1.4   Організація артилерійської розвідки в батареї

 

Артилерійська розвідка - найважливіший вид бойового забезпечення артилерійських підрозділів, своєчасна її організація є головним обов’язком командира батареї. Безпосереднім її організатором є командир взводу управління.

Метою розвідки в батареї є своєчасне отримання відомостей про противника і місцевість, необхідних для виконання вогневих завдань і переміщення.

Артилерійська розвідка повинна вестися безперервно, активно, цілеспрямовано і приховано на максимально можливу глибину всіма силами і засобами. Усі добуті відомості про противника і місцевість повинні бути достовірними й своєчасними, а координати виявлених об’єктів (цілей) - точними.

Безперервність розвідки забезпечується:

– веденням розвідки вдень і вночі, в різних умовах обстановки і місцевості;

– передачею добутих розвідувальних відомостей під час зміни спостерігачів;

– систематичним контролем за веденням розвідки і своєчасним доведенням додаткових завдань;

– розташуванням спостережних пунктів ешелоновано по фронту і в глибину та їх інженерним обладнанням;

– своєчасною зміною місць КСП (СП) у ході бою;

– безперервним спостереженням за противником.

Активність розвідки досягається:

– веденням розвідки усіма можливими способами і засобами;

– умілим і своєчасним застосуванням нових засобів і прийомів добування розвідувальних даних (відомостей);

– безперервним управлінням роботою розвідників;

– проявом розвідниками рішучості, наполегливості, ініціативи, що ґрунтуються на правильному розумінні завдань і обстановки, знаннях організації військ противника, його техніки і тактичних прийомів ведення бою.

Прихованість артилерійської розвідки досягається:

– маскуванням спостережних пунктів;

– дотриманням дисципліни в роботі;

– наявністю на СП тільки необхідної кількості людей;

– дотриманням світломаскування під час ведення розвідки вночі й дотриманням військової таємниці.

Відомості про противника добуваються також шляхом вивчення захоплених у противника документів, зразків озброєння та бойової техніки, допиту полонених і опитуванням місцевих жителів.

Основним способом розвідки противника в батареї є візуальне спостереження штатними силами і засобами з КСП і СП.

Для ведення розвідки батареї призначають смугу

(сектор) або напрямок (об’єкт) розвідки і вказують район особливої уваги. Розвіднику призначають сектор спостереження, напрямок або окремий об’єкт розвідки.

Смуга розвідки призначається відповідно до завдань, умов місцевості та можливостей сил і засобів розвідки. Вона, як правило, повинна містити смугу дій загальновійськового підрозділу, якому батарея додана або якого підтримує.

Якщо батарея призначена для підтримки наступу механізованої (танкової) роти або додана їй, то смуга розвідки по ширині може бути до 1,5 км (рота наступає на фронті до 1 км), а з урахуванням того, що смуги розвідки сусідніх батарей повинні перекриватися у кожен бік на 1/4 фронту наступу загальновійськового підрозділу, тобто

1000 м : 4 = 250 м внаслідок чого отримуємо:

1000 м + 250 м + 250 м = 1500 м.

Смуга розвідки на місцевості позначається чотирма точками – по дві праворуч і ліворуч (рис.1.1).

По глибині смуга розвідки залежить від відстані спостереження і призначається на всю її дальність.

Напрямок розвідки може бути призначений у наступі в глибині оборони противника, під час переслідування противника, що відходить, при здійсненні маршу і в зустрічному бою.

Район особливої уваги повинен містити в собі місця найбільш важливих опорних пунктів, імовірного розташування артилерійських та мінометних батарей (особливо ТЗЯХН), наземних елементів систем високоточної зброї, командних і спостережних пунктів, зосередження танків та піхоти противника (рис.1.1).

Окремий об’єкт розвідки призначається за необхідністю з’ясувати наявність і характер важливої цілі, а також під час бою у місті, гірській та лісистій місцевості й під час прориву укріпленого району.

Сектор спостереження розвідника залежить від умов місцевості, ширини смуги розвідки і по можливості не повинен перевищувати 3-00 (рис.1.1).

Сектор спостереження на місцевості позначають двома точками: одна - праворуч, друга - ліворуч.

Завдання з розвідки командир взводу управління отримує від командира батареї.

 

 

 

Командир взводу управління під час організації розвідки зобов’язаний:

– з’ясувати отримане завдання та оцінити обстановку;

– вибрати місце і розгорнути КСП (СП);

– провести його топогеодезичну прив’язку;

– довести завдання особовому складу, перевірити підготовку приладів до ведення розвідки та доповісти командиру батареї про готовність до ведення розвідки.

З’ясовуючи завдання й оцінюючи обстановку, командир взводу управління повинен:

– з’ясувати характер дій противника, вивчити розташування його підрозділів, вогневих засобів та інженерних споруд;

– зрозуміти завдання та рішення командира загальновійськового підрозділу, якого батарея підтримує або якому вона додана;

– з’ясувати завдання розвідки і термін їх виконання, смугу розвідки і район особливої уваги, місця КСП та СП, час їх розгортання і порядок топогеодезичної прив’язки;

– час готовності до ведення розвідки та обслуговування стрільби, нумерацію цілей, час і порядок доповіді про розвідані дані.

Місце КСП (СП) обирається командиром батареї або за його вказівкою, командиром взводу управління (рис.1.2).

Розгортається КСП (СП) за розпорядженням командира взводу (командира відділення) управління.

При доведенні завдання на розгортання КСП (СП) командир взводу (відділення) управління зазначає:

1 Місцезнаходження взводу (відділення) управління.

2 Короткі відомості про противника.

3 Положення загальновійськового підрозділу.

4 Місце КСП (СП), маршрут і порядок просування до нього (розміщення особового складу та приладів).

5 Дирекційний кут основного напрямку стрільби, спосіб орієнтування приладів і порядок топогеодезичної прив’язки КСП (СП).

6 Час готовності КСП (СП) до роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Місця для розміщення:

1 Розвідника.

2 Командира батареї.

3 Далекомірника.

4 Радіотелефоніста.

Рисунок 1.2 - Розміщення особового складу КСП батареї, розгорнутого на місцевості

 

Особовий склад висувається розосереджено на місце розгортання КСП (СП), використовуючи приховані підступи, відповідно до місцевості у послідовності: командир відділення управління, радіотелефоніст, розвідник, далекомірник. Командирську машину на указане місце виводить командир відділення - старший топогеодезист. Після розгортання КСП проводяться орієнтування і підготовка КМУ та приладів спостереження. Здійснюється топогеодезична прив’язка місця КСП.

Для ведення розвідки, цілевказівок та засічки цілей (реперів) розвідувальні прилади повинні бути орієнтовані. ПАБ і далекоміри орієнтують за дирекційним кутом орієнтирного напрямку. Порядок розміщення особового складу в командирській машині управління 1В14 показаний на рис. 1.3.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Місця для розміщення

1 Механіка-водія.

2 Радіотелефоніста.

3 Командира відділення - старшого топогеодезиста.

4 Старшого розвідника-далекомірника.

5 Командира батареї (командира взводу управління).

6 Старшого радіотелефоніста.