2. Діагностика виробничої програми підприємства

Виробнича програма підрозділів основного виробництва - це сукупність продукції певної номенклатури й асорти­менту, яка має бути виготовлена в плано­вому періоді у визначених обсягах згідно із спеціалізацією і виробничою потужністю цих підрозділів.  Розроблення виробничої програми повинна відповідати сформульованій меті та обґрунтованій місії підприємства. До того ж виробнича програма повинно бути комплексною, узгодженою, результативною, обґрунтованою, адекватною ринковим потребам.

Виробниче проектування передбачає:

формування набору видів господарської діяльності, які максимізують досяг­нення мети, виходячи з профілю організаційних можливостей і стану зовнішнього середовища (практична стратегія);

синтез організаційних одиниць (підрозділів) на основі однорідності госпо­дарського потенціалу.

До методів проектування виробничої програми відносять такі, як метод структуризації цілей, аналогій, організаційного моделювання (у тому числі імітаційного), блоковий, експертно-аналітичний, нормативний, параметричний, аналітично-роз­рахунковий, графоаналітичний, математико-статистичний.

Загальний порядок розроблення виробничої програми для цехів підприємства можна представити у вигляді формули (8.1):

                                                                N/в = N/п + N/с + N/н-N/ф,                   (8.1)

де N/в - плановий випуск виробів у конкретному цеху підприємства у натураль­ному вираженні;

N//п - постачання виробів наступним за технологічним маршрутом цехам-споживачам;

N/с - постачання виробів на склад готової продукції (наприклад, запчастин для сервісних центрів);

N/н, N/ф - нормативний і фактичний міжцеховий запаси конкретного виробу відповідно (для комплектації, у вигляді оборотного запасу тощо).

Виробнича програма визначає обсяг виготовлення продукції за номенкла­турою, асортиментом і якістю в натуральному і вартісному вираженні. Важливими в системі показників оцінки виробничої програми є натуральні показники, які харак­теризують уречевлену сторону виробництва і дають можливість визначити безпо­середні зв'язки між товаровиробниками і споживачами.

Обсяг виробітку кожного виду продукції в натуральному вираженні є валовим випуском.

Для розрахунку виробничої програми у вартісному відтворенні необхідно об­числити показник валової продукції (ВП), який являє собою вартість гото­вих виробів і напівфабрикатів (виготовлених як з власної сировини, так і з матеріа­лів замовників) (Qi) з урахуванням встановлених на них виробничих цін (Цi). До ва­лової продукції включають вартість робіт промислового характеру (РПХ), але вира­ховують вартість продукції власного виробництва (ВПВП), яка йде на промислово-виробничі потреби всередині конкретного підприємства. Вона розраховується за формулою (8.2):

                                        ВП= .                       (8.2)

Іншим рівнем оцінки виробничої програми є показник товарної продукції.

Товарною вважають продукцію, яка призначена для відпуску споживачам. До неї належать:

готова продукція, включаючи вироби широкого вжитку (виготовлені як з по­вноцінної сировини, так і з відходів), призначена для постачання споживачам, а також для різних невиробничих потреб підприємства (ГПШВ);

продукція підсобних і допоміжних цехів, в тому числі електроенергія, пара і вода, вироблені на конкретному підприємстві і призначені для відпуску спожива­чам, а також для різних невиробничих потреб підприємства (Ппц)',

продукція промислового характеру, виготовлена на замовлення споживача (Пз);

напівфабрикати, заплановані до відпуску споживачам (НФр);

продукція учбових майстерень, що реалізується підприємством на сторону (Пум);

тара власного виробництва, якщо у відпускній ціні не врахована її вартість (Твл);

Товарна продукція обчислюється за формулою (8.3):

 

                                  ТП = ГПШВ + Ппц +П3+ НФР + Пум + Твл. .                         (8.3)

 

До показника реалізованої продукції (РП) включається вартість усіх відван­тажених матеріалів, які були оплачені споживачами.

Обсяг валової продукції підприємства можна розрахувати на основі даних про валовий оборот (ВО) і внутрішньозаводський виробничий оборот (ВНО) як різницю між ними, тобто за формулою (8.4):

 

                                                          ВП = ВО-ВНО.                                    (8.4)

 

Валовий оборот (ВО) являє собою сукупну вартість валового випус­ку всіх видів продукції незалежно від того, використовуються вони в переробці на тому ж підприємстві чи призначені для відпуску споживачам, а також вартість робіт промислового характеру і послуг, наданих споживачам і власним цехам. Однак на практиці до складу валового обороту включають лише ту частину продукції допо­міжних цехів і робіт промислового характеру, яка призначена для відпуску на сто­рону. В цьому разі продукція і послуги допоміжних цехів, призначені для внутріш­ньозаводського споживання, не повинні включатися до складу внутрішньозаводсь­кого обороту.

Під внутрішньозаводським виробничим оборотом (ВНО) розуміють вар­тість продукції і послуг цехів підприємства, споживаних для власних потреб під­приємства. До його складу включають:

вартість переробки на підприємстві напівфабрикатів власного виробництва;

вартість електроенергії, пари, води, стисненого повітря, холоду власного ви­робництва для технологічних цілей, вентиляції, освітлення і опалення цехів, за­водських складів, будівель заводоуправління тощо;

вартість використовуваних для виробничих потреб інструментів, пристроїв, моделей, запасних частин, допоміжних матеріалів власного виготовлення;

вартість матеріалів власного виробництва, витрачених під час поточних ремонтів і під час обслуговування обладнання (змащення, чищення тощо);

вартість тари власного виготовлення, призначеної для упакування продук­ції підприємства, якщо її вартість включена до оптових цін на цю продукцію.

Взаємозв'язок між валовою продукцією (ВП) і товарною продукцією (ТП) відо­бражається формулою (8.5):

                                                           ВП=ТП + (НФКП - НФПП),                         (8.5)

де НФКП, НФПП - залишок напівфабрикатів відповідно на кінець і на початок звітного періоду.

Обсяг реалізованої продукції (РП) відрізняється від обсягу товарної продукції на різницю залишків готової продукції на складі на кінець (ЗПТП) і на початок звіт­ного періоду (ЗГППП) у вартісному вираженні. Його можна обчислити за формулою (8.6):

                                       РП=ТП- (ЗГПКП – ЗГППП).                              (8.6)

Як видно з формули (8.6), у розрахунках реалізованої продукції враховується зміна залишків нереалізованої продукції на початок і кінець періоду. Залишок не­реалізованої продукції на початок періоду складається із залишків готової продук­ції на складі і в неоформлених відвантаженнях; відвантажених товарів, строк оплати яких не настав, а також відвантажених товарів, не оплачених у строк поку­пцями. Залишок нереалізованої продукції на кінець періоду складається із залиш­ків готової продукції на складі, в тому числі неоформлених відвантажень; залишків відвантажених товарів, строк оплати яких не настав.