5.2.2 Управління активами і пасивами банку: сутність і необхідність

Одним із ключових елементів ефективної діяльності банків є комплекс заходів, спрямованих на оптимальне управління їх активами та пасивами, що пов'язано з необхідністю реалізації двох важливих завдань:

1)забезпечення ліквідності банку і, відповідно, підтримання належного рівня його фінансової стійкості на ринку;

      2)забезпечення максимальної дохідності банківських операцій, що є необхідною умовою прибуткового господарювання комерційного банку як підприємства.

Очевидно, що банківський менеджмент, насамперед, має забезпечити належну фінансову стійкість кредитної установи, бо нездатність задовольняти потреби клієнтів банку в перерахуванні коштів може не просто підірвати конкурентні позиції на ринку чи навіть призвести до банкрутства окремо взятого банку, але й викликати низку фінансових проблем у багатьох інших банківських установ і, у кінцевому підсумку, поставити під сумнів платоспроможність усієї кредитної системи країни.

На нинішньому етапі розвитку банківської системи України одним із пріоритетних завдань є забезпечення стабільного функціонування і розвитку банків та банківської системи в цілому. У зв'язку з цим проблема ефективного управління активами й пасивами як одного з чинників фінансової стійкості банків набуває особливого значення.

Під управлінням активами та пасивами (УАП) необхідно розуміти скоординоване управління всім балансом, а не окремими його частинами. Головна ідея концепції УАП полягає в тому, що банки ма­ють розглядати свої активи, зобов'язання та капітал у нерозрив­ній єдності.

Управління активами й пасивами - основний процес, у межах якого банки планують і реалізують свої доходи та контролюють притаманні їх діяльності ризики. Проблеми УАП мають комплекс­ний характер, оскільки необхідно враховувати велику кількість факторів, що стосуються багатьох напрямків діяльності. Відтак зростають вимоги до якості інформаційного забезпечення.

Об'єктом управління активами і пасивами є фінансові пото­ки, які знаходять відображення в динамічному банківському ба­лансі. Банківський баланс розглядається як структурна модель, яка описує фінансову структуру та стан банку в бухгалтерських оцінках на певний фіксований момент часу. При цьому пріоритетне значення має вивчення властивостей балансу як генератора доходів та витрат банку. За такого підходу баланс трактується не як звітна форма, а як елемент методу бухгалтерського обліку, характерною ознакою якого є динамізм. Таким чином, динаміч­ний баланс банку є об'єктом управління за параметрами прибут­ковості та ризику.

Залежно від рівня деталізації управлінських процедур і за­вдань, що постають у процесі управління фінансовими потоками банку, об'єкти управління можуть бути конкретизовані. Зокрема, на певних етапах управлінського процесу об'єктами можуть ста­ти капітал банку, зобов'язання, портфелі кредитів, цінних папе­рів чи реальних інвестицій. Рівень деталізації об'єктів вибирають залежно від поставленої мети та обсягів доступної інформації.

З огляду на багатоплановість і складність процесу прийнят­тя рішень при управлінні активами і пасивами слід використо­вувати системний підхід.

Для постановлення цілей управління активами і пасивами менеджери банку, насамперед, повинні забезпечити належний захист банку від ризиків.

Як відомо, між прибутковістю та ризиком існує пряма залеж­ність, і тому пошук оптимального їх співвідношення в сучасних умовах розглядається як найважливіше завдання керівництва кожного банку. У ході вирішення дилеми «прибуток - ризик» банки обирають одну з альтернативних стратегій.

Перша дає змогу отримати максимальний прибуток, хоча при цьому існує загроза збитків, тобто діяльність супроводжується підвищеним ризиком; друга полягає в тому, щоб до мінімуму знизити ризики та стабілізувати прибутки.

Однак не слід забувати, що збільшення прибутків за умови одночасного зниження ризику - ситуація виняткова, яка вкрай рідко трапляється в реальному житті.

УАП пов'язане з управлінням балансом і плануванням діяль­ності банку. УАП потрібно розглядати як скоординоване управ­ління банківським балансом, що визначає альтернативні сце­нарії зміни ставки процента й ліквідності.

Управління активами та пасивами є першою, найбільш загальною стадією управління балансом. У контексті плану­вання управління активами і пасивами - перший крок банку до своїх довгострокових цілей та одночасно компонент середньострокового (від 3 до 12 місяців) планування.

У теорії управління банком виділено два напрямки в управ­лінні активами і пасивами - бухгалтерський та економічний - і відповідні їм дві моделі банківської фірми - бухгалтерська та економічна.

Бухгалтерський підхід використовується в короткостроковій перспективі. Критерієм цінності банківської фірми за бухгалтерським підходом є оголошений дохід на акцію. Цільовою функцією управління активами та пасивами в такому випадку є чистий процентний дохід (ЧПД) (за прийнятою у нас термінологією - прибуток) чи його відносна величина - чиста процентна маржа (ЧПМ), що дорівнює відношенню ЧПД до середньої величини дохідних активів (прибуток на активи).

Метою УАП є максимізація чистого відсоткового доходу за заданим рівнем ризику або, навпаки, мінімізація ризику за зада­ним рівнем чистого відсоткового доходу. Бухгалтерська модель УАП орієнтована на забезпечення оголошеного прибутку на ак­цію в умовах можливих несподіваних змін відсоткової ставки, що призводять до змін ЧПД.

Економічний підхід використовується у більш довгостроковій перспективі. Критерієм цінності банківської фірми за економіч­ним підходом є ринкова вартість власного капіталу (ВК), що ви­значається як різниця між ринковою вартістю активів і пасивів. Метою управління активами і пасивами тут є максимізація власного капіталу за заданим рівнем процентного ризику або збереження ринкової вартості власного капіталу на певному рів­ні за мінімальним рівнем процентного ризику. У другому випад­ку економічна модель орієнтована на зниження чутливості влас­ного капіталу до зміни відсоткових ставок.

Незважаючи на те що критерії оптимальності за бухгалтерсь­ким та економічним підходами до УАП відрізняються, їх можна вважати узгодженими, а підходи розглядати як такі, що допов­нюють, а не замінюють один одного.

Необхідно зауважити, що в економічній моделі горизонт прогнозування ширший, ніж у бухгалтерській. Крім того, економічна модель більш повно враховує процентний ризик, оскільки вра­ховує позабалансову діяльність.

Отже, управління активами й пасивами - одна з основних складових банківського менеджменту, яка безпосередньо впли­ває на ефективність роботи фінансової установи та її здатність виживати в конкурентному середовищі. З розвитком банківської системи це питання стало актуальним через загострення бороть­би за клієнтів та ресурси.