1.2 Основи менеджменту в банку

Банківський менеджмент - це керування банком в умовах ринку, що означає:

   орієнтацію банку на попит і потреби ринку, на запити клієнтів і організацію таких банківських продуктів і послуг, що користаються попитом і можуть дати банку запланований прибуток;    

постійне прагнення до підвищення ефективності банківської діяльності з метою зменшення витрат і одержання оптимальних результатів;

коректування цілей, задач і програм банку залежно від кон'юнктури ринку;

необхідність використання сучасної інформаційної бази;

раціональний добір персоналу і його ефективне використання.

 

Одним із найважливіших напрямків досліджень у фінансовій сфері є банківський менеджмент, що визначає ефективність діяльності банку взагалі.

                Банківський менеджмент має свою специфіку, що визначається такими рисами:

особливість цілей; .

деякі кількісні показники (клієнтура, обсяг депозитів, кредитних вкладень, інвестицій, обсяг операцій і послуг і т.п.);

набір якісних факторів (показники доходів і витрат; швидкість обороту коштів; трудомісткість операцій; ступінь задоволення запитів клієнтів з обсягу, структури, якості послуг; забезпечення конфіденційності переговорів, інформаційна безпека і т.п.);

соціальні характеристики персоналу (у тому числі професійна підготовка, відношення до роботи, рішення соціальних проблем);

регулювання діяльності з боку держави. Так, Національний банк  установлює для комерційних банків економічні нормативи капіталу, ліквідності та ризиків;

різноманітність сфери керування.

Банківський менеджмент як самостійний вид фахової діяльності передбачає, що менеджер може не мати капітал у банку, в якому працює. Він може володіти акціями банку, а може і не мати їх, працюючи за наймом на посаді менеджера. Праця менеджера — це продуктивна праця, що виникає в умовах комбінування високотехнологічного банківського процесу з високим рівнем спеціалізації працівників і забезпечує зв'язок та єдність усього процесу банківської діяльності на рівні банку в цілому, філії або відділення.

Під банківською діяльністю у визначенні банківського менеджменту розуміється діяльність банку з метою одержання прибутку. Змістом банківської діяльності є забезпечення банківського процесу всіма необхідними ресурсами й організація технологічного циклу в цілому (наприклад: розроблення і вдосконалення банківських технологій, забезпечення необхідного рівня банківських продуктів і послуг, виконання усіх видів банківських операцій, матеріально-технічне оснащення для здійснення банківської діяльності, забезпечення персоналом, підтримання ліквідності та прибутковості банку).

Банківська сфера потребує такого стилю роботи, в основі якого лежить постійний пошук нових можливостей, уміння залучати й використовувати для вирішення поставлених завдань ресурси з найрізноманітніших джерел, домагаючись підвищення ефективності й одержання максимально можливого результату при мінімальних затратах.

Визначення цілей діяльності банку на найближчу і подальшу перспективи — це основне у менеджменті. Управління шляхом постановлення  цілей здійснюється з урахуванням оцінки потенційних можливостей банку і забез­печення їх відповідними ресурсами.

Розрізняють загальні і специфічні цілі. Загальні (стратегічні) цілі відображають концепцію розвитку банку в цілому, специфічні — розробляються в рамках загальних цілей з основних видів банківської діяльності.

Раціональне використання матеріальних і трудових ресурсів передбачає досягнення цілей при мінімумі затрат і максимумі ефективності, яке здійснюється у процесі управління, за умови, що група співробітників спрямовує свої зусилля на досягнення загальних цілей на підставі відповідної мотивації їх праці.

Банківський менеджмент має свій власний економічний механізм. Механізм банківського менеджменту складається з трьох ланок:

внутрішньобанківське управління;

управління операціями;

управління персоналом.

Використання механізму банківського менеджменту спрямо­ване на вирішення конкретних проблем взаємодії в реалізації соціально-економічних, технологічних, соціально-психологічних завдань, що виникають у процесі банківської діяльності. Механізм менеджменту об'єктивно обумовлений здійсненням банківської діяльності в ринкових умовах, коли результати управлінської і господарської діяльності одержують оцінку на ринку.

Кінцева мета банківського менеджменту — забезпечення прибутковості в діяльності банку шляхом раціональної організації виробничого процесу, включаючи управління банком і розвиток техніко-технологічної бази, а також ефективне використання кадрового потенціалу при одночасному підвищенні кваліфікації, творчої активності та лояльності кожного працівника.

Менеджмент покликаний створювати умови для успішного функціонування банку, виходячи з того, що прибуток — це не причина існування банку, а результат його діяльності, який у підсумку визначає ринок. Прибуток створює гарантії для подаль­шого функціонування банку, оскільки лише прибуток і його накопичення у вигляді різноманітних фондів дає змогу обмежувати і переборювати ризики, пов'язані з функціонуванням банку.

Метою банківського менеджменту є постійне управління ризиками. Для цього необхідна наявність певних резервних коштів і надання мене­джерам певного ступеня свободи і самостійності для швидкого реагування й адаптації до умов, що змінюються.

Одним із найважливіших компонентів банківського менеджменту є управління підприємницьким середовищем банку. Банк діє в дуже мінливих умовах, спричинених розмаїттям відносин, що складаються між ним та різними економічними суб'єктами. Сукупність цих відносин і утворює поняття підприємницького середовища банку, яке багато в чому визначає характер діяльності банку і мусить в обов'язковому порядку бути вивчене у процесі проведення маркетингової роботи банку. Розгляд підприємницького середовища банку проводиться у двох напрямах: аналіз мікросередовища й аналіз макросередовища.

Мікросередовище банку складається із взаємовідносин усередині самої організації, а також з постачальниками, посередниками, конкурентами, клієнтами й контактними аудиторіями.

Внутрішньобанківські відносини залежать не тільки від внутрішньої культури, а й від його формальної та неформальної організаційної структури.

Ще одним елементом мікросередовища банку є відносини, що складаються з клієнтами. Ці відносини, їх розвиток і взаємовигідність багато в чому визначають успіх діяльності банку. Як відомо, клієнти поділяються на корпоративних та фізичних осіб. Відносини з кожною із цих груп будуються на специфічних принципах, які обумовлені орієнтацією банку на обслуговування того чи іншого виду клієнтів.

Відносини з контактними аудиторіями також справляють пев­ний вплив на дії банку. Прийнято вирізняти п'ять основних груп контактних аудиторій, до яких належать:

фінансові організації;

засоби масової інформації;

державні установи;

громадськість;

власні працівники банку.

Поняття макросередовища банку складається із відносин установи з такими чинниками: демографічними, економічними, природними, науково-технічними, політичними та культурними.