3. Позавиробничі складові економічної безпеки

Позавиробничі складові економічної безпеки – це ринкова, інтерфейсна та інформаційна складова. Ринкова складова економічної безпеки відображає ступінь відповідності внутрішніх можливостей розвитку підприємства зовнішнім, які складаються в ринковому середовищі. Про ослаблення ринкової безпеки свідчать:

зменшення частки ринку, займаної підприємством;

ослаблення конкурентних позицій і здатності протидіяти конкурентному тиску;

зниження адаптаційних можливостей підприємства до змін на ринку, відставання від вимог ринку і т.д.

За цю складову економічної безпеки підприємства повинна відповідати служба маркетингу.

Оцінку рівня ринкової безпеки можна виконати на основі відомого підходу (Ильяшенко та ін., 2000), трохи видозмінивши його.

Суть підходу полягає в оцінці ступеня відповідності внутрішніх можливостей розвитку підприємства зовнішнім (що генерується ринковим середовищем). Характеристики ринкового середовища й характеристики підприємства, як і в методі SWOT-аналізу (Томпсон, 1998), ділять на дві групи. Для зовнішнього середовища - можливості й погрози, для підприємства - сильні й слабкі сторони діяльності.

Вплив кожної з характеристик (як зовнішнього середовища, так і внутрішнього) на ринкову безпеку підприємства оцінюють за допомогою коефіцієнтів упевненості, які вимірюються за шкалою від -1 до +1. Кожна з характеристик розглядається як свідоцтво наявності або відсутності погрози ринкової безпеки підприємства. При цьому можливості й сильні сторони оцінюють від 0 до +1, а погрози й слабкі сторони - від 0 до -1. Значення коефіцієнта впевненості відображає ступінь упевненості в тому, що вимірювана ним характеристика збільшує (+) або зменшує (-) ступінь ринкової безпеки підприємства. 

Значення коефіцієнтів упевненості характеристик визначають на підставі минулого досвіду або експертним методом (експертами можуть бути керівники й провідні спеціалісти підприємства). Отримані оцінки послідовно комбінують (до отриманої підсумкової оцінки характеристик додають оцінку наступної характеристики й т.д.) за правилами

 

Ко=К1+К2×( 1-К1),       якщо К1>0 і К2>0;                                       (7.11)             

 

Ко=-(|К1|+|К2|×(1-|К1|)),   якщо К1<0 і К2<0;                               

      якщо К1 і К2 мають різні знаки

Інтегральну оцінку всього комплексу характеристик порівнюють із таблицею прийняття рішень (табл.7.2) і роблять висновок про рівень ринкової безпеки підприємства. Необхідно відзначити, що при оцінці можуть виділятися й розглядаються як характеристики зовнішнього середовища й самого підприємства, які характеризують його реальну діяльність, так і ті, які характеризують потенційні варіанти його розвитку. Відповідно провадиться оцінка: реального (наявного) рівня ринкової безпеки; потенційного, який буде досягнуто, якщо підприємство реалізує розглянутий варіант розвитку.  

 

Таблиця 7.2 - Таблиця оцінки рівня ринкової безпеки

 

Інтерфейсна складова  взаємодії з економічними контрагентами. Погрозу економічній безпеці підприємства становлять також можливі непередбачені зміни умов взаємодії (аж до розриву відносин) з економічними контрагентами: постачальниками, торговельними й збутовими посередниками, інвесторами, споживачами й т.д. Відповідальність за дану складову  економічної безпеки несе служба маркетингу.

Екологічна складова. Негативні впливи на економічну безпеку, що належать до даної складової:

                - погроза здоров'ю працівників підприємства;

                - втрата прибутку внаслідок високого рівня екологічних штрафів і платежів;

                - зниження конкурентоспроможності підприємства й виробленої продукції;

                - підрив іміджу підприємства.

Протидією повинна займатися служба екологічної безпеки (контроль екологічності й екологізація всіх сторін діяльності підприємства).

Рівень екологічної безпеки підприємства може бути визначений як середнє рівнів окремих його факторів: пошкодження ландшафту, енергетичне забруднення середовища, утворення смітників відходів виробництва, забруднення водного й повітряного середовища (Онищенко, 1996).

Для цього спочатку розраховують середній рівень деструктивного впливу по окремим складовим:

        (7.12)

 де S – площа території, використовувана підприємством; Sл – площа ушкоджень ландшафту; Sэ – площа енергетично забрудненої території; Sсв – площа, зайнята під смітники; Zвд – фактична концентрація забруднюючих речовин у воді; Zпр.вд  - гранично допустима концентрація забруднювальних речовин у воді; Zвз - фактична концентрація забруднювальних речовин у повітрі; Zпр.вз  - гранично допустима концентрація забруднювальних речовин у повітрі; kл – коефіцієнт, що враховує ступінь пошкодження ландшафту; kэ – коефіцієнт, що враховує інтенсивність енергетичного забруднення; kсв – коефіцієнт, що враховує небезпеку речовин у відходах; kвд – коефіцієнт, що враховує небезпеку речовин у воді; kвз – коефіцієнт, що враховує небезпеку речовин у повітрі.

                Рівень безпеки може бути визначений у такий спосіб:

                Уд.в = 0 – абсолютна екологічна безпека;

Уд.в £ 0,25 – нормальна екологічна безпека;

0,25 < Уд.в £ 0,50 - нестійкий екологічний стан;

0,50 < Уд.в £ 0,75 – критичний рівень екологічної безпеки;

Уд.в > 0,75 – екологічна криза.

Інформаційна складова. Рівень даної складової економічної безпеки визначається використанням неповної, неточної й суперечливої інформації у процесі прийняття управлінських рішень.

Протидією повинна займатися інформаційно-аналітична служба спільно зі службою охорони (аналіз вірогідності вхідної інформації, збір, накопичення, систематизація й зберігання інформації, захист інформації від несанкціонованого доступу, підтримка зв'язків з діловими партнерами й широкими верствами громадськості).

Як показники рівня інформаційної безпеки можуть бути використані наступні коефіцієнти:

- коефіцієнт повноти інформації (Кпл), що розраховується як відношення обсягу інформації, наявної в розпорядженні особи, що приймає рішення (ОПР), і обсягу інформації, необхідної для ухвалення обґрунтованого рішення;

- коефіцієнт точності інформації (Кт), що розраховується як відношення обсягу релевантної інформації до загального обсягу наявної в розпорядженні ОПР інформації;

- коефіцієнт суперечливості інформації (Кпр), що розраховується як відношення кількості незалежних свідчень на користь ухвалення рішення до загальної кількості незалежних свідчень у сумарному обсязі релевантної інформації.

Примітка

Обсяг інформації може бути розрахований на сторінках формату А4, кількості символів тексту, Кбайт, Мбайт і т.п.

Рівень інформаційної безпеки може бути визначений на основі значень добутку трьох згаданих коефіцієнтів:

Ки = Кпл×Кт×Кпр.                                                                                     (7.13)

При цьому якщо:

Ки ³ 0,7 – рівень безпеки високий;

0,3 £ Ки < 0,7 – рівень безпеки середній;

Ки < 0,3 – рівень безпеки низький.

Визначення інтегральної оцінки рівня економічної безпеки підприємства

Рівень економічної безпеки підприємства у цілому (з урахуванням усіх її складових) пропонується визначати в наступній послідовності:

1. Перевести у відносні оцінки показники рівнів кожної із складових економічної безпеки по такій формулі:

,                                                                                       (7.16)

                де Oi – відносна оцінка i-й складової економічної безпеки підприємства;

Ni – кількість рівнів i-й складової економічної безпеки;

ni – номер розрахованого відповідно до викладених вище підходів рівня безпеки i-й складової, рахуючи  від найбільш несприятливого включно.

Наприклад, якщо підприємство має нормальний рівень фінансової безпеки, то його відносна оцінка розраховується в такий спосіб:

                2. Визначити вагомості Вi кожної із складових економічної безпеки.

                3. Розрахувати інтегральну оцінку економічної безпеки як середньозважену складових. Чим вона буде ближчою до одиниці, тим вище рівень економічної безпеки. Оцінка нижче 0,5 свідчить про ослаблення економічної безпеки підприємства. Аналіз окремих складових дозволить уточнити, звідки виходять погрози.

                Для подання результатів оцінки економічної безпеки підприємства в наочному вигляді можна побудувати діаграму в полярній системі координат, де кути будуть відповідати ваговим характеристикам, а радіус-вектори - характеризувати рівні складові економічної безпеки (довжина кожного радіус-вектора розраховується за формулою 7.16). 

                Результати аналізу й оцінки рівнів складових економічної безпеки повинні бути покладені в основу розроблення комплексу заходів, спрямованих на протидію погрозам і підвищення рівня економічної безпеки підприємства, і відповідно розширення його адаптаційних можливостей до змін умов господарської діяльності, створення умов стабільного функціонування й розвитку.

 

Висновки

Ефективність функціонування підприємства й саме його існування, особливо в нестабільних умовах перехідної економіки, значною мірою залежить від ефективності системи економічної безпеки. 

Розрізняють такі рівні економічної безпеки: міжнародна (глобальна й регіональна), національна, локальна (галузева або регіональна), конкретного підприємства. Під економічною безпекою підприємства варто розуміти стан ефективного використання його ресурсів і існуючих ринкових можливостей, що дозволяє запобігати внутрішнім і зовнішнім загрозам і його тривале виживання, що забезпечує і стійкий розвиток на ринку відповідно до обраної місії. Оцінка дієвості й ефективності заходів щодо забезпечення економічної безпеки є основою прийняття оперативних рішень, а також розробки тактичних і стратегічних програм, спрямованих на її підвищення. Основними складовими економічної безпеки підприємства є внутрішньовиробничі та позавиробничі складові.  До внутрішньовиробничих складових належить фінансова, інтелектуальна, кадрова, технологічна, правова, та силова складові. До позавиробничих складових економічної безпеки належать ринкова, інтерфейсна, екологічна та інформаційна складові. Діагностика економічної безпеки завершується визначенням інтегральної складової.