3.1.1 Сутність тактичного менеджменту

Тактичний банківський менеджмент — тактичне управління банком, основна мета якого — здійснення заходів, що компенсують вплив негативних зовнішніх факторів і максимально використовують зовнішні можливості за рахунок мобілізації внутрішніх ресурсів банку в кожній конкретній ситуації.

Для досягнення поставлених цілей необхідно вирішувати подвійну задачу: з одного боку, максимізація ефективності використання банківських ресурсів у кожен окремий момент часу, з іншого — пошук рішень, що забезпечували найбільшу ефективність управління ресурсами.

Складність поставленої задачі підсилюється необхідністю дослідження великої кількості варіантів, обумовлених безліччю факторів, значна частина яких до того ж має істотно невизначений (нечіткий) характер.

Основні задачі тактичного менеджменту:

підвищення ефективності окремої операції;

забезпечення надійності окремої операції;

оптимізація структури й обсягів здійснюваних операцій;

аналіз динаміки руху ресурсів;

прогнозування коротко- і довгострокових змін ринкової ситуації;

дотримання збалансованості ресурсів;

управління ліквідністю;

управління ризиками.

Розроблення концепції управління, спрямованої на вирішення поставлених завдань, здійснюється на основі:

аналізу сутності різних банківських операцій;

визначення їхньої рентабельності й надійності;

обліку взаємного впливу й впливу на стан балансу банку;

надійності й ліквідності ресурсів банку;

вивчення тенденцій розвитку ринку й змін політичної ситуації.

Важливим етапом тактичного менеджменту є вибір критеріїв оцінки ефективності функціонування як окремих підрозділів, так і всього банку. Генеральний критерій якості можна подати у вигляді лінійної комбінації окремих показників якості системи.

Більшість оцінюваних параметрів системи взаємозалежні: збільшення одного з них визначає відповідне, необов'язково пропорційне чи зростання зменшення іншого. Знання функціональної залежності між такими параметрами дає можливість знаходити їхні оптимальні значення, що забезпечують максимум критерію якості.

У випадку збільшення кількості параметрів зростає складність і неоднозначність розв'язуваної задачі, що пов'язано також із можливою відсутністю глобального  екстремуму.