1.4.1 Основні напрями банківського менеджменту

Банківський менеджмент за напрямами діяльності поділяють на фінансовий та організаційний. Перша сфера охоплює питання, пов’язані з управлінням фінансовими процесами, що перебувають у компетенції банку. Другий напрям діяльності стосується проблем організації і управління колективом, створення організаційних структур та систем забезпечення діяльності банку.

Фінансовий менеджмент банку передбачає управління: активами і зобов’язаннями; капіталом; банківськими ризиками; прибутковістю; ліквідністю та резервами, процесом планування.

Організаційний менеджмент банку включає такі процеси: організацію систем контролю; організацію систем безпеки банку; управління кадровим потенціалом; управління інформаційними технологіями.

Організація систем контролю має на меті забезпечення стійкої та надійної роботи банку, що відповідала б нормам чинного законодавства. Менеджмент повинен забезпечити впровадження таких систем контролю, як внутрішній аудит, внутрішньобанківський контроль, системи аналізу якості активів та контролю за рівнем загального ризику, а також систем контролю за діяльністю персоналу банку, які показували б, якою мірою працівники виконують свої обов’язки та наскільки їх дії відповідають законодавству.

Процес управління інформаційними технологіями полягає у доборі програмного і технічного забезпечення, яке б відповідало потребам і можливостям банку та його клієнтів. Інформаційні технології мають підтримувати процес управління банком, але не випереджувати його розвиток. Інакше технології, які не адекватні потребам банку, лише збільшують витрати і не дають очікуваної віддачі. Технології — це лише інструмент, хоча й дуже важливий, і вони не повинні перетворюватися на самоціль. Тому банківський менеджмент має визначити необхідний рівень автоматизації і дібрати відповідну технологічну систему, програмне та технічне забезпечення з урахуванням послідовності виконання програм та їх здатності до технологічного здійснення банківських операцій.

Організація ефективних систем безпеки включає створення надійного захисту конфіденційності інформації, у тому числі відносно даних про клієнтів банку та забезпечення фізичної охорони активів. Оснащення безпечних сховищ, перевезення готівки, ведення записів, документування, комп’ютерний доступ, охорона — усі ці питання мають вирішуватися менеджментом банку. Одним з напрямів організації систем безпеки є юридичний захист, який передбачає перевірку контрактів на предмет юридичних наслідків для банку, а також контроль за складом власників (акціонерів) банку та правом володіння контрольним пакетом акцій. За відсутності чи недосконалості систем безпеки право власності на банківську установу може перейти до інших осіб, які придбають певну кількість акцій, що обертаються на ринку.

Для одержання об'єктивних орієнтирів необхідно з'ясувати п'ять ключових питань, що характеризують життєдіяльність будь-якої  економічної системи в банківській сфері:

обсяг фінансових послуг;

структурування ресурсів;

повне забезпечення балансу можливостей банку й потреб клієнтів;

відносини розподілу результатів діяльності між різними клієнтами;

здатність банку згідно з обраними параметрами діяльності адаптуватися до змін макро- і мікросередовища.

Визначення завдань і цілей банку створює передумови для розроблення стратегічних планів. Необхідність планування здебільшого обумовлена невідповідністю попиту, термінів і обсягів банківських ресурсів, що забезпечують їх ефективне використання. Планування кожного виду послуг протягом тривалого періоду практично неможливе і у цьому разі потрібно застосовувати агрегативне планування. Для цього класифікують однотипні плани щодо виду й обсягів ресурсів, послуг і окремих споживачів. Спосіб агрегатування визначається використовуваною системою планування, а також технологічними й управлінськими характеристиками функціонування банку. Після узагальнення агрегативного плану формулюють обмеження завдання планування для окремих видів банківських операцій. Синтез банківської політики і стратегічного планування є базою для всіх інших складових  частин банківського менеджменту.

Специфіка функціонування банку як одного з найважливіших елементів більш об'ємної кредитно-фінансової системи визначає необхідність комплексного підходу до вибору основних напрямків банківського менеджменту.

Основну увагу концентрують на таких компонентах банківського менеджменту:

банківська політика і стратегічне планування;

керування активами;

керування пасивами;

керування ліквідністю;

ризик-менеджмент;

керування валютними ресурсами;

інформаційний менеджмент.

Виділяти ж інші елементи менеджменту (наприклад, керування власними коштами, якістю) недоцільно, оскільки вони чи вже неявно враховані у наведеному переліку, чи є безумовними, тобто кожен банк, з огляду на свої можливості, максимізує зусилля в цих напрямах. Розглянемо особливості наведених вище напрямів банківського менеджменту.