2. Внутрішньовиробничі складові економічної безпеки

Внутрішньовиробничі складові економічної безпеки  формує фінансова складова та економічна складова. Фінансова складова характеризується рівнем ліквідності, кредиторською та дебіторською заборгованістю, фінансовою стабільністю та ін.   Про ослаблення фінансової безпеки свідчать:

                - зниження ліквідності;

                - підвищення кредиторської й дебіторської заборгованості;

                - зниження фінансової стабільності і т.п.

                За цю складову економічної безпеки відповідають фінансові й економічні служби підприємства.

Оцінка фінансової складової економічної безпеки може бути виконана на основі багатофакторної моделі Э.Альтмана:

 

Z=1,2×Коб+1,4×Кнп+3,3×Кр+0,6×Кп+1,0×Кіт,                                          (7.1)

де Коб – частка чистих оборотних коштів в активах (відношення поточних активів за винятком поточних зобов'язань до загальної суми активів);

Кнп – рентабельність активів, обчислена за нерозподіленим прибутком;

Кр – рентабельність активів, обчислена за балансовим прибутком;

Кп – коефіцієнт покриття щодо ринкової вартості власного капіталу (відношення ринкової вартості звичайних і привілейованих акцій до обсягу позикових коштів);

Кіт – віддача всіх активів (відношення чистого виторгу від реалізації до обсягу активів).

                 Залежно від величини Z можна прогнозувати ймовірність банкрутства підприємства:

Z < 1,8 – дуже висока;

1,8 £ Z £ 2,7 – висока;

2,8 £ Z £ 2,9 – невелика;

Z ³ 3 – дуже низька.

Однак коефіцієнти даної моделі (7.1) отримані в США, що не дозволяє при її безпосередньому використанні забезпечити ймовірність результатів в умовах України й вимагає додаткових досліджень.

Більшу ймовірність оцінки фінансової безпеки може забезпечити підхід (Ризики, 1994), що дозволяє визначити ступінь фінансової стабільності й відповідно ступінь фінансової безпеки підприємства.

Передбачається використання таких показників:

                ±Ес - надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів, необхідних для формування запасів і покриття витрат, пов'язаних з господарською діяльністю підприємства;

±Ет - надлишок або нестача власних оборотних коштів, а також середньострокових і довгострокових кредитів і позик;

±Ен - надлишок або нестача загальної величини оборотних коштів.

Ці показники відповідають показникам забезпеченості  запасів і витрат джерелами їхнього формування. Вони розраховуються за такими формулами:

                ±Ес = Ес – Z,                                                                                          (7.2)

                ±Ет = (Ес + Кт) – Z,                                                                             (7.3)

                ±Ен = (Ес + Кт + Кt) – Z,                                                                      (7.4)

де Z – сума запасів і витрат;

Ес – сума власних оборотних коштів підприємства;

Кт – середньострокові й довгострокові кредити й позики;

Кt – короткострокові кредити й позики.

Залежно від значень оцінних показників виділяють п'ять областей фінансової стабільності (областей ризику). Їх можна зіставити з п'ятьма рівнями фінансової безпеки.

Абсолютна фінансова стабільність і абсолютна безпека, коли для функціонування підприємству досить власних оборотних коштів:

                ±Ес ³ 0, ±Ет ³ 0, ±Ен ³ 0.                                                                      (7.5)

Нормальна фінансова стабільність та нормальний рівень безпеки, коли підприємство практично обходиться власними джерелами формування запасів і покриття витрат:

                ±Ес » 0, ±Ет » 0, ±Ен » 0.                                                                      (7.6)

Нестійкий фінансовий стан та нестабільний рівень безпеки, коли підприємству недостатньо власних оборотних коштів і воно потребує середньострокових і довгострокових позик і кредитів:

±Ес < 0, ±Ет ³ 0, ±Ен ³ 0.                                                                           (7.7)

Критичний фінансовий стан та критичний рівень безпеки, коли підприємство для фінансування своєї діяльності потребує короткострокових кредитів (крім середньострокових і довгострокових):

±Ес < 0, ±Ет < 0, ±Ен ³ 0.                                                                      (7.8)

Кризовий  фінансовий стан та кризовий рівень безпеки, коли підприємство не в змозі забезпечити фінансування своєї діяльності ні власними, ні позиковими коштами, тобто перебуває на межі банкрутства:

±Ес < 0, ±Ет < 0, ±Ен < 0.                                                                      (7.9)

 

Інтелектуальна складова. Негативний вплив на дану складову справляють:

                - звільнення провідних висококваліфікованих працівників, що призводить до  ослаблення інтелектуального потенціалу підприємства;

                - зниження питомої ваги інженерно-технічних працівників і науковців у загальній кількості працюючих;

                - зниження винахідницької й раціоналізаторської активності;

                - зниження освітнього рівня працівників, особливо осіб апарату управління.

За цю складову безпеки повинна відповідати кадрова служба (відділ кадрів) і особисто головний інженер.

Рівень інтелектуальної складової економічної безпеки може бути визначений у такий спосіб.

1. Розраховують значення таких показників (коефіцієнтів):

плинність кадрів високої кваліфікації (відношення кількості працівників, що звільнилися, до загальної кількості працівників даної кваліфікації);

питома вага інженерно-технічних працівників і науковців (відношення їхньої кількості до всієї кількості працюючих);

показник винахідницької (раціоналізаторської) активності (відношення кількості винаходів (рацпропозицій) до кількості працюючих або інженерно-технічних працівників);

показник освітнього рівня (відношення кількості осіб, що мають вищу (спеціальну) освіту відповідно до профілю діяльності підприємства до загальної кількості працюючих) і т.п.

Ці й інші аналогічні показники (коефіцієнти) порівнюють із показниками інших підприємств або аналізують у динаміці (природно, при цьому враховують економічні показники діяльності аналізованого й порівнюваного підприємств).

Спочатку значення всіх показників зводять в інтегральний, використовуючи наступну формулу (відомий у математиці метод відстаней):

                                                                              (7.7)

де n – кількість показників; Вi – вага i-го показника; di - відносна оцінка i-го показника.

 Величина di розраховується за наступними правилами:

 якщо переважніше більше значення показника;

  якщо переважніше менше значення показника,

де П i – значення i-го показника;

Пmin – найменше значення показника (коефіцієнта) із усієї кількості порівнюваних підприємств (або за весь аналізований період, якщо є дані, що характеризують у динаміці лише одне підприємство);

Пmax - найбільше значення показника (коефіцієнта) із усієї кількості порівнюваних підприємств (або за весь аналізований період, якщо є дані, що характеризують у динаміці лише одне підприємство).

Аналогічні розрахунки виконують для всіх порівнюваних підприємств (періодів часу).

Далі виводять середні значення інтегрального показника (Пісер) для галузі (ринку) або ж для конкретного підприємства за ряд років. При цьому можна задати певний діапазон середніх показників (0,7×Пісер £ Псер £ 1,3×Пісер). За  ступенем відхилення фактичних значень від середнього можна судити про рівень інтелектуальної складової економічної безпеки.

Якщо значення Пі, розраховане для аналізованого підприємства, менше Псер, то це свідчить про рівень інтелектуальної безпеки вище за середній. Якщо Пі > Псер, то рівень безпеки нижче середнього. Значення Пі, що потрапляють у зазначений вище інтервал, свідчать про середній рівень безпеки.

Кадрова складова. До основних негативних впливів відносять:

                - відплив кадрів;

                - плинність кадрів;

                - фізичне старіння кадрів, старіння їхніх знань і кваліфікації;

                - низьку кваліфікацію кадрів;

                - поєднання основної діяльності з роботою в інших організаціях, що поєднано як з низькою віддачею працівника, так і з можливим виходом конфіденційної інформації за межі підприємства.

За цю складову безпеки повинна відповідати кадрова служба (відділ кадрів).

Розрахунок рівня безпеки для кадрової складової виконують аналогічно викладеному вище, якщо внести зміни до складу показників. У ряді випадків показники інтелектуальної й кадрової тридцятимільйонної економічної безпеки підприємства поєднують.

Технологічна складова. До основних негативних впливів відносять:

дії, спрямовані на підрив технологічного потенціалу підприємства;

порушення технологічної дисципліни;

моральне старіння використовуваних технологій.

Протидією повинна займатися технологічна служба (контроль технологічної дисципліни, удосконалювання існуючих і розроблення нових ефективних технологій і т.п.).

Показники рівня технологічної безпеки можуть бути розраховані аналогічно двом попереднім складовим, однак склад показників буде іншим. Так, наприклад, варто використовувати наступні показники, які характеризують технологічний потенціал і технологічну безпеку підприємства (природно, з урахуванням економічних результатів їхньої діяльності):

рівень прогресивності технологій, що розраховується як відношення кількості використовуваних прогресивних сучасних технологій (на рівні кращих серед підприємств, що працюють на конкретному ринку) до загальної їхньої кількості на підприємстві;

рівень прогресивності продукції, що розраховується як відношення кількості найменувань вироблених нових прогресивних видів продукції (на рівні кращих зразків серед підприємств, що працюють на конкретному ринку) до загальної їхньої кількості;

рівень технологічного потенціалу, що розраховується як частка технічних і технологічних рішень на рівні винаходів у загальній кількості нових рішень, використовуваних у виробничому процесі й т.д.

Правова складова. Основними загрозами безпеці є:

недостатня правова захищеність інтересів підприємства в договірній та іншій діловій документації;

порушення юридичних прав підприємства та його працівників;

навмисне або ненавмисне розголошення комерційно важливих відомостей;

порушення норм патентного права.

Протидією повинна займатися юридична й патентно-ліцензійна служба (правове забезпечення діяльності підприємства, юридичне опрацювання договірної документації, ведення судових і арбітражних розглядів, правове навчання персоналу, ведення патентного фонду підприємства, контроль порушень норм патентного права, цензура публікацій).

Рівень правової безпеки може бути визначений залежно від співвідношення втрат, понесених підприємством (як реальних, так і у вигляді упущеної вигоди) внаслідок порушення правових норм (наприклад, виплати за позовами через порушення юридичних норм і прав) і загального розміру відвернених юридичною службою втрат. Для оцінки може бути запропонована наступна шкала:

втрат немає – абсолютна правова безпека;

частка правових втрат від 0 до 25 % – нормальна правова безпека;

25 % - 50 % – нестабільний стан;

50 % - 75 % – критичний стан;

75 % - 70 % – кризовий стан.

Силова складова. До основних негативних впливів, що характеризують цю складову, відносять:

- фізичні й моральні впливи, спрямовані на конкретних особистостей, особливо керівництво й провідних спеціалістів підприємства з метою заподіяти шкода їхньому здоров'ю (фізичну і психологічну), а також репутацію й матеріальному благополуччю, що становить погрозу нормальної діяльності підприємства;

- негативні впливи, які заподіюють шкоду майну підприємства, несуть погрозу зниження вартості його активів і втрати економічної незалежності (у т.ч. доступ до конфіденційної інформації підприємства, включаючи промислове шпигунство; дезінформацію; знищення інформації та ін.).

Протидією негативним впливам, що належать до силової складової, повинна займатися служба охорони (забезпечення фізичного захисту керівництва підприємства, організація пропускного режиму, охорона будинків, приміщень, ліній зв'язку й устаткування, захист інформації від несанкціонованого доступу, забезпечення режиму таємності документів і матеріалів, забезпечення безпеки в екстремальних умовах, навчання персоналу розпізнавати небезпеку й вживати заходів самозахисту).

Рівень даної складової економічної безпеки підприємства може бути визначений на основі оцінки ймовірності реалізації відзначених вище (а також інших аналогічних) загроз. Ця ймовірність (Р) може бути розрахована об'єктивно як частота негативних впливів у минулому й поточному періодах діяльності підприємства, або ж суб'єктивно - методом експертних оцінок. При цьому необхідно брати до уваги збиток, можливий унаслідок реалізації погроз. Рівень силової складової економічної безпеки можна  розрахувати на підставі табл. 7.1.

Таблиця 7.1 - Таблиця оцінки рівня силової складової

економічної безпеки

 

                Умовні позначення:

Р - імовірність втрат;

Пт - величина можливих втрат;

Рср - власні кошти підприємства;

У - виторг від реалізації продукції;

ВД - валовий дохід;

Пч - чистий прибуток.

                Слід зазначити, що аналогічним чином можна визначити рівні безпеки щодо кожної з розглянутих вище складових. Однак на практиці це зробити складно, оскільки для більшості складових економічної безпеки важко оцінити ймовірності й величини можливих втрат.