3. Сутність горизонтального, вертикального та аналізу за допомогою коефіцієнтів  

Як було зазначено, фінансову діагностику здійснює аналітичний відділ підприємства, використовуючи статті такої фінансової звітності:

балансу підприємства (форма 1 - додаток до П(С)БО 2);

звіту про фінансові результати (форма 2 - додаток до П(С)БО 3);

звіту про рух грошових коштів (форма 3 - додаток до П(С)БО 4);

звіту про власний капітал (форма 4 - додаток до П(С)БО 5);

приміток до річної фінансової звітності (форма 5).

Горизонтальний  аналіз полягає в порівнянні показників фінан­сової звітності попереднього і звітного періодів. При цьому здійснюється постатей­не зіставлення звітів, визначаються абсолютні та відносні відхилення конкрет­них фінансових показників.

Аналізуючи динаміку валюти балансу, порівнюють її значення на початок і на кінець звітного періоду (строки 280 та 640 Балансу підприємства). Зменшення ва­люти Балансу на кінець періоду свідчить про скорочення обсягів господарської ді­яльності підприємства.

Узагальнене подання горизонтального аналізу Активу і Пасиву Балан­су підприємства разом з методикою його здійснення наведене в таблиці 6.1.

Таблиця 6.1 – Узагальнений горизонтальний аналіз Активу і Пасиву Балан­су підприємства

 

На відміну від горизонтального аналізу, який відтворює динаміку фінансової звітності за визначений період, вертикальний аналіз є аналізом внутрішньої структури звітності.

При здійсненні такого аналізу узагальнювальний показник береться за 100%, а кожна його складова обчислюється як питома вага (частка від 100%).

Узагальнювальними показниками є підсумки Балансу (Актив, Пасив), обсяг реа­лізованої продукції відповідно до Звіту про фінансові результати. За допомогою цього методу аналізу з'ясовують, яку питому вагу в групі чи підгрупі узагальнювальних показників займає та чи інша стаття. Це дає можливість визначити вплив кожної складової узагальнювального показника на фінансову діяльність підприємства.

Узагальнене подання вертикального аналізу Активу Балансу підприємства разом з методикою його здійснення наведене в таблиці  6.2.

 

Таблиця 6.2 – Узагальнений вертикальний аналіз активу балансу підприємства

 

Стійкий фінансовий стан підприємства формується у процесі його виробничо-господарської діяльності. Тому об'єктивну оцінку фінансового стану можна здійс­нити, застосувавши не лише зазначені прийоми горизонтального і вертикального аналізу, але й комплекс відповідних фінансових коефіцієнтів.

Агрегування фінансової звітності. Агрегований баланс - бухгалтерський баланс підприємства, низка статей якого згруповані і подані у укрупненому вигляді з метою полегшення наступного. У ході проведення оцінки фінансового стану, як правило, складається агрегований баланс. Схема агрегованого балансу подана в таблиці 6.3.

Таблиця 6.3 – Агрегований баланс

 

Розглянемо економічний зміст складових блоків агрегованого балансу:

До групи «Необоротні активи (НА)» (ресурси підприємства термін використання яких більше року або впродовж операційного циклу, якщо він більше року.) після агрегування увійшли нематеріальна активи, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції.

До групи «Оборотні активи (ОА)» (грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання) після агрегування увійшли виробничі запаси, дебіторська заборгованість, грошові кошти, інші ОА.

До групи «Власний капітал (ВК)» (частина в активах підприємства, що залишається після) після агрегування увійшли акціонерний капітал, резервний капітал, нерозподілений (накопичений) прибуток.

До групи «Довгострокові зобов’язання (ДЗ)» (всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями) увійшли всі статті III розділу пасиву балансу.

До групи «Короткострокові зобов’язання (КЗ)» (або кредиторська заборгованість) складаються з боргів, які мають бути погашені впродовж року або одного господарського циклу) увійшли всі статті IV розділу пасиву балансу.

Важливим є також визначення інвестованого капіталу (ІК) (сума власного та запозиченого капіталу (довгострокового боргу)), який можна розрахувати у такий спосіб:  ІК = НА+ОА–КЗ або ІК=ВК+ДЗ та оборотний капітал (ОК), який визначається як  різниця між оборотними активами (ОА) та короткостроковими зобов’язаннями (КЗ) або як сума власного капіталу (ВК)+довгострокові зобов’язання (ДЗ) за мінусом необоротних активів (НА). Оборотний капітал часто називають власні обігові кошти (ВОК).

 

Фінансові коефіцієнти оцінки стану підприємства мають бути такими, щоб усі пов'язані з підприємством економічними відносинами суб'єкти господарю­вання могли одержати потрібну інформацію для прийняття рішень про економічну доцільність встановлення, припинення чи продовження відносин з підприємством. У кожного з потенційних партнерів підприємства свій власний критерій економічної доцільності. Тому показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.

Разом з тим, у стабільному фінансовому стані зацікавлене передусім саме підприємство. З одного боку, стабільний фінансовий стан будь-якого підприємства формується в процесі його взаємовідносин з постачальниками, покупцями, акціо­нерами, банками, іншими юридичними і фізичними особами. З іншого боку, саме від підприємства залежить ступінь його економічної привабливості для всіх суб'єк­тів господарювання, які обирають серед безлічі підприємств, спроможних задово­льнити їх економічний інтерес.

Відтак кожному підприємству необхідно систематично, детально і в динаміці аналізувати свій фінансовий стан за допомогою відповідних коефіцієнтів.

Розглянемо докладніше класифікацію і порядок розрахунку комплексу основ­них фінансових коефіцієнтів для детальної та всебічної оцінки фінансового стану підприємства.