1.8 Ведення розвідки в батареї, збір та оброблення розвідувальних даних

 

На КСП (СП) розвідка організовується з моменту його розгортання і ведеться безперервно до його залишення.

Розвідка спостереженням містить: вивчення місцевості у розташуванні противника і спостереження за діями противника з метою виявлення його живої сили, вогневих засобів та інших цілей; визначення положення (координат) цілей і вивчення характеру його дій; спостереження за положенням і діями своїх військ; вивчення прийомів і способів використання противником артилерії, протитанкових засобів, високоточної зброї та іншого озброєння.

Картка

топогеодезичної прив’язки КСП 1 батареї

Карта 1:50 000                      _________________

(рік видання)

 

 

 

 

Топогеодезична прив’язка КСП

здійснювалася по карті за допомогою

апаратури ТГП.

Контроль визначення координат

полярним способом від КТ „труба заводу”

(5112).

Дирекційні кути орієнтирних напрямків

визначалися за допомогою ГКВ,

контроль – гіроскопічним способом.

Командир взводу управління

______________________________________________________

(дата)             (в/звання, підпис, прізвище)

 

 

Розвідка ведеться розвідниками позмінно. У разі необхідності, крім чергових розвідників, може бути задіяний весь особовий склад взводу управління. Командир взводу управління зобов’язаний особисто вести розвідку противника і місцевості, спостерігати за діями загальновійськового підрозділу.

Вивчення місцевості містить: топографічне орієнтування на місцевості та порівняння карти з місцевістю; призначення умовних найменувань місцевим предметам, вибір орієнтирів і визначення дирекційних кутів та відстаней до них; нанесення на карту місцевих предметів, які на ній не позначені; визначення ділянок місцевості, зручних для роз-міщення різних цілей (СП, ВП, ПТКР і т.ін.).

Розвідник, якого міняють, доповідає тому, що заступає на чергування, про все виявлене у розташуванні противника, кому і коли про це доповів, передає прилади спостереження і журнал розвідки та обслуговування стрільби. Про зміну чергування розвідники роблять запис у журналі розвідки в обслуговування стрільби.

Під час чергування черговий розвідник повинен вести безперервне спостереження за противником. У разі виявлення цілі відразу доповісти командирові. У доповіді за розвідану ціль розвідник вказує положення цілі стосовно орієнтира (основного напрямку, місцевого предмета), її назву, характерні ознаки цілі та місцевість біля неї, а також діяльність цілі.

Приклади доповіді про виявлені цілі:

“Орієнтир сорок третій, вліво 30, нижче 2, кулемет в окопі, веде вогонь”;

“Висота” “Кругла”, у кущах спостережний пункт, спостерігається далекомір”;

“Основний напрямок, вправо 60, дальність 3400, установка ПТКР на бронетранспортері”.

 

Приклад доповіді про діяльність раніше виявленої цілі: “Ціль 126, протитанкова гармата відкрила вогонь”.

Розвідник також негайно доповідає про всі спостержні дії противника. Приклади доповіді:

“Орієнтир 47, до урочища “Горіле” рухаються 5 танків”;

“До цілі 131 - спостережний пункт - рухається бронетранспортер”.

Розвідник зобов’язаний завжди знати положення своїх військ та значення сигналів, які вони подають. Спостереження за діями своїх військ та сигналами, які вони подають, також доповідаються командиру. Приклади доповіді:

“Наші танки вийшли на гребінь висоти “Подвійна”;

 “З командно-спостережного пункту командира батальйону проведено пуск двох зелених ракет”.

Дані про всі розвідані цілі та характер дій противника записують до журналу розвідки та обслуговування стрільби.

Успіх розвідки спостереженням, швидкість та правильність виявлення цілей залежать від чіткості цілевказівки.

Цілевказівка повинна бути короткою та зрозумілою.

На КСП (СП) найбільш широко застосовуються такі способи цілевказівки:

– наведенням приладу в ціль. Наприклад:

“У нижньому лівому куті перехрестя ПТК- в окопі-спостерігати”;

– за зміненим відліком, є основним способом цілевказівки з одного СП на інший. При цьому способі той, хто дає цілевказівку, зобов’язаний змінити знятий відлік по цілі на величину кута засічки. Наприклад:

“Лівому 2-40, кут місця плюс 10, проводяться інженерні роботи, спостерігати”;

– від орієнтира (місцевого предмета). Наприклад:

 “Орієнтир 41, вліво 5, ближче 100, спостережний пункт на скатах висоти, засікти”;

– у полярних координатах. Наприклад: “Дивізіонний, 12-30, 1250, скупчення піхоти на узліссі, спостерігати”;

– у прямокутних координатах. Наприклад:

“Х=50430, У=31260, блиск оптичних приладів, спостерігати”.

Крім цих способів, цілевказівка може бути вказана:

– по кодованій карті за уточнювальною, наприклад:

(121360-5);

– розривами снарядів (мін);

– сигнальними ракетами та трасуючими кулями (снарядами).

Одним із основних завдань розвідки є засічка цілей, тобто визначення їх координат (прямокутних чи полярних).

Для визначення координат цілей (реперів) у взводі

управління батареї застосовують такі способи:

– засічка цілей далекоміром;

– засічка цілей за допомогою кутовимірювального

приладу та секундоміра;

– засічка цілей з двох пунктів спряженого спостереження.

При засічці цілей далекоміром та за допомогою кутовимірювального приладу отримують полярні координати. Крім того, при засічці цілей у гірській місцевості (повітряних реперів) необхідно визначати висоту цілі (репера).

Для визначення полярних координат цілей початковою точкою є СП, з якого проводиться засічка, а початковим напрямком - північний напрямок, паралельний вертикальним кілометровим лініям сітки карти (планшета).

Під час роботи на рівнинній та середньопересіченій місцевості полярними координатами будуть: дирекційний кут на ціль та дальність до цілі, визначені безпосередньо на місцевості. Під час роботи у гірській місцевості виміряну дальність необхідно приводити до горизонту.

Прямокутні координати цілі можуть бути отримані графічним або аналітичним методом.

Для визначення прямокутних координат графічним методом на великомасштабний планшет, схему цілей (карту) наносять спостережний пункт, прокреслюють з нього напрямок на ціль і відкладають у цьому напрямку дальність до цілі - це і буде точка цілі, координати якої знімають зі схеми цілей (карти). Для обробки графічним способом результатів засічки використовується також ПУВ.

Якщо необхідно отримати координати цілі з високою точністю, то обробку засічки виконують аналітичним методом, розв’язанням ПГЗ.

Розвідувальні дані, які добуті відділенням управління та обслугою КМУ, мають різний ступінь достовірності, точність та повноту. Тому вони повинні ретельно оброблятися, вивчатися і порівнюватися з уже отриманими відомостями про противника.

Командир взводу управління (відділення управління, обслуга КМ) безпосередньо збирає та обробляє розвідувальні відомості.

Збір розвідувальних відомостей містить: приймання доповідей та інформації, їх облік, попередню оцінку важливості відомостей і їх систематизацію.

Облік і систематизація розвідувальних відомостей здійснюються у журналі розвідки та обслуговування стрільби. Систематизація розвідувальних даних полягає у групуванні їх за змістом (дані про батареї, протитанкові гармати, ПТКР, танки, оборонні споруди і т. ін.), за часом, за способами отримання (спостереженням, підслуховуванням і т.ін.), за точністю визначення координат. Після систематизації цілі наносять на великомасштабний планшет, схему цілей (карту), визначають ступінь достовірності усіх цілей. Кожній цілі надається відповідний номер.

Оброблення розвідувальних даних у батареї проводиться командиром взводу управління та командиром батареї і передбачає:

– нанесення розвідувальних даних на великомасш-табний планшет (карту, схему цілей);

– перевірку отриманих розвідувальних даних шляхом

порівняння з раніше отриманими;

– встановлення їх достовірності (дійсні чи фальшиві);

– визначення кінцевого значення координат.

Якщо встановлено, що останні дані підтверджують раніше розвідану (знайдену) ціль, то на схемі цілей (карті) умовними позначками роблять відмітки про підтвердження. У тому разі, коли є сумніви про достовірність отриманих даних про ціль, організовується їх перевірка шляхом доведення особовому складу додаткових завдань.

Вивчення та аналіз розвідувальних даних починається з моменту їх отримання і полягає:

– у порівнянні їх між собою, з даними, які були

отримані раніше, і відомостями, отриманими від інших розвідувальних підрозділів;

– у визначенні достовірності кожної розвіданої цілі;

– в оцінці точності визначення місцезнаходження

цілей (їх координат).

У результаті вивчення та аналізу розвідувальних даних робиться висновок про кожну ціль, опорні пункти, райони оборони і дії противника взагалі.

Достовірні важливі цілі беруть під особливий нагляд і про них негайно доповідають.

До важливих відомостей про противника належать дані про:

– засоби ядерного і хімічного нападу та про підготовку до їх застосування;

– виявлені артилерійські (мінометні) батареї, ПТКР і наземні елементи системи ВТЗ;

– появу нових частин (підрозділів) противника;

– різку зміну в характері дій противника (відхід, контратака і т.д.);

– відсутність противника там, де він був раніше виявлений;

– застосування противником нових видів зброї.

У встановлений час командир взводу управління зобов’язаний розвідувальні відомості доповідати командиру батареї і за його вказівкою представляти донесення начальнику штабу (начальнику розвідки) дивізіону.

Залежно від обстановки в донесенні вказують:

– характер дій противника в смузі розвідки за відпо-

відний термін часу (за ніч, день, добу);

– нові відомості про противника;

– діяльність і місцезнаходження виявлених артилерій-

ських (мінометних) батарей противника, наземних елементів систем високоточної зброї із зазначенням способу виявлення, номера цілі, часу дій, кількості гармат (мінометів) їх калібру, координат, кількості витрачених снарядів (мін), видів вогню, районів обстрілу.

Разом із донесенням, як правило, подається схема цілей з усіма розвідувальними даними і списком цілей. Порядок доповіді по технічних засобах зв’язку встановлюється старшим командиром. Він містить: номер, найменування об’єкта (цілі) і характер діяльності (для рухомої цілі) - напрямок і швидкість руху, координати цілі (голови колони), розміри об’єктів (цілей) по фронту і глибині (глибина колони), ступінь інженерного обладнання цілі, час і засоби виявлення.