2. Сутність та види конкуренції

Конкуренція (Райзберг, 1999) – змагання між виробниками (продавцями) товарів, а у загальному випадку – між будь-якими економічними, ринковими суб’єктами; боротьба за ринки збуту товарів з метою отримання більш високих доходів, прибутку, інших вигод. Конкуренція становить цивілізовану, легалізовану форму боротьби за існування і є одним з найбільш дієвих механізмів відбору і регулювання у ринковій економіці. Конкуренція – важливий фактор ринкової економіки. Конкурують між собою товари, представлені на ринках, виробники цих товарів, а також галузі і країни.

Розрізняють такі основні функції конкуренції: регулювальну, адаптаційну, інноваційну, розподільну та контролюючу.

Аналіз досліджень проблем конкуренції свідчить, що багато визначень і підходів ґрунтуються на класифікації конкуренції:             

•   за методами здійснення конкурентної боротьби;

•   за характером задоволення потреб споживачів;

•   за поведінкою учасників ринкових відносин;

•   за кількістю продавців та особливостями їх поведінки.

                За  методами здійснення конкурентної боротьби конкуренцію  поділяють на цінову – конкуренція, що здійснюється за допомогою зниження цін; і нецінову конкуренцію – конкуренція, що здійснюється за допомогою покращання якості продукції та умов продажу при незмінних цінах.

          За характером задоволення потреб споживачів розрізняють такі види конкуренції: функціональну, видову і предметну. Функціональна конкуренція ґрунтується на тому, що одну й ту саму потребу можна задовольнити різними способами. Відповідно товари, які задовольняють однакові потреби, є функціональними конкурентами. Наприклад, потреба в одержанні оперативної інформації задовольняється переглядом телевізійних новин чи прослуховуванням радіопередач. У цьому разі радіо і телебачення є функціональними конкурентами.  Видова конкуренція — наслідок того, що є товари, які мають однакове призначення, але різняться якимось важливим параметром. Наприклад, легкові автомобілі певних марок, що різняться потужністю двигуна. Предметна конкуренція — результат того, що фірми випускають ідентичні товари, які різняться лише якістю виготовлення або навіть однакові за якістю.

                 Відповідно до поведінки учасників (суб'єктів) ринкових відносин конкуренція проявляється за такими основними напрямками: "товаровиробник — товаровиробник", "споживач — споживач", "споживач — товаровиробник".

За кількістю продавців та особливостями їх поведінки розрізняють такі конкурентні структури:  досконала конкуренція; монополістична конкуренція;  олігополія; недосконала.

1. Чиста, ідеальна, досконала конкуренція. Має місце на ринку з множиною продавців і покупців спорідненого, взаємозамінного товару. На такому ринку жоден із продавців і покупців не в змозі зробити  вирішальний вплив на ціну та масштаби продажів.

2. Монополістична конкуренція. Має місце на ринку з великою кількістю продавців і покупців при значній різноманітності товарів, що продаються за різними цінами.

3. Олігополістична конкуренція. Має місце на ринку з невеликою кількістю крупних продавців товару, спроможних чинити суттєвий вплив на ціни, за якими продається товар.

4. Недосконала конкуренція – конкуренція в умовах ринку, що значно відрізняються від ідеальних, яка не відповідає теоретичним уявленням про чисту конкуренцію.

Окремо виділяють 5-й вид конкуренції – недобросовісну конкуренцію, учасники якої порушують прийняті на ринку правила та норми конкуренції, вступають у змову проти інших конкурентів, прагнуть їх дискредитувати, використовують брехливу рекламу своєї продукції, встановлюють дискримінаційні, іноді демпінгові ціни. Недобросовісну конкуренцію у найбільш злісних формах називають хижацькою.