4. Діагностика мікросередовища підприємства

Близьке оточення підприємства створює мікросередовище, в якому працює підприємство і його конкуренти. Розглянемо основні фактори, які необхідно аналізувати при діагностиці мікросередовища функціонування підприємства (табл. 1.1).

 

Таблиця 1.1 – Фактори мікросередовища

 

 

Діагностика мікросередовища передбачає аналіз конкурентного середовища, аналіз впливу постачальників, аналіз впливу покупців, аналіз контактних аудиторій.

Аналіз конкурентного середовища.

Конкурентне середовище підприємства - це суб'єкти конкурентної боротьби (конкуренти) і їх дії із забезпечення власних інтересів, у результаті чого формуються певні умови діяльності підприємства. У кожній галузі формується власне конкурентне середовище. Аналіз галузі і конкурентного середовища в ній необхідно проводити в певній послідовності. Етапи аналізу галузі:

Відбір і розрахунок основних економічних показників (параметрів), які найбільш повно характеризують галузь

Визначення конкурентних сил, що діють у галузі, і їх впливу на ситуацію, проведення конкурентного аналізу.

Виявлення чинників, рушійних сил, які викликають зміни в структурі конкурентних сил у галузі.

Визначення підприємств, які мають найсильніші і найслабкіші конкурентні позиції у галузі.

Прогнозування найбільш імовірних кроків стратегічних конкурентів.

Визначення ключових факторів успіху підприємства (КФУ) у конкурентній боротьбі.

Прийняття остаточного рішення щодо прибутковості і привабливості галузі (заключний етап).

Розглянемо названі етапи детальніше.

На  першому  етапі  розраховують  параметри  галузі. Найбільш повно її характеризують такі з них: місце галузі в народному господарстві країни;  розмір ринку (річні обсяги виробництва і продаж); динаміка ринку (темпи змін у %);  стадія   життєвого   циклу,   на   якій   перебуває   ринок (започаткування, піднесення, швидке зростання, зрілість, насичення, застій і старіння, спад); кількість   конкурентів   і   їх   питома   вага,   масштаб конкуренції та інші.

Другим важливим етапом аналізу галузі є визначення конкурентних сил і конкурентної позиції підприємства в галузі, або, як його ще називають, конкурентний аналіз. Конкурентний аналіз - це визначення конкурентних сил і конкурентної позиції підприємства у галузі.

Він виконується в такій послідовності. Спочатку визначають основні конкурентні сили у галузі. Пізніше   формують   загальні    основні    альтернативні варіанти конкурентних стратегій.

Загальновизнаним лідером розроблення підходів до конкурентного аналізу вважається М. Портер - професор Гарвардської школи бізнесу. М. Портером була запропонована модель “5 середовищ”, яка і сьогодні використовується у діагностиці конкурентного середовища підприємства. В основі даної моделі – у ядрі, знаходиться область знання ринку та розуміння його рушійних сил. Це знання складається з п’яти складових:

знання про своє підприємство;

знання про вплив зовнішнього середовища на ринок;

знання про своїх споживачів (хто вони, чому купують товар, як його використовують тощо);

знання про конкурентів (що виробляють, як, для кого);

знання про канали розподілу (як відбуваються продажі, через кого, як можна продавати ефективніше).

На третьому етапі аналізу галузі визначають рушійні сили, які найбільше впливатимуть, і характер змін в структурі конкурентних сил у стратегічному періоді. Найчастіше такими рушійними силами можуть бути: різкі зміни в законодавстві і економічній політиці держави; різка зміна сукупного попиту; поява нових продуктів;суттєві технологічні зміни та інші.

З урахуванням названих рушійних сил розробляються стратегії, які б пом'якшили їх вплив на підприємство, навіть викликали б зворотний вплив підприємства на конкурентні сили, забезпечили його перевагу в конкурентній боротьбі.

На четвертому етапі групують усі підприємства за конкурентною позицією в галузі, визначають найсильніших і найслабших, тобто складають карту стратегічних груп.

Досвід засвідчує, що підприємства, які працюють в одній галузі, не завжди насправді є конкурентами, а справжня конкурентна боротьба ведеться між підприємствами, що входять до однієї стратегічної групи.

Стратегічна група конкурентів - це група підпри­ємств галузі, які займають близькі позиції на ринку та конкурують між собою на основі однакових конку­рентних переваг, користуючись схожими методами.

До однієї стратегічної групи, наприклад, зараховують підприємства, які мають однакові розміри, асортимент, одні й ті самі канали збуту і замовників, мають подібні конкурентні переваги, мають однакові стратегічні орієнтири, діють на одному географічному полі тощо.

Отже, слід визначити, до якої стратегічної групи належить підприємство і виявити у цій групі підприємства, які мають сильніші конкурентні позиції, щоб виробити відповідну стратегію. Крім цього, з такою самою метою визначають рівень та тип конкуренції між стратегічними групами підприємств галузі, виявляючи, які з них мають найсильніші конкурентні позиції.

На п'ятому етапі аналізу галузі і конкурентного середовища в ній прогнозують найбільш ймовірну поведінку стратегічних конкурентів підприємства. Це найскладніша, хоча і найважливіша складова аналізу мікросередовища.

З цією метою концентрується увага і збираються дані для оцінки потенційних можливостей кожного конкурента діяти краще або гірше від інших. При цьому зважають на те, що від агресивних конкурентів слід чекати радикальних стратегічних кроків. Конкуренти, задоволені своїм теперішнім станом, будуть намагатися його зберегти, вносячи в поточну стратегію лише незначні зміни. Слабкі підприємства будуть здійснювати або захисні кроки, або наступальні, агресивні. Аналітики повинні вивчити, чи здатний конкурент на рішучі кроки, чи є у нього для цього можливості і воля, чи він у змозі тільки дотримуватися вибраної стратегії, лише незначно її коригуючи. Результатом даного аналізу мають стати ефективні контрзаходи.

На шостому етапі аналізу галузі і конкуренції в ній визначають ключові фактори успіху підприємства (КФУ).

Ключові фактори успіху в галузі (КФУ) – це такі переваги і можливості підприємства, уміле викорис­тання  яких  забезпечить   йому   високу   конкуренто­спроможність і прибутковість у стратегічному періоді. КФУ підприємства в різних галузях різняться і навіть в од­ній галузі з часом також змінюються. Розрізняють КФУ галузі і КФУ даного підприємства. Кількість КФУ у галузі не перевищує трьох-чотирьох, серед яких лише один-два мають найбільше значення.

КФУ залежать від:

а) технології та інновацій;

б) стану   виробництва   (якість,   собівартість,   рівень ресурсозабезпечення і ефективності їх використання тощо);

в) рівня маркетингу;

г) реалізаційних можливостей і навичок (мережа збуту, реалізаційні витрати і т. д.);

д) професійного рівня персоналу;

е)організаційних можливостей (інформаційні системи,сучасний менеджмент тощо);

є) інших факторів (імідж, прихильність місцевих органів влади, доступ до фінансових ринків, сприятливі природні умови і місцезнаходження тощо).

Сьомим заключним етапом аналізу галузі і конкурентного середовища є оцінка ситуації в цілому і визначення привабливості чи не привабливості галузі, як у даний час, так і в стратегічному періоді за такими критеріями:

- наявність потенціалу зростання галузі;

- стабільність попиту;

- сприйнятливість до впливу рушійних сил галузі;

- послаблення (посилення) впливу конкурентних сил;

- серйозність проблем, що постають перед галуззю в цілому;

- ступінь невизначеності та ризику;

- зростання (зниження) прибутковості галузі.

Аналіз впливу постачальників

Вплив постачальників на підприємство досить суттєвий. Ціна, якість їх продукції, умови постачання, дисципліна поставок, експлуатаційні витрати безпосередньо позначаються на собівартості, а отже, і на прибутках підприємства, на його конкурентоспроможності.

Розрізняють постачальників: сировини, матеріалів, основних засобів, енергетичних, фінансових, трудових, інформаційних та інших ресурсів і послуг.

Найбільш загальні критерії оцінки впливу постачальників такі:

 Техніко-технологічний рівень продукції.

 Сприятливе поєднання параметрів ціна-якість.

 Зручність і дешевизна поставок (географія).

 Висока конкурентостійкість постачальника.

 Низька ймовірність тиску, погіршення умов, обсягів і якості поставок.

 Характеристика      особливостей      продукції,      що поставляється   (ліквідність,   універсальність,   дефіцитність, замінність тощо).

 Можливість  удосконалення  продукції,   що поставляється, відповідно   до   стратегічних   змін   на підприємстві.

 Оцінка  рівня  конкуренції  за ресурсами  (кількість підприємств,   що   використовуватимуть   аналогічні   види ресурсів).

 Відсутність  значної  залежності   від   постачальника (розміщення замовлень у кількох постачальників,  оцінка мобільності переходу на інші ресурси).

Можливості    використання    ресурсів-замінників  і наявність підприємств, що зможуть їх виробляти.

Оцінка    вартості    витрат    на    можливу    зміну постачальника.

Оцінка можливості інтеграції з постачальниками за окремими видами продукції.

 

Аналіз  впливу на підприємство покупців

Умовою існування підприємства є відшкодування затрат і отримання прибутку. А це можливе лише у випадку, коли споживач, задовольняючи свої потреби, пред'являє попит на продукцію підприємства. Тому центральним завданням оцінки впливу покупців є визначення попиту на продукцію підприємства в даний час і на перспективу.

Аналіз потреб споживачів, а отже, і попиту здійснюють у такій логічній послідовності:

проводять сегментацію ринку і визначають найбільш цікаві для підприємства сегменти;

вивчають мотивацію поведінки покупців на даних сегментах ринку;

ведуть   пошук   потреб   споживачів,   які   ще   не задовольнили.

Сегментація означає поділ ринку на певні групи покупців зі схожими параметрами (доходи, вік, звички, географічне положення, переваги тощо), які потребують специфічних товарів і для яких необхідні такі самі специфічні маркетингові програми. Кожну з таких груп, як цільовий ринок, може вибрати підприємство.

Вимоги до сегментації:

 вимірюваність - можливість отримання інформації про основні параметри сегмента (сегментів);

 доступність - можливість проникнення і освоєння сегмента (сегментів);

 істотність - такі розміри сегмента (сегментів), що забезпечують  окупність  витрат  на  проникнення  і освоєння.

Критерії сегментації ринків споживчих товарів: а) демографічні (вік, стать, сім'я та її життєвий цикл тощо); б) соціально-економічні (соціальний стан, освіта, професія, доходи); в) географічне положення (країна, регіон, рівень урбанізації); г) поведінкові характеристики (поведінка споживачів групи, ставлення до продукту, потреба, що ним задовольняється, стиль життя тощо).

Критерії сегментації ринків промислових товарів: а) розміщення (дислокація); б) їх розміри; в) інтенсивність і регулярність споживання; г) технологічний рівень тощо.

При виборі цільового сегмента підприємство враховує обмежувальні фактори: а) ресурсні можливості; б) стадію життєвого циклу товару; в) однорідність товару та ринку.

Провівши сегментацію ринку, підприємство вибирає цільові сегменти, зважаючи на три альтернативи:

Диференційований маркетинг - виробництво кількох різновидів   продукту,   кожний   з   яких   спрямований   на конкретний ринковий сегмент.

Недиференційований маркетинг - масове виробництво одного продукту (сегментація ігнорується).

Концентрований    маркетинг    -    спеціалізація    на виробництві високоякісних дорогих продуктів для одного ринкового сегмента.

Якщо рішення щодо вибору цільового сегмента ринку нарешті прийняте, розпочинають розроблення стратегії проникнення на цей сегмент і визначення основних параметрів своєї маркетингової програми. Для цього аналізують   те,   які   позиції   на   ринку   займають   товари-конкуренти, що вже перебувають на даному сегменті ринку, які це товари за ціною і якістю, і приймають відповідну стратегію проникнення.

Мотивація поведінки покупців. Вивчення мотивації прийняття рішень споживачами проводять після сегментації за кожним сегментом. Знання мотивації поведінки покупців дає змогу оцінити наявні можливості для їх задоволення в тому чи іншому сегменті. Наявність кращих, ніж у інших покупців можливостей для реалізації мотивів споживання, може забезпечити стійку конкурентну перевагу.

Наприклад, якщо ключовою мотивацією студентів щодо сніданку є економія часу і низькі ціни, то власник крамниці хлібобулочних виробів може забезпечити собі стійку конкурентну перевагу, розмістивши їх поблизу студмістечок.

Виявлення потреб споживачів, які ще не задоволені. До такої категорії потреб відносять такі з них, що не задовольняються пропозицією товарів, які є на ринку. Наявність незадоволеного попиту - це можливість підприємства легко вийти на ринок або захопити ще один його сегмент.

Крім названих головних напрямів вивчення впливу споживачів (попиту), існує й ряд інших: а) кількість і концентрація споживачів; б) їх купівельна спроможність; в) готовність споживачів до використання даної продукції; г) оцінка системи формування попиту та стимулювання збуту; д) визначення ставлення покупців до якості обслуговування купленого товару; е) дослідження попиту (визначення його еластичності за ціною, визначення характеру попиту -первинний чи вторинний, стійкий чи нестійкий тощо).

Аналіз впливу контактних аудиторій

Зовнішні  партнери (стейкхолдери) - це фізичні та юридичні особи, які зацікавлені у розвитку даного підприємства і здатні впливати на цей розвиток.

До зовнішніх партнерів (контактних аудиторій, стейкхолдерів) зараховують: компаньйонів, власників і співвласників підприємства, акціонерів, а також засоби масової інформації, органи місцевої влади, профспілкові органи тощо, які зацікавлені в успішному розвитку підприємства. Сюди відносять і постачальників.

Для отримання суттєвої підтримки підприємство повинно намагатися максимально задовольняти інтереси партнерів, незважаючи на те, що дані інтереси не завжди збігаються, мотивація стейкхолдерів може бути різною.

Наприклад, власники цукрозаводу зацікавлені у максимальній капіталізації прибутку, місцеві органи влади - у спрямуванні його на соціальні потреби містечка, де проживають цукровиробники, а внутрішні партнери (робітники) воліють, щоб весь прибуток був спрямований на дивіденди.

Таких ситуацій, коли важко узгодити інтереси численних стейкхолдерів, виникає безліч; тому постає питання про градацію інтересів, встановлення пріоритетів. З цією метою стейкхолдерів поділяють на групи, залежно від рівня їх зацікавленості у розвитку підприємства та можливостей впливу на нього. І для кожної з таких груп визначають найприйнятніший стиль взаємовідносин. Йдеться про розроблення карти стейкхолдерів (табл. 2.4).

 

Таблиця 2.4 – Карта стейкхолдерів підприємства

 

Зрозуміло, що пріоритетом взаємовідносин повинні стати партнери з першої групи.

Аналіз стейкхолдерів має, крім цього, включати прогноз змін можливостей їх впливу і зацікавленості, тобто виявляти потенційні загрози і можливості їх впливу у стратегічному періоді.

Висновки

Середовище підприємства поділяють на такі групи елементів-факторів: зовнішнє середовище: макросередовище, мікросередовище; внутрішнє середовище. Макросередовище складається з елементів-факторів непрямої дії, тобто вони переважно прямо не пов'язані з конкретним підприємством, проте створюють певне сприятливе або несприятливе середовище для його господарсько-бізнесової діяльності. У світовій економічній науці аналіз основних факторів макросередовища проводять за допомогою  PEST-аналізу, який включає аналіз політичних, економічних, соціальних та технологічних чинників. Мікросередовище - це середовище безпосереднього впливу на підприємство, тобто це учасники ринку, які безпосередньо контактують із підприємством. Діагностика мікросередовища передбачає аналіз конкурентного середовища, аналіз впливу постачальників, аналіз впливу покупців, аналіз контактних аудиторій.