якщо ж ми маємо справу з проектами, розрахованими на різні терміни життя, то нам варто скористатися розглянутим методичним прийомом і визначити еквівалентний ануїтет, а точніше еквівалентними річними витратами ЕРВ .

Визначимо еквівалентні річні витрати, скориставшись значеннями коефіцієнтів приведення до поточної вартості за формулою

 

,                                                                             (4.13)

 

 

Очевидно, що вищеописаний метод вибору варіантів інвестування має особливе значення для бюджетної сфери і неприбуткових організацій, де мова не завжди може йти про максимізацію грошових надходжень, але актуальним є питання про найбільш раціональне використання обмежених інвестиційних ресурсів.

Таким чином, незважаючи на різноманітність ситуацій, які виникають у сфері інвестування, використання показника чистої поточної вартості (ЧПВ) дає аналітикам та інвесторам надійну основу для вибору навіть серед взаємовиключних проектів саме того або тих, які найбільшою мірою сприяють зростанню цінності фірми і, отже, збагачення її власників. Щоправда, все це справедливо лише в тому разі, якщо фірма не стикається з бюджетними обмеженнями і тому не повинна обирати інвестиційні проекти в умовах раціонування інвестицій.