4.6  Управління правами інтелектуальної власності

 

Можна виділити п'ять етапів життєвого циклу об'єкта інтелектуальної влас­ності: створення ОІВ, набуття прав на ОІВ, використання (комерціалізація) прав на ОІВ, захист прав ІВ, утилізація ОІВ.

Створення   об'єкта   інтелектуальної  власності розпочинається з  ідеї.   Наприклад,   це  може  бути  ідея винаходу   або   художнього   твору.    У   підприємницькій діяльності ідеї, як правило,  спрямовані на підвищення конкурентоспроможності технологій або виробів. Далі йде розроблення цієї ідеї.  Наприклад,  якщо це винахід,  то необхідно зробити патентний пошук, щоб переконатися, що таких винаходів ще не було. Потім перевірити цю ідею експериментально. Закінчується створення об'єкта інтелектуальної     власності     оформленням     його на матеріальному  носії (папері,   електронному  носії тощо) таким чином, щоб він став зрозумілим для інших осіб.

Набуття прав на об'єкт інтелектуальної власності, як правило, завершується отриманням від держави охо­ронного документа  — патенту або свідоцтва на нього. На­явність такого документа значною мірою унеможливлює по­рушення прав на об'єкти права інтелектуальної власності з боку недобросовісних конкурентів.

Використання прав на об'єкти інтелектуальної власності є найпродуктивнішим етапом їх життєвого цик­лу. До цього етапу об'єкти інтелектуальної власності не приносили користі розробнику. Навпаки, витрачалися кош­ти на їх створення та набуття правової охорони. І тільки на етапі використання (комерціалізації) компенсуються попередні витрати, а також одержується прибуток — власне те, для чого здебільшого створюються об'єкти інтеле­ктуальної власності.

Захист прав здійснюється у випадку, коли ці права порушуються недобросовісним конкурентом. Чинне зако­нодавство України надає власнику права на об'єкт права інтелектуальної власності декілька шляхів захисту своїх прав. Нині розгляд справ, пов'язаних із правами інтелекту­альної власності, здійснюється в адміністративному або судовому порядку.

Утилізація є останнім етапом життєвого циклу об'єкта інтелектуальної власності. Оскільки за визначенням об'єкт інтелектуальної власності є нематеріальним, то не­має необхідності його знищувати або переробляти у щось інше. Просто після закінчення юридично визначеного стро­ку дії прав інтелектуальної власності він зникає як об'єкт власності і переходить у суспільне надбання. Тобто будь-хто може його використовувати без дозволу правовласника.

Управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі його створення. На цьому етапі необхідно відповісти на питання: "Який товар буде конкурентоспроможним і мати попит на рин­ку у майбутньому, може через кілька років?" І тільки після цього варто розпочинати його розроблення. Необхідно розробити стратегію фірми, спланувати капіталовк­ладення в інтелектуальну власність, визначити ресурси, що необхідні для розроблення нової технології і забезпе­чення конкурентоспроможності як самої технології, так і това­рів, що виробляються на її основі. Необхідно також оцінити можливості основних конкурентів. При визначенні стратегії фірми щодо розроблення об'єктів права інтелектуальної власності, їх правової охо­рони і подальшого використання неоціненну користь ­дають патентні дослідження, що проводяться за допомо­гою патентної інформації.

Патентна інформація — це технічна і правова інформація, що міститься в офіційних періодичних публіка­ціях відомств інтелектуальної власності, які є в усіх краї­нах, де законодавством передбачена правова охорона об'єктів інтелектуальної власності. Майже дві третини тех­нічної інформації, що розкривається у патентній інформа­ції, більше ніде не публікується.

Патентна інформація допомагає:

відслідковувати  провідні досягнення  у цій сфері;

знайти партнерів з бізнесу;

знайти постачальників та матеріали;

відстежувати діяльність реальних і потенційних

конкурентів;

знайти відповідні ринки.

Технічна інформація, яка міститься в патентних документах, дозволяє:

уникнути зайвих витрат на дублювання дослі­джень;

виявити й оцінити технологію для ліцензування та передання технології;

знайти альтернативні технології;

бути на сучасному рівні у певній галузі;

знайти готові рішення технологічних проблем;

знайти ідеї для подальших інновацій.

Патентна інформація може також використовуватися для того, щоб уникнути можливих проблем з порушенням прав власників охоронних документів на об'єкти промислової власності; оцінити патентоспроможність власних винахо­дів; заперечувати проти видачі патентів, які перебувають у колізії з патентом, що належить пев­ному підприємству.

Управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі набуття прав. Якщо отримано результат інтелектуальної діяльно­сті, що може відповідати юридичним вимогам до об'єкта прав інтелектуальної власності, наприклад, винаходу, ко­рисної моделі, промислового зразка, торговельної марки, комп'ютерної програми, твору літератури тощо, виникає принципове питання: "Чи слід надавати результату інтеле­ктуальної діяльності правову охорону патентом або свідо­цтвом?"

Надання правової охорони є доцільним, якщо:

об'єкт охорони є невідомим раніше, тобто він не є рівнем техніки;

охорона надає виключного права на об'єкт передбачуваної охорони;

об'єкт охорони є комерційно значущим; об'єкт охорони сприятиме зменшенню витрат компанії;

об'єкт   охорони   сприяє   задоволенню   потреб споживача;

об'єкт охорони сприяє зміцненню положення на ринку чи положення компанії у певній галузі; об'єкт охорони буде сприйнятий ринком, тобто буде на нього попит;

об'єкт охорони є таким, що потенційно може ліцензуватися;

витрати на правову охорону будуть меншими, ніж дохід від його використання; об'єкт охорони підвищує цінність сумарних акти­вів.

Але навіть якщо потенційний об'єкт охорони відповідає більшості з перелічених вище критеріїв, слід по­думати про альтернативний варіант охорони в режимі ко­мерційної таємниці (ноу-хау). Така охорона доцільна у ви­падку, якщо охорона патентом чи свідоцтвом є слабкою і її може обійти конкурент, наприклад, отримавши подібний па­тент.

Якщо прийняте рішення про набуття правової охорони, то необхідно відповісти на друге важливе питання: "Коли надавати правову охорону?" Як правило, не слід отримувати патент на початковій стадії розроблення ідеї або коли ще не готова виробнича база для її реалізації. У цьому випадку конкуренти, ознайомившись з описом вина­ходу, можуть випередити розробника об'єкта інтелектуа­льної власності з виходом інноваційного товару на ринок. Оптимальним варіантом є отримання патенту в момент виходу товару на ринок. У цьому випадку конкурент не встигне спрацювати на випередження.

Управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі використання прав. Є кілька стратегій, яких дотримується фірма при ви­користанні прав на об'єкти інтелектуальної власності.

По-перше, це стратегія захисту від конкурентів за допомогою отримання монопольного права на виробницт­во нової продукції на період продажу її на ринку. При цьо­му необхідно визначити оптимальний спосіб і територію реєстрації виключних прав. Важливим є забезпечення па­тентної чистоти виробів з тим, щоб уникнути значних ви­трат у разі порушення прав.

По-друге, це стратегія ліцензування на основі отри­мання монопольних прав на технологію виробництва, що примушує інших виробників придбати у власника прав до­звіл на використання цієї технології за ліцензійним догово­ром. Ця стратегія дає можливість контролювати ринок і переслідувати недобросовісних конкурентів.

По-третє, це стратегія формування уставного капіталу підприємства шляхом внесення до його складу прав на об'єкти інтелектуальної власності, що мають визначену вартість. Для підприємця, особливо початківця, ця страте­гія дозволяє без використання грошей формувати значний за розміром уставний капітал та зайняти на ринку активну позицію.

По-четверте, це стратегія створення іміджу компанії. Ця стратегія спрямована на те, щоб шляхом управлін­ня інтелектуальною власністю підвищити інвестиційну при­вабливість підприємства.

Управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі захисту прав. Разом із збільшенням кількості об'єктів інтелектуа­льної власності, зростанням конкуренції на ринках товарів і по­слуг зростає кількість порушень прав на об'єкти інтелекту­альної власності недобросовісними конкурентами. Для бо­ротьби з цим явищем підприємства створюють служби безпеки, що займаються попередженням і виявленням правопорушень, а також захистом прав на об'єкти інтелек­туальної власності. Судовий порядок захисту прав є найбільш ефективним, але практика показує, що тільки незначний відсоток спорів щодо порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності вирішується у суді. Як правило, сторони пого­джуються на мирову, щоб уникнути значних фінансових витрат, а також ризику втрати свого бізнесу. Значною мірою зменшенню кількості правопорушень сприяє політика фірми, що спрямована на профілактику правопорушень.

Управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі утилізації. Після закінчення юридич­но визначеного строку дії прав на об'єкт інтелектуальної власності він зникає як об'єкт власності і переходить у сус­пільне надбання. Тобто його може використовувати без дозволу правовласника будь-хто. Тому на цьому етапі під­приємство повинно спрогнозувати наслідки вичерпання прав на свої об'єкти інтелектуальної власності, а з іншого боку, відкривається можливість безоплатного використан­ня науково-технічних і технологічних розробок, права на які належали до їх вичерпання іншими правовласниками. Для багатьох підприємств це невичерпна, а часто і єдина можливість використати у своїй діяльності досягнення нау­ково-технічного прогресу.