1.7   Документи, які ведуться на КСП (СП) батареї

 

На кожному КСП складають:

– схему орієнтирів;

– картку топогеодезичної прив’язки;

– журнал розвідки та обслуговування стрільби.

На КСП, крім того, ведуть: робочу карту, схему цілей, великомасштабний планшет.

Під час організації розвідки на сильно пересіченій місцевості і в горах, за умови наявності достатнього часу, на СП складається схема полів невидимості, а на КСП - загальна схема полів невидимості. Крім того, на КСП (СП) може розроблятись артилерійська панорама місцевості.

Схема орієнтирів (рис.1.10) призначена для:

– швидкого пошуку орієнтирів (місцевих предметів) на місцевості;

– швидкого і надійного передавання (приймання) цілевказівок;

– визначення положення розвіданих цілей на місцевості стосовно орієнтирів;

– для приймання і передавання доповіді про розвідані цілі.

Схему орієнтирів, як правило, виконує командир відділення управління або один із розвідників за його дорученням. При розміщенні КСП в командирській машині схема орієнтирів складається старшим розвідником-далекомірником.

Схема орієнтирів являє собою креслення довільного масштабу, на якому в перспективній формі наносять у смузі (секторі) розвідки орієнтири справа наліво за рубежами, починаючи з ближнього, зі збереженням їх вигляду і відносного розміщення на місцевості.

 

Схема орієнтирів КСП 2 батареї

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Командир відділення управління

___________________________

(в/звання, підпис, прізвище)

_______

(дата)

Рисунок 1.10 - Схема орієнтирів (варіант)

Журнал розвідки та обслуговування стрільби

(додаток Б) є робочим документом, до якого записують результати спостережень за противником, відліки при обслуговуванні стрільби.

У ньому здійснюються облік і систематизація отриманих розвідданих. По кожній цілі (об’єкту) вказують: від кого отримані дані; час отримання даних і знаходження цілі; номер; назву; характер; координати; засіб розвідки і точність координат.

Запис у журналі розвідки та обслуговування стрільби здійснюється розвідником одразу після виявлення цілі або з’ясування тих чи інших дій противника. Запис повинен коротко і точно відображати результати спостереження.

Якщо при спостереженні не визначені явні розвідувальні ознаки тієї чи іншої цілі, то для того, щоб зробити у подальшому точний висновок, розвідник у журналі розвідки та обслуговування стрільби лише фіксує замічене або записує попередній висновок.

Журнал розвідки та обслуговування стрільби систематично проглядається командиром відділення для узагальнення добутих розвідувальних даних. Записи, які належать до однієї й тієї самої цілі, вивчають і аналізують для визначення назви цілі, характеру інженерного обладнання, ступеня достовірності й точності.

Журнал розвідки та обслуговування стрільби, як правило, веде: в командирській машині - командир відділення - старший топогеодезист; у відділенні управління - підготовлений до цієї роботи радіотелефоніст.

Великомасштабний планшет (рис.1.11) є робочим документом командира взводу управління, який призначений для оброблення і вивчення розвідувальних даних. Необхідність ведення великомасштабного планшета викликана тим, що на робочу карту масштабу 1:50000 неможливо нанести умовними тактичними позначеннями усі розвідані цілі.

Відомо, що розміри ротного опорного пункту противника становлять до 1,5 км по фронту і до 1км у глибину. У ротному опорному пункті три взводні опорні пункти, у кожному з яких можуть бути: 1-2 танки; 2-4 ПТРК типу „ТОУ”; 3 ПТРК типу „Дракон”; 4 БМП (БТР); декілька гранатометів і кулеметів; між взводними опорними пунктами можуть бути установки ПТРК, танки; в ротному опорному пункті можуть бути 4-5 спостережних пунктів.

Таким чином, у ротному опорному пункті може бути до 50 окремих цілей, які можуть бути об’єктами ураження для батареї. Навіть якщо розвідано 50% цілей, то в квадрат 2 на 2 см неможливо нанести 25 цілей. Тому великомасштабний планшет, як правило, складають на аркуші паперу в масштабі 1:10 000. На нього наносять координатну сітку, найбільш характерні місцеві предмети для загального орієнтування, спостережні пункти, усі розвідані цілі із зазначенням їх номерів та засобів розвідки, якими вони були виявлені, час виявлення.

Великомасштабний планшет повинен графічно відображати журнал розвідки та обслуговування стрільби, наглядно демонструючи взаємне положення цілей та їх положення стосовно місцевих предметів. На великомасштабний планшет також наносять положення взводних опорних пунктів та інших цілей, систему вогню противника. Після визначення положення взводних опорних пунктів, а також інших цілей, їх переносять з планшета на робочу карту. Цілі, положення яких визначено неточно, або які потребують додаткової розвідки й уточнення, при нанесенні на схему (карту) обводяться пунктирним колом.

Робоча карта ведеться командиром взводу управління.

На робочу карту наносять: смугу (сектор) розвідки та РОУ; умовні найменування місцевих предметів та орієнтири; спостережні пункти; основний напрямок стрільби; пункти управління командира; передній край противника і цілі, розвідані зі своїх СП й отримані від сусідів та інших джерел; інженерне обладнання та інші дані розвідувального характеру; вогневі завдання батареї; положення і завдання загальновійськових підрозділів в обсязі, необхідному для взаємодії, їх пункти управління, призначені рубежі (місця) розгортання; маршрути і порядок пересування СП у ході бою; дані радіаційної і хімічної обстановки.

Крім того, на карту командир взводу управління наносить ВП, метеорологічні дані, позивні радіостанцій і посадових осіб, сигнали управління і сповіщення, схему радіо - і дротяного зв’язку, розрахунок сил і засобів зв’язку. Координатну сітку карти кодують.

Цілі на робочу карту наносять умовними позначеннями.

Схема полів невидимості (рис. 1.12) призначена для визначення ділянок місцевості, які не спостерігаються із СП. Вона складається шляхом порівняння карти з місцевістю. На карті з точки СП у межах смуги розвідки проводять прямі лінії через висоти та характерні предмети, які є на карті і які спостерігаються на місцевості. Спостерігаючи місцевість послідовно у кожному напрямку, відмічають на них межі неспостережувальних з СП ділянок місцевості. Відмічені на лініях кордони неспостережувальних ділянок, ретельно порівнюючи з місцевістю, з’єднують лінією. Отримані таким чином на карті поля невидимості заштриховують, межі смуги розвідки і полів невидимості, які нанесені на карту, копіюють (переносять) на восківку (папір). На восківку також переносять координатну сітку, точку СП, характерні місцеві предмети і передній край своїх військ. Таким чином, отримують схему полів невидимості з даного пункту.

На КСП може складатися зведена схема полів невидимості, на яку наносять смугу розвідки, передній край своїх військ та спостережні пункти. Кожний СП і його поля невидимості наносять відповідним кольором, таким самим кольором легко штрихуються райони місцевості, які не спостерігаються. Схему полів невидимості, як правило, складає командир взводу управління. Про результати розвідки командир взводу управління доповідає командиру батареї усно, з показом на місцевості або по карті, а начальнику розвідки дивізіону (начальнику штабу) особисто або по технічних засобах зв’язку з наданням схеми цілей.

 

Схема цілей (рис. 1.13) оформляється, як правило, на восківці, на якій нанесена координатна сітка. На схему цілей наносять з карти об’єкти (цілі), які були розвідані за певний проміжок часу із зазначенням їх координат.

Для проведення топогеодезичної прив’язки спостережних пунктів у батареї створюється група самоприв’язки.

Група самоприв’язки очолюється командиром взводу управління або командиром відділення управління (старшим топогеодезистом). До її складу входять далекомірник, 1-2 солдати із взводу управління.

Для виконання топогеодезичних робіт група самоприв’язки використовує такі прилади і пристрої:

– ПАБ-2А, квантовий далекомір (ДС-1, ДСП-30);

– 2-у метрову далекомірну рейку з електроосвітленням;

– мірний шнур для вимірювання відстані;

– НІХ ( логарифмічну лінійку, ЕОМ );

– АК-3 з МПЛ-50 та хордокутомір із циркулем-вимірювачем;

– ПУВ (планшет).

 

Особовий склад групи самоприв’язки зобов’язаний:

– проводити топогеодезичну прив’язку спостережного пункту по карті (аерознімку) за допомогою приладів;

– знати зміст топогеодезичної прив’язки спостережного пункту і вимоги до точності її проведення;

– мати навички в швидкому орієнтуванні на місцевості за допомогою карти.

 

 

 

 

Схема цілей ____ батареї

   __________                        Карта 50000, видання          року

(час, дата)                                                                (рік видання)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Командир __ батареї _____________________

(в/звання, підпис, прізвище)

Командир взводу управління ___________________

(в/звання, підпис, прізвище)

Рисунок 1.13 - Схема цілей батареї (варіант)

 

Табл. 1.1 – Список координат цілей

(додаток до схеми цілей)

 

Номер

цілі      Характер цілі Координати   Розмір, м

                        Х         У         Н         Ф         Г

88        Мін. батр        88945  44080  140      –          –

...         ...         ...         ...         ...         ...         ...

101      ВОП    89950  45540  140      300      200

...         ...         ...         ...         ...         ...         ...

13        Танк    88165  45840  145      –          –

 

 

Обов’язки особового складу групи при виконанні топогеодезичної прив’язки:

Начальник групи доводить завдання, керує роботою особового складу групи, контролює польові і розрахункові роботи і за необхідності особисто виконує розрахунки.

Перший номер (обчислювач) працює на приладі (ПАБ, далекомір), веде записи та абрис, виконує обчислення і графічні роботи на карті.

Другий номер виставляє рейку на точках за вказівками начальника групи або першого номера, закріплює на місцевості точки кілочками, бере участь у вимірюванні відстаней.

Картка топогеодезичної прив’язки КСП (СП) (рис.1.14) виконується в довільному масштабі, як правило, на аркуші стандартного паперу.

Картку топогеодезичної прив’язки складає командир відділення управління (старший топогеодезист) або один із підготовлених солдатів групи самоприв’язки, підписує картку топогеодезичної прив’язки командир взводу управління після перевірки точності визначення координат.