3.5 Охорона прав на об'єкти інтелектуальної власності за кордоном

 

Законодавство України, як і будь-якої іншої країни, регулює відносини у сфері промислової власності тільки своєї країни. Тому патент, отриманий в Україні, є чинним лише на території України. Якщо ж заявник хоче одержати правову охорону в інших країнах, він повинен одержати її в кожній із цих країн.

Для того щоб полегшити одержання правової охорони об'єктів промислової власності своїм громадянам і юридичним особам у зарубіжних країнах, у 1883 р. одина­дцять країн підписали Паризьку конвенцію про охорону промислової власності і створили Міжнародний союз з охорони промислової власності. На сьогодні учасниками цієї конвенції є понад 130 країн. Конвенція встановлює по­ложення, що відноситься до винаходів, торговельних ма­рок, промислових зразків, фірмових найменувань, на­йменувань місць походження і вказівок походження, а та­кож до несумлінної конкуренції. Після підписання у 1883 р. Паризька конвенція час від часу переглядалася. Кожна з конференцій з перегляду, починаючи з Брюссельської конференції у 1900 р., закінчувалася прийняттям Акту пе­регляду Паризької конвенції.

Будь-який громадянин України має право запатентувати винахід, корисну модель, промисловий зразок в ін­ших країнах. Для цього до подачі заявки на одержання охоронного документа за кордоном заявник зобов'язаний подати заявку до Державного департаменту інтелектуаль­ної власності та інформувати його про свій намір здійснити таке патентування. Якщо упродовж трьох місяців від дати подачі заявки не надійде заборона на патентування, то заявка може бути подана у відповідний орган відповідної держави. При цьому, якщо патентування винаходу здійснюється за процедурою Договору про патентну кооперацію (РСТ), міжнародна заявка теж подається до Державного департаменту інтелектуальної власності. Патентування за кордоном здійснюється, як правило, через посередника — патентного повіреного України.

Громадяни України також мають право зареєструвати торговельну марку за кордоном. При реєстрації тор­говельної марки за кордоном відповідно до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків однією з умов є подача заявки через власне національне патентне відом­ство.

При патентуванні за кордоном слід додержуватися норм міжнародних угод у сфері промислової власності, до яких приєдналася Україна.

Охорона авторських прав за кордоном здійснюється відповідно до Бернської конвенції про охорону літератур­них і художніх творів (1886 р.), до якої приєдналася Украї­на.

В основу Бернської конвенції покладено три принципи:

1) принцип національного режиму: полягає в тому, що твори, створені в одній країні-учасниці, повинні отримувати в інших країнах-учасницях таку саму охорону, яка надається в цих країнах творам своїх громадян;

2) принцип автоматичної охорони: означає, що охоро­на за національним режимом надається автоматично без будь-яких формальних умов реєстрації тощо;

3) принцип незалежності охорони: полягає в тому, що охорона надається в країнах-учасницях незалежно від на­явності охорони в країнах походження твору.

Міжнародно-правова охорона суміжних прав здійснюється на підставі Римської конвенції 1961 року. За цією Конвенцією охороняються права виконавців (протидія фіксації та прямій передачі в ефір чи доведенню до загально­го відома їх виконань без згоди виконавця), права вироб­ників фонограм (дозволяти чи забороняти відтворення фонограм, а також ввезення та розповсюдження примірни­ків без їхнього дозволу), права організацій мовлення (до­зволяти чи забороняти ретрансляцію, фіксацію і відтво­рення їхніх програм).

Основним принципом Римської конвенції є принцип національного режиму. Так, виконання охороняється за національним режимом країни-члена, якщо воно мало міс­це в іншій країні, що домовляється. Охорона фонограми надається за національним режимом країни-члена за умо­ви, якщо виробник фонограм є громадянином іншої країни, що домовляється; перший запис звуку зроблено в іншій країні, що домовляється; фонограма вперше опублікована в країні, що домовляється. Кожна країна, що домовляєть­ся, надає організації мовлення національний режим за умови, якщо штаб-квартира організації мовлення знахо­диться в іншій країні-члені або якщо передачу в ефір здій­снено за допомогою передавача, що знаходиться в іншій країні-члені Римської конвенції.

Якщо міжнародним договором, учасником якого є Україна, встановлено інші правила охорони, ніж ті, які передбачені Законом України "Про авторське право і суміжні права", то застосовуються норми міжнародного договору.