5.3 Учасники біржових торгів і загальна характеристика суб'єктів біржового посередництва

З розвитком і ускладненням ринку, його географічним поширенням інститут посередництва розростається й урізноманітнюється. Між продавцем і покупцем найчастіше є не один, а кілька, а інколи й велика кількість посередників. На ринку діє безліч торговців (покупців), які здійснюють операції з товарами та без них. З різним рівнем умовності і можна класифікувати за різними оцінками. Однією з ознак класифікації посередників, яка дає можливість зрозуміти особливості механізму біржової і брокерської торгівлі, є їх поділ за джерелами, способами одержання прибутків, за рахунок яких покриваються витрати й утворюється прибуток посередників. За цією ознакою їх можна розподілити на дві групи: на посередників, які здійснюють операції за рахунок клієнтів, та посередників, які здійснюють операції за свій рахунок.

До першої групи належать агенти (агенти-посередники, комісійні агенти), брокери, особисті представники.

Агент (від. лат. agens – діючий) – юридична чи фізична особа, яка здійснює певні операції за дорученням іншої особи (принципала) за його рахунок і від його імені, а також забезпечує підготовку операцій, але без права підпису контракту.

Свої дії агент здійснює з відома принципала за агентською згодою за винагороду.

Агенти-посередники (комісійні агенти) у здійсненні контрактів можуть бути тільки комісіонерами. Вони не беруть на себе ніякого фінансового ризику в операціях (за винятком ризику, що випливає з можливості банкрутства їх клієнтів), а їх прибуток складається з комісійних, виплачуваних клієнтами за надані посередницькі послуги.

Агенти, як правило, працюють на підприємстві або в брокерській конторі, виконують представницькі функції свого підприємства, а оплата їх праці здійснюється в тому самому порядку, що й інших працівників підприємства.

Брокер (від. англ. broker – комісіонер, маклер) – це посередник, який є агентом у стосунках між продавцем і покупцем.

Брокер продає або купує товар (цінні папери) за ціною, яку визначив клієнт. Це може бути тверда ціна або ціна в заданих клієнтом межах, що зазначається в його дорученні-наказі брокеру на здійснення операції.

За надану послугу брокер одержує від свого клієнта комісійні (брокерська комісія, або куртаж) у зумовленому розмірі. По суті, брокер сам (від свого імені) практично нічого не купує і нічого не продає. Він лише зводить продавця (виробника або господаря товару, власника цінних паперів) з покупцем, або навпаки, в т.ч. через біржу. Брокер як фізична особа є службовцем брокерської фірми (контори).

На біржі під час торгу за сферою діяльності брокери поділяються на дві групи:

•  "брокер біля столу" – це брокер, який здійснює пошук клієнта (продавця або покупця) на ринку реального товару;

•  "біржовий брокер" (за біржовою термінологією – «брокер на підлозі», «брокер в ямі», «брокер у біржовому кільці»).

Брокерською, як і іншою посередницькою діяльністю, може займатися будь-яка юридична або фізична особа незалежно від членства на біржі. Важливо розрізняти форми організації цієї діяльності.

З правової точки зору необхідно розрізняти такі форми організації брокерської діяльності: брокерська фірма (компанія), брокерська контора, брокерський підрозділ (відокремлений і невідокремлений) підприємства. В основі їх відмінностей лежать форми й відношення власності.

Друга група посередників (що здійснюють операції за свій рахунок) більш різноманітна й численна.

Дилер (від англ. dealer – торговець) – особа (фірма), яка здійснює торговельне посередництво, у тому числі на біржах, або інші операції від свого імені, за свій рахунок і на свій ризик.

Тобто це найбільш висока й ризикована, у порівнянні з брокерською, форма організації посередництва. Прибутки дилер одержує за рахунок різниці в ціні купівлі та продажу товарів, цінних паперів і валют (дилерських знижок), а також зміни ціни й курсів (спекулятивні угоди).

Як і брокери, дилери залежно від сфери діяльності такої поділяються на дві групи: дилери, які функціонують на ринку реального товару, та біржові дилери.

До першої групи належать підприємства (фірми, компанії     і т. ін.), а також окремі фізичні особи, які здійснюють купівлю-продаж товару, тією чи іншою мірою реально (прямо або побічно) беруть участь у його русі від виробників до споживачів. Прямі дилери займаються переважно посередництвом у купівлі-продажу тих товарів, які не є біржовими (тобто не є предметом купівлі-продажу на товарних біржах), і спеціалізуються в умовах ринкової економіки на посередництві головним чином сировинних товарів, переважно сільськогосподарського походження. Сюди можна віднести, наприклад, торговий будинок, різного роду оптові торговельні фірми (за старою термінологією – оптові бази, бази матеріально-технічного обслуговування і т. ін.).

Джобер (від англ. jobber) – це фірма (особа), яка скуповує великі партії товарів для швидкого перепродажу.

Біржовий механізм джобери використовують переважно з метою гри на підвищенні або зниженні цін, курсів акцій, валют.

Окрему групу біржових спекулянтів-професіоналів складають трейдери (від англ. trade – торгівля, ремесло), які вкладають гроші в спекулятивні операції (торгують за свій рахунок) на порівняно тривалий період (декілька днів, тижнів або навіть місяців), сприяючи переходу капіталів з одного ринку на інший.

Скальпери – це професійні торговці, які торгують для себе. Техніка торгівлі складається з торгівлі на мінімальних коливаннях, отримання невеликого прибутку чи збитку на великих обсягах торгівлі.

Готовність «скальперів» купувати за запропонованою ціною та продавати за ціною замовлення; за пропонованою ціною, створює величезну кількість загальної спекулятивної ліквідності. Як і одноденні трейдери, скальпери рідко залишають позиції до наступної торгової сесії.

Залежно від того, на яких видах різниці в цінах грають трейдери, вони поділяються на професійні групи. Основі з них – арбітражисти (від франц. arbitrage – посередник у спорі) і спредери.

Арбітражисти грають на географічній різниці в цінах. Арбітраж – це одночасна купівля й продаж товару (контракту) на різних ринках (біржах).

Арбітражисти використовують, наприклад, різницю в цінах на сільськогосподарську продукцію на біржах окремих регіонів і країн. При цьому вони враховують витрати на транспортування, зберігання, втрати в дорозі, зниження якості продукції тощо.

Спредери грають на різниці в цінах на товар у часі, вивчаючи закономірності й взаємозв'язок цін на нього в різні періоди року (в окремі місяці) і прогнозуючи їх на майбутній період (на живих тварин ціни нижчі восени, зерно коштує дешевше в період збирання, ніж через кілька місяців, тому що в ціні відбиваються витрати на зберігання і т. ін.).

Дрібних спекулянтів, непрофесійних торговців на біржі називають публікою, інститут (групу) непрофесійних приватних маклерів за біржовою термінологією – кулісою, а неофіційних біржових посередників, маклерів, які укладають біржові угоди без участі офіційних маклерів, – кулісьє.

До біржових торгів в операційну залу допускаються лише учасники торгів. До них відносять біржових посередників, якими є уповноважені Біржовим комітетом особи як із числа членів біржі, так і спеціально для цього наймані, які мають досвід роботи на біржовому ринку. Ними можуть бути брокери, дилери, трейдери, клерки, маклери.

Кожен дилер або трейдер може наймати клерків-помічників. На Чиказькій товарній біржі клерки мають жовті піджаки і повинні перебувати поза «ямою».

В «ямі» серед брокерів і трейдерів знаходиться лише клерк у блакитному піджаку – це фіксувальник цін. У нього рація, і за кожної зміни ціни контракту він зобов'язаний повідомити про це по рації.

У торговій залі знаходяться і клерки у світло-зелених піджаках. Це контролери, які надають інформацію про угоди раніше укладені, а потім визнані помилковими. Їх завдання – знайти учасників таких угод і виправити помилки. Є в залі також клерки-детективи, які слідкують за дотриманням правил торгівлі брокерами і грейдерами.

Клерки є фізичними особами, які беруть участь у діяльності біржі на основі трудового договору у формі контракту.

Серед учасників біржової торгівлі важливе місце займають ф'ючерсні комісійні купці – ФКМ. Ця категорія посередників уповноважена надати всі види послуг клієнтам. В США така посередницька біржова система містить близько 400 ФКМ, що мають більше 50 тисяч торгових представників у всьому світі. ФКМ забезпечує виконання послуг і діє як клірингові агенти за угодами своїх клієнтів. Деякі ФКМ займаються лише ф'ючерсною торгівлею, інші надають повний комплекс брокерських послуг, що враховують операції з акціями, облігаціями й іншими фінансовими інструментами.

Трейдери на фондових біржах прагнуть усіляко принизити своїх конкурентів, що нерідко приводить до травм. З метою зменшення виробничого травматизму нещодавно на Чиказькій фондовій біржі прийняли постанову, що обмежує висоту каблуків трейдерів.

Система біржового посередництва має декілька організаційних форм: брокерська фірма (компанія); брокерська контора; брокерське бюро (підрозділ).

Брокерська фірма – це, як правило, приватне індивідуальне чи колективне (групове) підприємство, яке є юридичною особою і власником майна та прибутку (за відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів у бюджет).

Брокерська контора – підприємство з правами юридичної особи, яке створене підприємством-власником – членом біржі. Майно і прибуток брокерської контори належить не їй, а підприємству, що її створило (власнику).

Брокерське бюро – це, як правило, госпрозрахунковий підрозділ підприємства, який займається брокерським посередництвом, діє на підставі свого положення з правом відкриття рахунка в банку.

На міжнародних біржових ринках як для індивідуальних клієнтів, так і для великих компаній існує широкий вибір брокерських фірм. Велика компанія, яка здійснює торгівлю великими партіями товарів, вибирає не одну, а кілька брокерських фірм (можливо дві-три), що мають досвід роботи з великими обсягами замовлень. Компанії менших розмірів надають перевагу середнім брокерським конторам (фірмам), хоча в них і більш високі ставки комісійних, але є більше часу на аналіз біржових ринків і на роботу з кожним клієнтом.

Враховується також спеціалізація брокерів. У біржовій торгівлі нафтою на біржах Нью-Йорка і Лондона є брокери, що працюють з нафтовими промисловцями, і брокери, які надають послуги індивідуальним спекулянтам.

Вибираючи не одного, а кількох брокерів (брокерських фірм), клієнт може через одного з них розміщувати свої замовлення за угодами, а від інших отримувати інформацію про ситуацію на ринку і консультації. Крім цього, деякі фірми мають кількох брокерів з тією метою, щоб жоден із них не мав повного уявлення про операції клієнта.

Організаційна структура і штат брокерської фірми, оплата зайнятих у ній осіб встановлюються її власником або керівником залежно від рівня прибутковості фірми. У штат брокерської контори входять її керівник (старший брокер), брокери і необхідний технічний персонал. Керівник брокерської контори і брокери призначаються членом біржі, який відкрив брокерську контору, якщо інше не передбачено договором між брокерською конторою і членом біржі. Брокери, як правило, спеціалізуються на операціях із певними видами товарів або товарними групами.

Число брокерів у брокерській конторі визначається членом біржі, що її відкрив, за узгодженням із Біржовим комітетом виходячи з розмірів. Багато що залежить від рівня професійної компетентності брокерів, працюючого персоналу і керівників фірми та від розробленої системи оплати праці.

Організаційна структура брокерської фірми також може включати:

•  Відділ нових рахунків – перевіряють документи і фінансовий стан клієнта і присвоюють новому клієнту номер рахунка.

•  Відділ маржі – після відкриття рахунка цей відділ встановлює вимоги щодо маржі для клієнта і дозволяє йому торгівлю. Після початку операцій службовці відділу слідкують за станом рахунка і виписують вимогу про поповнення маржі, якщо це необхідно. Цей відділ разом з керівником фірми приймає рішення у випадку дефіциту на рахунку клієнта, а також дозволяє знімати кошти з рахунка клієнта.

•  Відділ указів – забезпечує постійний зв'язок з біржею і виконання всіх вказівок, що надходять з місцевих відділів. Вказівки надходять в операційний зал по телефону або телеграфу, оскільки брокерські фірми використовують власні телеграфні системи – електронні комунікації, які з'єднують кожен їх відділ з операційним залом біржі.

•  Відділ обробки даних – приймає всі вказівки після їх виконання. Тут угоди перевіряються і вводяться в комп'ютер, який видає звіти за угодами.

•  Відділ постачання займається постачанням і одержанням товару за форвардними і ф'ючерсними контрактами, а також розрахунками за тими ф'ючерсними контрактами, де не потрібне реальне постачання товару.

•  Відділ продажу – це відділ, який відповідає за управління місцевими відділами.

Організаційна структура брокерської фірми може бути різною, але основні підрозділи і їх функції аналогічні.