2.6 Стратегічні групи конкурентів

 

                Стратегічна група конкурентів – це певна кількість підприємств, які посідають близькі позиції на ринку та конкурують між собою на основі одних і тих самих конкурентних переваг і однаковими методами.

Підприємства опиняються в одній і тій самій стратегічній групі, якщо вони відповідають принаймні одній із зазначених вимог:

• близька структура асортименту продукції; «використання однієї системи розподілу; «однакові тип і ступінь вертикальної інтеграції;

• пропонування покупцям аналогічних послуг і технічної до­помоги в експлуатації;

• спрямованість на одних і тих самих замовників; «задоволення  попиту покупців,  що  потребують  однакових

особливостей у виробах»;

• використання одних і тих самих прийомів реклами у засобах масової інформації;

• застосування ідентичних технологічних підходів до виготов­лення та обслуговування продуктів (або надання послуг);

• робота в одному інтервалі параметрів «ціна —якість»;

• наявність ідентичних стратегічних орієнтирів та механізмів їх досягнення;

• однакова поведінка на ринку.

     Чим ближчими є параметри у підприємств-конкурентів, час­тіше трапляються ті самі конкурентні переваги, тим ретельніше слід вивчати їх діяльність, оскільки саме вони є основними конкурентами, що входять до однієї стратегічної групи.

Різні галузі можуть мати різну кількість стратегічних груп. Важливо чітко визначити необхідні параметри для характеристи­ки стратегічних груп галузі, які б відбивали специфічні характе­ристики підприємств певної галузі загалом і відмінності однієї стратегічної групи від іншої в межах галузі. Такими характерис­тиками можуть бути фактори конкурентоспроможності, згідно з якими треба аналізувати галузі та формувати стратегічні групи.

Аналіз стратегічних груп виконується за допомогою так зва­них «карт стратегічних груп галузі» в такій послідовності:

1  Обирають найсуттєвіші характеристики продуктів або під­приємств галузі (згідно з метою аналізу). Виокремлюють два з них.

2  Складають матрицю-карту з цими двома характеристиками. Важливо, щоб вони не корелювали одна з одною.

3  Розраховують обрані характеристики за продуктом або під­приємством, після чого продукти або підприємства розміщують на «карті».

4  Об'єкти, що опинились близько один до одного, об'єднують в одну стратегічну групу.

5  Навколо кожної стратегічної групи рисують коло.

 

Доціль­но, щоб загальний обсяг продажу підприємств стратегічної групи в галузі був пропорційний радіусу кола (рис. 2.3).

Формуючи «стратегічні групи» конкуруючих фірм, можна за­стосувати підхід «від потреб». Тоді підприємства можуть сфор­мувати такі групи:

• орієнтовані на задоволення всього комплексу потреб і вимог, що їх висуває споживач до товару або послуги;

• спеціалізовані щодо задоволення специфічних потреб окре­мого сегмента («нішева» спрямованість);

• нових конкурентів, що запланували вихід на ринок зі своєю аналогічною продукцією;

• «можливих конкурентів, що нині обслуговують інші ринки аналогічною продукцією, але поки що не планують освоювати ринок, який досліджується;

• виробники товарів-замінників, що мають змогу витіснити основні продукти з ринку.