2.1 Загальні підходи до управління оборотними активами

 

Активи підприємства - це майно в його матеріальній і нематеріальній формах, придбане підприємством за рахунок власних або залучених ресурсів, що перебувають у його розпорядженні та призначені для використання у фінансово-господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Найбільший інтерес для фінансового менеджера становлять питання управління оборотними активами підприємства (товарно-матеріальними запасами, дебіторською заборгованістю, грошовими коштами). Саме від ефективності їх використання залежить результативність роботи підприємства загалом.

Оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання упродовж операційного циклу або протягом 12 місяців з дати балансу.

При управлінні запасами особлива увага має бути приділена складанню бюджету закупівлі сировини та матеріалів. Мінімізація поточних витрат з обслуговування запасів є оптимізаційною задачею, що розв’язується у процесі їх нормування.

Для виробничих запасів ця задача полягає у визначенні оптимального розміру партії сировини і матеріалів, що поставляється. Розрахунок оптимального розміру партії поставки, за якого мінімізуються сукупні поточні витрати з обслуговування запасів здійснюється за такою формулою (відомою як модель Уїлсона):

 

,                              (2.1)

 

де ОРопт - оптимальний розмір партії поставки;

Зр - необхідний обсяг закупівлі сировини і матеріалів на розрахунковий період;

ПВ1 - розмір поточних витрат із розміщення замовлення, доставки товарів та їх прийому з розрахунку на одну партію, що поставляється;

ПВ2 - розмір поточних витрат зі зберігання одиниці запасів.

Наприклад, річна потреба в певному виді сировини, що визначає обсяг його закупівлі, складає 1000 тис. грн. Розмір поточних витрат із доставки замовлення товарів з розрахунку на одну партію, що постачається, складає 12 тис. грн. Розмір поточних витрат зі зберігання одиниці запасу складає 6 тис. грн на рік. Підставляючи ці дані в модель Уїлсона, маємо

 

Отже, упродовж року товар повинен доставлятися 16 разів (1000/63) або кожні 22 дні (360/16). За таких показників розміру партії і частоти поставки сукупні поточні витрати з обслуговування товарних запасів будуть мінімальними (тобто ПВ1 + ПВ2 Þ min).

Для запасів готової продукції задача мінімізації поточних витрат з їх обслуговування полягає у визначенні оптимального розміру партії виробленої продукції. Якщо виробляти певний товар дрібними партіями, то витрати зі зберігання його запасів у вигляді готової продукції (ПВ2) будуть мінімальними. У той самий час істотно зростуть поточні витрати підприємства, пов’язані з частим переналагодженням устаткування, підготовкою виробництва та інші (ПВ1).

Мінімізація сукупного розміру поточних витрат з обслуговування запасів готової продукції також може бути здійснена на основі моделі Уїлсона (з іншим значенням показників ПВ1 і ПВ2). У цьому випадку замість необхідного обсягу закупівлі товарів використовується планований обсяг виробництва або продажу готової продукції.

Як у першому, так і в другому випадках розрахунки можуть бути уточнені з урахуванням мінімальної норми відвантаження (залізничним або автомобільним транспортом), створення на підприємстві певного розміру страхового запасу та інших умов.