2. Методи оцінки ринкової вартості майна.

 Оцінка вартості підприємства належить до найбільш складних фінансових проблем. Аналіз методів оцінки об'єктів інвестування, вживаних на сьогоднішній день у зарубіжних країнах, дозволяє виділити два підходи до вибору об'єкту інвестування. При аналізі показників, що характеризують стан окремого підприємства, можна використовувати або дані розвитку галузі, в якій функціонує фірма, її фінансові показники, ефективність менеджменту та інші, або оцінювати положення підприємства на фондовому ринку, біржовий курс його цінних паперів. Розглянемо переваги і недоліки таких підходів, а також можливість їх застосування в умовах національної економіки.

Стан фондового ринку України поки що не дозволяє займатися технічним аналізом і використовувати його при оцінці вартості підприємства. Поняття підприємства як майнового комплексу не збігається з поняттям «бізнесу». Бізнес - це підприємство у дії, і його вартість перевершує вартість майнового комплексу на величину так званих невідчутних активів, невіддільних від кадрового потенціалу підприємства (досвід трудового колективу, налагоджені зв'язки і взаємини з клієнтами, зв'язки в державних органах та інші незареєстровані активи). Саме наявністю невідчутних активів можна пояснити ринкову привабливість деяких фірм з негативним власним капіталом. Що ж буде об'єктом оцінки у разі потреби оцінки бізнесу, адже бізнес не є об'єктом цивільних прав?

Оцінка бізнесу діючого підприємства дещо відрізняється від оцінки підприємства як майнового комплексу. Дана відмінність пов'язана з тим, що бізнес - поняття ширше, ніж майновий комплекс. Підприємство як майновий комплекс включає всі види майна, призначеного для його діяльності: земельні ділянки, будівлі і споруди, машини і устаткування, сировина і продукція, нематеріальні активи, майнові зобов'язання. Оцінка ринкової вартості майнового комплексу підприємства означає визначення в грошовому виразі вартості матеріальних активів підприємства як товару, тобто, їх корисність для потенційного покупця і витрати, необхідні для отримання цієї корисності.

Окремими організаціями, що спеціалізуються на консультаційних послугах в інвестиційній сфері, проводяться збір аналітичної інформації і спроби створення вітчизняних індексів. Достовірність отримуваних індексів поки ненадійна, що визначається не якістю методів, а низьким рівнем і недостатньою кількістю початкової інформації. Можливість і необхідність такого аналізу виникне в процесі подальшого розвитку ринкової економіки, появою достатньої кількості біржових структур, висновком великої кількості операцій з цінними паперами і, як наслідок, виникненням реальних котирувань фондових інструментів.

Комплексний фундаментальний аналіз проводиться на двох рівнях: зовнішньому і внутрішньому. Розглянуті раніше методи оцінки вартості підприємства частково використовуються і при фундаментальному аналізі для дослідження зовнішнього середовища, в якому здійснює свою діяльність об'єкт, що вивчається, стан ринку і економічної ситуації в цілому. Вивчення кон'юнктури ринку, зокрема окремих його сегментів, дозволяє виявити чинники, що впливають на загальну ситуацію і її прийнятність для потенційного інвестора. Аналіз і прогнозування розвитку підгалузей дає можливість визначити, в якій з них у загальних умовах, що склалися, розміщення засобів буде найбільш сприятливим з погляду вибраних інвестиційних цілей і пріоритетів.

На другому етапі фундаментального аналізу детально розглядається вже само підприємство, чиї боргові або пайові фондові інструменти обертаються на ринку. Це дозволяє виявити перспективність для інвестора тих або інших цінних паперів, а, отже, вирішити питання про інвестиційну привабливість даного об'єкта.

Як видно з наведених методів, вони орієнтовані в основному на фінансові інвестиції і розглядають інвестиційну привабливість підприємства-емітента. У той самий час у сучасних умовах розвитку економіки України такі вкладення інвесторами, як основні, не розглядаються, а, отже, необхідно детальніше досліджувати методи, застосовувані при оцінці вартості підприємства для здійснення реальних інвестицій.

Окрім дослідження фінансового стану підприємства необхідно провести оцінку вартості підприємства. Поняття «оцінка вартості» є досить новим для українських суб'єктів інвестиційної діяльності.

Згідно з вітчизняним законодавством, оцінюючи підприємство з метою приватизації, слід керуватися «Методикою оцінки вартості майна під час приватизації». Встановлено, що для підприємства, яке продається на аукціоні, оцінна вартість є початковою. Для проведення оцінки уповноважені на це органи мають право залучати на підставі договору експертів за оцінкою майна. Відповідно, розрізняють два способи проведення оцінки: масовий і експертний.

Масова оцінка – це визначення вартості майна з використанням стандартної методології і стандартного набору вихідних даних. Експертна оцінка полягає у визначенні оцінної вартості експертом відповідно до договору із замовником.

У літературі з питань оцінювання вартості підприємства описано багато методів і способів виконання цієї роботи. Окремі методи мають ряд модифікацій і різновидів, що створює додаткові труднощі з їх ідентифікації і використання. У літературних джерелах і нормативних актах використовуються різні назви одного й того самого методу оцінки. Саме тому необхідна чітка класифікація використовуваних методів.

На сьогоднішній день можна виділити три групи основних методів оцінки вартості підприємства. По-перше, це  балансові методи, що базуються на визначенні чистої вартості майна за даними бухгалтерського обліку, тобто що є різницею між активами і пасивами підприємства.

До другої групи належать методи, що використовують аналіз доходів і грошових потоків. До цієї групи відноситься і найбільш поширений метод розрахунку сучасної вартості майбутніх грошових потоків.

До третьої групи входять методи, що базуються на порівнянні ринкової інформації. Суть методів даної групи полягає в аналізі чистого прибутку і дивідендів.

У країнах, де проводилася приватизація, були використані різні методи, але найпоширенішим і економічно ефективним був «аукціонний», тобто покупцем підприємства був той, хто більше запропонує.

Деякі автори вводять нове поняття, яке, на наш погляд, є точнішим, - «оцінка вартості бізнесу». Причому в широкому сенсі предмет оцінки бізнесу розуміється двояко. Перше його розуміння зводиться до традиційного в нашій країні розуміння оцінки бізнесу як оцінки підприємства як юридична особа. Для цього розуміння характерне ототожнення оцінки бізнесу фірм з оцінкою їх майна. Друге – найбільш поширене в країнах з ринковою економікою – розуміння оцінки бізнесу полягає в тому, щоб з'ясувати, скільки коштують не фірми, що заробляють ті або інші доходи, а права власності, технології, конкурентні переваги й активи, матеріальні й нематеріальні, які дають можливість заробляти дані доходи.

Таким чином, існують два предмети оцінки бізнесу: оцінка фірм, яка може ґрунтуватися на оцінці їх майна, і оцінка «бізнес-ліній». Причому бізнес-лінію можна визначити як сукупність прав власності, довгострокових привілеїв і конкурентних переваг, спеціальної й універсальної переваги, технологій, а також контрактів, які забезпечують можливість отримувати певні доходи

При оцінці бізнесу, залежно від передбачуваного використання результатів і об'єкта оцінки, виділяються такі види оцінних вартостей.

Вартість у користуванні визначається виходячи з припущення про те, що підприємство не продаватиметься на вільному, відкритому і конкурентному ринку для будь-яких альтернативних цілей використання ні повністю, ні шляхом розпродажу по частинах. Вартість у користуванні має суб'єктивний характер, оскільки висловлює думку власника підприємства щодо можливостей його подальшого використання. При цьому можна виділити наступні основні вартості цього вигляду:

вартість відтворення (відновна вартість) - сукупність витрат, потрібних на відтворення копії об'єкта з тих самих або інших аналогічних матеріалів, розрахована в поточних цінах;

вартість заміщення - поточна вартість нового об'єкта, що є за своїми характеристиками найбільш близьким аналогом оцінюваного об'єкта. Іншими словами, вартість відтворення - це вартість створення точної копії об'єкта, а вартість заміщення - це вартість створення об'єкта з корисністю, що дорівнює корисності оцінюваного об'єкту;

вартість залишкового заміщення - мінімальні сукупні витрати (у поточних цінах), необхідні для заміни даного об'єкту аналогічним іншим об'єктом, не гіршому що розглядається, але не в усьому, а лише у частині його функціональних конструктивних і експлуатаційних характеристик, що залишилися;

страхова вартість - визначається на підставі розглянутих вище вартостей за вирахуванням вартості тих елементів, виключення яких обумовлене договором страхування;

інвестиційна вартість (у користуванні) - вартість власності для конкретного інвестора або групи інвесторів при певній меті інвестування. Різниця між інвестиційною вартістю і повною відновною вартістю (або повною вартістю заміщення) характеризує розмір капітальних вкладень.