5.3.3.3 Управління залученням недепозитних ресурсів банку

Якщо обсяг вкладів та їх зростання є недостатніми для покрит­тя всіх кредитів та інвестицій, що планує здійснити банк, то виникає необхідність у залученні недепозитних ресурсів.

До складу недепозитних ресурсів (позичених ресурсів) входять:

кредити, отримані в інших банках;

кредити, отримані від Національного банку України;

кошти інвесторів, вкладені в боргові зобов'язання банку.

Відмінності недепозитних джерел ресурсів від депозитних:

неперсональний характер - вони не асоціюються з конкретним клієнтом банку, а купуються на ринку на конкурентній основі через посередників;

ініціатива залучення коштів належить самому банку;

недепозитні залучені ресурси використовують, як прави­ло, великі банки;

великі суми залучення, тому ці операції вважають операціями оптового характеру.

Управління залученням коштів з недепозитних джерел є необхідним, щоб фінансовий менеджер мав змогу зробити оптимальний вибір із різних доступних на даний момент часу недепозит­них джерел формування ресурсів.

Фінансовий менеджер повинен дати відповіді на питання:

скільки коштів з недепозитних джерел має бути залучено для потреб банку;

які недепозитні джерела коштів найбільше відповідають стратегічним цілям банку на даний момент часу та мінімізують витрати.

Етапи управління залученням коштів з недепозитних джерел.

1              Оцінка загальної потреби банку в недепозитних коштах

                Визначається шляхом визначення розриву фондів – різниці між поточними і прогнозованими кредитами та інвестиціями, що банк планує здійснити, і поточними та очікуваними надхо­дженнями ресурсів з депозитних джерел.

Вибір недепозитного джерела коштів

Фактори, що впливають на вибір недепозитного джерела коштів:

відносна вартість коштів, отриманих з кожного недепозитного джерела (банки віддають перевагу отриманню коштів з більш дешевих джерел);

ризик (нестійкість і ступінь надійності) кожного з джерел фондів:

процентний ризик - ризик зміни вартості кредиту через коливання попиту і пропозиції на ринку;

ризик доступності кредиту - несприятливі кредитні умови,  погіршення репутації банку призводить до обмеження обсягу запропонованих кредитів;

строк погашення коштів, що залучаються, та їх відповідність потребам банку;

розмір банку-позичальника;

5)            відповідність державним регулюючим нормам.

 

3 Управління процесом залучення коштів

Управління процесом залучення недепозитних ресурсів здійснюється за двома основними напрямками:

управління залученням міжбанківських кредитів;

управління емісією боргових цінних паперів.

 

4 Управління міжбанківськими кредитами

Передумовами ефективного управління міжбанківськими кредитами є:

необхідний рівень іміджу банку на ринку;

постійний аналіз і врахування кон'юнктури ринку з метою забезпечення найвигідніших для банку умов залучення коштів;

-              використання математичних моделей під час планування строків виплати кредитів, що дасть змогу зіставити перспективну динаміку витрат на їх обслуговування, доходи від розміщення отриманих коштів.

Управління залученням ресурсів за рахунок отримання міжбанківських кредитів містить такі етапи:

1              Визначення мети використання міжбанківського кредиту:

якщо міжбанківський кредит використовується як постійне джерело ресурсів, необхідно скласти спеціальні графіки залучення та обслуговування;

якщо міжбанківський кредит використовується нерегулярно, лише з метою підтримання нормативів ліквідності, необхідне постійне розширення переліку «дружніх» банків з метою формування пулу, члени якого домовляються про надання один одному кредитів на пільгових умовах.

Оцінка власної кредитоспроможності банку з метою визначення можливості досягнення цілей залучення ресурсів за рахунок міжбанківських кредитів.

Визначення обсягу коштів, що залучаються за рахунок отримання кредитів інших банків.

Під час визначення обсягу міжбанківських кредитів, які пла­нує отримати банк, потрібно виходити з розрахованої потреби банку в недепозитних ресурсах та можливості їх формування з альтернативних джерел.

4              Вибір ефективних форм міжбанківських кредитів, що залучаються банком.

Цей вибір визначається такими умовами:

цілями використання кредиту;

періодом планового використання міжбанківських кредитів;

визначеністю строків початку та закінчення використання отриманих міжбанківських кредитів;

можливістю забезпечення кредиту, що залучається банком.

5              Вивчення та оцінка умов міжбанківських кредитів:

максимальний строк кредиту;

валюта кредиту;

рівень та вид процентної ставки;

умови виплати процентів;

умови виплати основної суми боргу;

форми забезпечення кредиту.

б Оцінка вартості міжбанківських кредитів.

Така оцінка здійснюється на основі умов кредитних догово­рів та передбачає такі елементи розрахунку, як процентна став­ка, ставка податку на прибуток, рівень витрат з укладення угод тощо:

 

                ВМБК= ПВМБК*(1-ПП)/(СБ(1-В)),                                                (5.13)

 

де ВМБК - вартість міжбанківського кредиту;

ПВМБК - процентні виплати за кредитом;

В - витрати на укладання кредитних угод відносно суми угоди, од.;

СБ - сума міжбанківського кредиту; 

ПП - ставка податку на прибуток, од.

За результатами оцінки вартості міжбанківського кредиту ви­значається порівняльна ефективність залучення ресурсів з цього джерела порівняно з іншими альтернативними джерелами їх залучення.

Укладення кредитних угод.

Забезпечення умов ефективного використання міжбанківських кредитів.

Якщо міжбанківський кредит залучається для проведення активних операцій, рівень кредитної ставки за ним має бути меншим, ніж рівень рентабельності операцій, для здійснення яких він залучається.

9              Організація контролю за поточним обслуговуванням та погашенням отриманих кредитів.

Поточне обслуговування міжбанківських кредитів полягає у своєчасній сплаті процентів за ним відповідно до умов укладених договорів. Ці платежі включаються до платіжного календаря банку та контролюються у процесі моніторингу його поточної фінансової діяльності.