3. Ресурсне обґрунтування виробничо-господарської діяльності підприємства

Забезпечення виробничої програми трудовими ресурсами. Обґрунтування виробничої програми підрозділів трудовими ресурсами обмежу­ється, як правило, тими категоріями пра­цівників, кількість яких залежить від обсягу і структури виробництва.

Кількість робітників, потрібна для виконання запланованого обсягу роботи, визначається різними методами залежно від специфіки виконуваних процесів і но­рмування праці: на основі трудомісткості робіт, норм виробітку, норм обслугову­вання, за робочими місцями тощо. Розрахунки проводяться окремо за професіями і штатом робітників.

Для характеристики трудового потенціалу підприємства використовується сис­тема показників. Кількісна характеристика персоналу здійснюється в першу чергу за такими показниками, як штатна, явочна і середньоспискова чисельність працівників.

Штатна чисельність - це кількість працівників облікового складу на визна­чену дату з урахуванням прийнятих і вибулих упродовж певного періоду працівників.

Явочна чисельність включає лише працівників, що з'явилися на роботу.

Для визначення чисельності працівників за визначений період використовуєть­ся показник облікової чисельності працівників (середньоспискової чисельності працівників). Для розрахунку потрібної облікової чисельності персоналу складають баланс робочого часу одного середньооблікового працівника.

Баланси робочого часу складають окремо - для періодичного та безперерв­ного виробництв. Вони розраховуються шляхом вирахування з календарного фон­ду часу святкових днів (для періодичних виробництв) і щотижневих днів відпочинку (вихідних), а також часу, виділеного на чергові і додаткові відпустки, на відпустки з інших причин, на невиходи з причин хвороби працівників чи виконання ними дер­жавних чи суспільно-значущих обов'язків і доручень тощо.

При складанні балансу робочого часу визначають кількість днів (годин), яку слід відпрацювати кожному робітнику впродовж планового періоду, число днів неявок на роботу, середню тривалість робочого дня одного средньоспискового робітника.

У балансі робочого часу розрізняють три категорії фонду часу:

календарний (Т календ);

номінальний (Тном)

ефективний (Теф).

Календарний фонд дорівнює числу календарних днів планового періоду.

Номінальний фонд за умов періодичного виробництва дорівнює календарно­му фонду без урахування вихідних і святкових днів.

Номінальний фонд без урахування неявок унаслідок хвороби, відпусток і ви­конання суспільних і державних обов'язків тощо утворює ефективний фонд робо­чого часу.

Для прикладу в табл. 8.1 наведені найбільш характерні баланси робочого ча­су за умов періодичного і безперервного виробництв.

 

Таблиця 8.1–  Баланси робочого часу одного облікового працівника

Продовження табл. 8.1.

 

Для розрахунку явочного і облікового складу працівників на підставі складе­ного балансу визначають коефіцієнт облікового складу (ковп) як відношення номі­нального фонду робочого часу (Тном) до ефективного (ТЕФ) за формулою (8.7):

                                                   .                                                    (8.7)

Явочна кількість основних та допоміжних працівників кожної професії за зміну (Чяз) визначається як добуток кількості однотипного обслуговуваного облад­нання (п) на штатний норматив обслуговування обладнання в цеху (НШТ) за фор­мулою (8.8):

                                                          ЧяЗ = n *НШТ.                                                  (8.8)

 

Явочна кількість працівників за добу (ЧД) розраховується шляхом мно­ження явочної кількості працівників на зміну на число змін упродовж доби, тобто за формулою (8.9):

                                                              ЧЯД = пзм х ЧяЗ .                                                                                      (8.9)

 

Штатна кількість працівників (Чшг) включає заданий штат працівників, не обхідний для безперервного обслуговування робочих місць з урахуванням підміни і розраховується за формулою (8.10):

                                                         Чшт= ЧяЗ + ЧЯД. .                                                                                          (8.10)

Потрібну кількість працівників для обслуговування апаратних процесів на ви­робництві також визначають на основі штатних нормативів.

Штатні нормативи включають кількість працівників відповідних професій і кваліфікації, яких слід залучити для забезпечення виробничого процесу з обслуго­вування обладнання впродовж зміни. Їх розраховують виходячи з обсягів функцій працівників,   що обслуговують  обладнання  з  урахуванням   можливого  суміщення окремих елементів роботи. Розрахунок штатних нормативів за зміну може здійс­нюватися за формулою (8.11):

 

                                      ,                                                  (8.11)

де δВ - відсоток ненормованих витрат штучного часу на здійснення певної операції, виражений у частках одиниці до оперативного часу витрат відпо­відно до технологічного регламенту виробництва;

tОП - операційний час на виготовлення визначеного виду продукції;

Тзм - тривалість зміни;

TВІДП - час відпочинку, регламентований трудовим законодавством та ре­жимом роботи підприємства.

Спискова чисельність працівників (ЧСП) визначається шляхом коригування штатної чисельності (ЧШТ) з урахуванням коефіцієнта облікового складу персоналу (ковл) за формулою (8.12):

                                                  

                             ЧСП=kОБЛ · Чшт.,                                                       (8.12)

 

Облікова чисельність промислово-виробничого персоналу на плановий пері­од (ЧПВП) визначається виходячи з базисної чисельності (ЧБ), планового індексу зміни обсягу виробництва (JQ) і відносної економії чисельності, отриманої в ре­зультаті факторних розрахунків зростання продуктивності праці (), і розрахо­вується за формулою (8.13):

                                                  

                                                         ЧПВП=                           (8.13)

Взагалі, чисельність робітників (ЧР) визначається трьома методами:

1. За нормами часу за формулою (8.14):

                                                                                           (8.14)

де tМQ - планова трудомісткість виготовлення одиниці визначеного виду про­дукції, людино-годин;

п - номенклатура виготовлюваної підприємством продукції;

Q - кількість виробів даного виду продукції, натуральних одиниць;

ТЕф - баланс робочого часу одного працівника (розрахунковий ефективний фонд робочого часу);

KВН - очікуваний коефіцієнт виконання норм виробітку в цілому по цеху, підприємству тощо.

2. За штатними робочими місцями за формулою (8.15):

                                                                 (8.15)

де Ri, - кількість робочих місць з обслуговування і-го виду устаткування;

т - кількість наявного на підприємстві устаткування;

Теф уст - ефективний фонд часу роботи устаткування.

3. За нормами обслуговування за формулою (8.16):

                                                                 (8.16)

де Нобсл - норма обслуговування, тобто кількість одиниць обладнання, об­слуговуваних одним працівником;

Пзм - кількість робочих змін;

п - кількість наявних робочих місць.

Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю

Виробнича потужність визначає обсяг продукції, який може виготовити підприємство за рік при повному використанні всього обладнання, що знаходиться в його розпорядженні, за продуктивністю і часом. Чим повніше використовується виробнича потужність, тим більше продукції виготовляється, тим нижча її собівар­тість, тим в коротші строки можна накопичити кошти за рахунок амортизаційних відрахувань для заміни наявного обладнання новим, більш удосконаленим. Збіль­шення випуску обсягів продукції діючими підприємствами на наявному обладнанні скорочує потреби в нових капіталовкладеннях.

Для розрахунку виробничої потужності цеху необхідно перерахувати продук­тивність окремих видів обладнання в одиниці кінцевої продукції. При розрахунках виробничої потужності підприємства на початок планового періоду слід враховувати все установлене устаткування незалежно від його стану (задіяне воно чи бездіяльне через несправність, знаходиться в ремонті, налагод­женні, в резерві, на реконструкції чи на консервації, простоює через відсутність си­ровини, матеріалів, енергії тощо).

При введенні нових потужностей за планами капітального будівництва та освоєння передбачається, що їх експлуатація починається в наступному після впровадження кварталі.

Середньорічна потужність (ПСр) з урахуванням введення нового устатку­вання і вибуття застарілого обладнання розраховується за формулою (8.17):

                       ПСР=ППР + ПВВ- ПВИБ + П0РГ,                     (8.17)

де ППр- потужність на початок року;

Пвв- потужності, які вводять впродовж звітного періоду; Твв - число повних місяців роботи введених потужностей; Пвиб- потужності, які вибувають протягом звітного періоду; Твив- число повних місяців, впродовж яких потужності не працюватимуть; Порг - збільшення виробничих потужностей за рахунок впровадження ор­ганізаційно-технічних заходів;

Торг - число повних місяців після впровадження організаційно-технічних заходів.

Завантаження устаткування (Т3) обчислюється на основі планового обся­гу продукції і витрат часу на її обробку за формулою (8.18):

                                                               (8.18)

де п- кількість найменувань виробів (деталей, комплектів), що обробляються на даній групі устаткування;

Qi, - кількість виробів i-го найменування у натуральному вираженні;

tі-, - витрати часу на обробку одного виробу i-го найменування на даній групі устаткування, нормо-годин.