4.3.1 Фінансова політика та бюджетування

Основою функціональної системи управління банком є планування його діяльності з подальшим контролем за реалізацієюрозроблених планів.

Насамперед, необхідно визначитися із самим поняттям «планування в банку». Згідно з логікою прийняття рішень планування являє собою визначення пріоритетів подальшого розвитку банку на основі аналітичної обробки отриманої інформації про стан і динаміку умов ринкового середовища. Для того, щоб план не залишився тільки набором цифр, він повинен передбачати засоби досягнення (інструментальний набір) поставлених орієн­тирів (показників), тобто визначати значною мірою етапи конт­ролю і регулювання.

Для банку, на відміну від інших суб'єктів господарської діяльності, основу механізму планування діяльності складає фінансове планування, що є, по суті, процесом розробки сис­теми фінансових планів і планових (нормативних) показників для забезпечення розвитку банку необхідними фінансовими ре­сурсами і підвищення ефективності його фінансової діяльності в майбутньому періоді.

Слід зазначити, що фінансове планування - це основна та найбільш відповідальна складова фінансового менеджменту в банку. Воно дає початок процесу фінансового управління бан­ком, визначає його мету, перспективу, певну послідовність дій, вибір методів та засобів діяльності, їх необхідні пропорції.

Фінансове планування в банку передбачає розроблення системи планів і внутрішніх показників фінансової установи, що забезпе­чує економічний розвиток банку, підвищення ефективності акти­вів, збільшення доходів і зростання ринкової вартості акцій.

Фінансове планування має забезпечити відповідність між рішеннями, що приймаються в даний період, і прогнозами розвит­ку в майбутньому.

Фінансове планування ґрунтується на:

-              стратегічному плані розвитку банку в частині визначення концепції його розвитку, формування стратегічних цілей банку;

-  тактичному плані на майбутній період (як правило, рік) у частині визначення заходів і встановлення конкретних завдань щодо досягнення стратегічних цілей, розроблен­ня тактики виконання поставлених завдань (стратегії роз­витку бізнесу) тощо.

Фінансове планування в банку передбачає:

розроблення і узгодження фінансової моделі банку;

формування прогнозного балансу ресурсів і вкладень, розрахунок прогнозних фінансових результатів, складання плану руху капіталу, плану банківських операцій, плану розроблення та впровадження нових банківських продуктів і послуг;

- формування бюджетів банку;

- встановлення лімітів витрат на утримання банку, визна­чення мінімальної, достатньої маржі та дохідної частини бюджету, розрахунок податкових платежів і обов'язко­вих відрахувань;

-              розрахунок прогнозних показників і нормативів.

Чинники, які впливають на специфіку планування в різнихбанках:

розмір банку;

фінансовий стан;

організаційна структура і механізм прийняття рішень;

розгалуженість мережі філій;

участь у банківському консорціумі;

перспективи структурних змін

гострота конкурентної боротьби;

рівень складності операцій банку;

необхідність виконання нормативних вимог;

бажання і потреби клієнта.

Систему фінансового планування в банку можна подати як сукупність стратегічного, тактичного та оперативного фінансо­вого планування .

Усі системи фінансового планування банку є взаємозв'язаними і реалізуються в певній послідовності.

Вихідний етап планування - стратегічне фінансове планування, що передбачає визначення основних напрямків і цільових параметрів фінансової діяльності банку шляхом вибору загальної фінансової політики банку, яка, у свою чергу, визначає завдання і параметри тактичного фінансового планування - процесу, що забезпечує перетворення цілей, завдань банку і заходів щодо їх виконання в конкретні абсолютні і відносні показники та нормативи, відповідно до яких необхідно здійснювати управління філіями банку в плановому періоді.

Тактичне фінансове планування складає основу розроблення та доведення до безпосередніх виконавців бюджетів за всіма аспектами діяльності банку. Оперативне фінансове планування діяльності банку пов'язане з визначенням оптимальних фінансових операцій та перерозподілом фінансових ресурсів між підрозділами банку.

Початковим етапом фінансового планування є розроблення основних напрямків і цільових параметрів розвитку банку, у рамках яких у подальшому визначаються завдання та параметри тактич­ного й оперативного фінансового планування.

Основою фінансового планування в банку є фінансова політика - складова загальної політики банку, зміст якої визначається прийнятою банком концепцією розвитку фінансів, страте­гічними цілями, що розкривають основні напрямки формуван­ня, розподілу й використання фінансових ресурсів та сукупністю заходів, що здійснюються органами управління для досягнення поставлених цілей.

Фінансова політика являє собою систему довгострокових цілей фінансової діяльності та найефективніших шляхів їх досягнення.

Як частина загальної політики розвитку банку фінансова політика має бути підпорядкована і узгоджена з основними цілями та напрямками. Разом з тим фінансова політика сама справляє значний вплив на формування загальної політики економічного розвитку банку.

Тактичне фінансове планування діяльності банку - це про­цес пошуку оптимального розв'язання фінансових завдань бан­ку в межах стратегічних фінансових цілей банку.

Метою даного виду планування є оцінка поточних перспектив банківського бізнесу і відповідне планування його діяльності, щоб найраціональніше і з максимальним прибутком використати на­явні ресурси з урахуванням потенційних можливостей ринку.

Необхідність тактичного планування визначається важливіс­тю розроблення фінансових планів, що дають змогу визначити дже­рела фінансування банку на майбутній період, сформувати стру­ктуру доходів та витрат, передбачити побудову його активів та пасивів на кінець запланованого періоду.

Як правило, формуються два види фінансових планів банку: балансовий та план доходів і витрат. Основним недоліком фінан­сових планів діяльності банку є їх необґрунтованість і неточність через невирішеність фундаментальних питань: які саме ресурси і як потрібно використати для досягнення поставлених цілей.

Бюджет - це фінансовий план, що охоплює всі напрямки діяльності організації та дає змогу порівнювати всі понесені ви­трати й отримані результати у фінансових термінах на майбут­ній період часу в цілому і за окремими підперіодами.  Характеризуючи функції бюджетів, необхідно зазначити, що вони виступають як:

економічний прогноз — основні планові рішення прийма­ються під час розроблення стратегічного фінансового плану, процес формування бюджету, власне кажучи, є перероб­кою цих прогнозів;

основа, для контролю - у міру реалізації закладених у бюджеті планів реєструються фактичні результати діяль­ності банку. Порівнюючи фактичні показники з заплано­ваними, можна здійснювати так званий бюджетний контроль;

засіб координації - бюджет являє собою виражений у вартісних показниках план діяльності банку;

основа для постановки завдання - розробляючи бюджет на наступний період, необхідно приймати рішення завчас­но, до початку діяльності в цей період.

Існує безліч класифікацій бюджетів банку.

Як бачимо існує велика кількість різних підходів до бюджетування в банку, що істотно розрізняються за різними критерія­ми. Кожен з них має певні переваги та недоліки порівняно з іншими, тому неможливо назвати той чи інший тип бюджетування найкращим.

Бюджет банку представлений, насамперед, бюджетом активів і пасивів, бюджетом доходів і витрат, бюджетом руху грошових коштів і кошторисом капітальних вкла­день.

Бюджетування - це технологія складання, коригування, контролю й оцінки виконання бюджетів, а тому бюджетування перетворюється в основу основ усіх технологій внутрішньобанківського управління.

Розрізняють два основних методи бюджетування - зверху вниз і знизу вверх.

Під час бюджетування «зверху вниз» бюджет будується, ви­ходячи з цілей і обмежень, поставлених керівництвом банку, на основі яких відбувається розподіл ресурсів. Технологічно це відбувається в такий спосіб: спочатку форму­ються і веріфікуються бюджетні цілі для банку в цілому, потім на їх основі формуються бюджети великих підрозділів банку, які, у свою чергу, також поділяються на менш великі бюджети і т.п.

Недоліком даного методу є значні витрати на дослідження ринкових тенденцій, розроблення стратегії банку і, нарешті, на побудову реалістичного прогнозу.

Крім того, централізоване планування діяльності підрозділів  викликає негативну реакцію з боку співробітників різних бізнес-центрів, незадоволених втручанням у їх роботу, оскільки централізоване складання бюджету в багатофіліальному банку не може врахувати всіх особливостей кожного окремого регіону. На сьогодні цей метод бюджетування є популярним серед великих бан­ків у розвинених країнах, адже він забезпечує широкі можли­вості у сфері стратегічного планування.

Бюджетування «знизу вверх», навпаки, передбачає облік і оформлення бюджетних планів окремих підрозділів, які після затвердження складають основу бюджетів більш великих струк­тур і, в остаточному підсумку, усього банку. Технологічно це відбувається шляхом збору й обробки бюджетної інформації від виконавців і керівників нижнього рівня до керівників більш великих підрозділів, а потім до керівництва банку. Основна перевага цього методу - урахування особливостей реальної роботи на місцях» порівняно менша конфліктність, а також зниження управлінських витрат. З іншого боку, відсутність стратегічного центра­лізованого планування залишає банк без чітко поставлених ці­лей і змушує жити сьогоднішнім днем. Крім того, створюються умови для штучного завищення планових витрат і заниження доходів з боку бізнес-центрів з метою створити собі більш ком­фортні умови роботи. Таким чином, короткочасний позитивний ефект від впровадження даного методу надалі може обернутися відставанням, від конкурентів і невмінням пристосуватися до мін­ливих умов зовнішнього середовища.

Таким чином, можна дійти висновку, що обидва методи ма­ють певні переваги й недоліки, і жоден з них не можна назвати оптимальним. Найперспективнішими є комплексні методики, що дають змогу організації поєднати обидва методи бюджетування. Наприклад, побудова первинних бюджетів за методикою «вверх» з подальшим коригуванням даних бюджетів відповідно до цілей стратегічного планування за методикою «вниз». При цьому основним завданням системи бюджетування є узгодження цілей організації, обумовлених топ-менеджментом, і реальних деталь­них знань про шляхи досягнення цих цілей, які є в персоналу бізнес-центрів.

Вибір найбільш зручної та якісної системи бюджетування залежить, насамперед, від самого банку - його величини, структури, спеціалізації тощо. Тільки ретельний аналіз діяль­ності кредитної організації в поєднанні зі знанням особливос­тей різних типів бюджетування дасть змогу зробити правиль­ний вибір і розробити оптимальну технологію банківського бюджетування.