4.7 Моделі управління кореспондетськими рахунками комерційних банків у системі електронних платежів

 

Модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку в СЕП - сукупність механізмів і правил роботи СЕП, комерційного банку та його філій, згідно з якими здійснюються міжбанківські розрахунки за консолідованим кореспондентським рахунком через платіжну систему.

 Міжбанківські розрахунки - це безготівкові розрахунки між банками, що обумовлені виконанням платежів клієнтів або власними зобов'язаннями одного банку перед іншим.

У загальному випадку модель - це спосіб взаємодії в СЕП та форма обслуговування кореспондентського рахунку. Кореспондентський рахунок - це рахунок, що відкривається комерційному банку в обласному управлінні НБУ. Цей рахунок використовується для проведення міжбанківських розрахунків. Консолідований рахунок – це кореспондентський рахунок, на якому відображаються міжбанківські розрахунки декількох банків (головного та його філій). Консолідований рахунок відкривається головному банку в обласному управлінні НБУ. Цей рахунок використовується для проведення міжбанківських розрахунків.

У СЕП реалізовано два рівні обліку:

на консолідованих кореспондентських рахунках в регіональних відділеннях НБУ;

на технічному коррахунку, що є прототипом консолідованого коррахунку і відкривається в РРП.

Технічний кореспондентський рахунок (ТКР) - це динамічний рахунок, на якому відображуються операції з кожного документа. На консолідованому коррахунку облік ведеться загальними, агрегованими сумами підсумкових оборотів за день. Тому цей рахунок є статичним.

На початку кожного дня ОДБ НБУ передає файл, що вміщує інформацію про залишок коштів на консолідованому коррахунку. Ця інформація переписується в файл технічного коррахунку. Протягом дня всі платіжні документи відображуються на технічному рахунку. Підбиті в кінці операційного дня підсумки за технічним рахунком передаються в ОДБ НБУ для виконання проведень за консолідованим коррахунком. Якщо протягом дня, крім СЕП, не було інших джерел надходження коштів на коррахунок, то після виконання проведень залишок на технічному рахунку має дорівнювати залишку на коррахунку.

При відкритті операційного дня в НБУ з ОДБ передається до РРП інформація про залишок коштів на консолідованих коррахунках комерційних банків і проводиться звірення із станом технічних коррахунків, а за необхідності здійснюється корегування ТКР. Протягом операційного дня всі документи, що поступають або відправляються, відображаються на технічному коррахунку. По закінченні операційного дня стан ТКР у РРП передається в ОДБ НБУ для звірення та виконання проводок за консолідованим коррахунком. При чіткій роботі залишки на ТКР та консолідованому коррахунку на початок наступного операційного дня мають збігатися.

Враховуючи зростання кількості транзакцій і потреби банків найбільш оперативно управляти своїми ресурсами в СЕП, НБУ реалізовано декілька моделей обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку. Вибір моделі завжди залишається за банківською установою залежно від її потреб, можливостей та структури.

Вибір моделі залежить від таких факторів:

залежно від структури банку, тобто кількості рівнів порядкованості головного банку і його філій. Наприклад, дворівневий банк: головний банк та філіали або трирівневий банк: головний банк, регіональні управління та філіали регіональних управлінь;

способів взаємодії головного банку з філіалами найближчого рівня. Наприклад, банк має внутрішньобанківську платіжну систему (ВПС), тоді учасником СЕП є тільки головний банк або головний банк і філіали з окремими прямими учасниками СЕП.

Нульова модель СЕП НБУ. За нульовою моделлю всі установи банку (філії, регіональні управління, головний банк) є рівноправними учасниками СЕП НБУ і мають свої власні АРМ-НБУ. Всім, як філіям, так і регіональним управлінням, головному банку відкриваються самостійні коррахунки в НБУ, а в РРП відповідно технічні коррахунки. Міжбанківські операції кожна установа може виконувати у межах наявних коштів на своїх власних коррахунках, незалежно одна від одної. Розпоряджатися коштами своїх підпорядкованих установ ні головний, ні регіональний банк не можуть. У випадку коли філії знаходяться в одному регіоні головний банк або регіональний може лише отримувати інформацію про кошти на коррахунках своїх філій. Модель призначена для роботи на рівні банківського регіону.

Перша модель СЕП НБУ. За цією моделлю всі установи банку також є учасниками СЕП НБУ і мають свої власні АРМ-НБУ. У РРП відкривається єдиний коррахунок для головного банку та його підпорядкованих установ, облік на якому ведеться загальними сумами без визначення внеску кожної філії окремо. Філіалам відкривається технічний коррахунок у РРП. Головний банк має можливість управляти розміром коштів на кореспондентському рахунку шляхом виділення лімітів для роботи кожній підпорядкованій установі. Модель призначена для роботи на рівні банківського регіону. За станом на 01.01.2006 за першою моделлю обслуговується 2% банківських установ.

Друга модель СЕП НБУ. Друга модель є розвитком першої і також поширюється на банківський регіон. Дана модель ще називається моделлю регіонального управління коррахунком. У кожній РРП регіональному банку відкривається єдиний коррахунок. За даною моделлю учасниками СЕП НБУ є регіональні банківські установи з власними АРМ-НБУ. Підпорядковані філії не мають своїх коррахунків, технічних коррахунків і не є учасниками СЕП НБУ. Філії утворюють внутрішню платіжну систему, для роботи якої в АБС регіональної установи відкриваються субкоррахунки для кожної філії. Філіали є самостійними банківськими установами, мають свій МФО й знаходяться в списку учасників СЕП НБУ, але свого АРМ-НБУ не мають і не є самостійними учасниками СЕП. Кількість банків, що обслуговуються за другою моделлю, на початок 2006 року становить 26% від загальної кількості.

Третя модель. За третьою моделлю учасником СЕП НБУ є лише головний банк, що має АРМ-НБУ, єдиний коррахунок та технічний коррахунок у РРП і власну внутрішню платіжну систему. Модель є територіальним розширенням 2-ї моделі і поширюється на всю територію функціонування СЕП, тобто в межах України. Головний банк має всі засоби контролю над роботою філій і може виконувати початкові платежі від імені філіалів. Кошти зосереджені виключно на одному рахунку, що дає можливість ефективно управляти ними та проводити контроль. Модель потребує наявності власної ВПС із засобами захисту та зв'язку для забезпечення транспортного рівня. Перерахування коштів із філії свого банку в іншу філію теж свого банку, але другого регіону, проводиться лише засобами ВПС. У межах своєї ВПС всім філіям та регіональним управлінням відкриваються субкоррахунки на яких відображається облік руху коштів. Третя модель є лідером щодо використання комерційними банками, і на початок 2006 року становить 40% від загальної кількості банківських установ.

Четверта модель. Дана модель є територіальним розширенням першої і призначена для роботи в межах віртуального банківського регіону. Учасниками СЕП НБУ є всі установи банку і мають свої АРМ-НБУ та МФО. Філії територіально можуть розміщуватися в різних регіонах незалежно від територіально-адміністративного поділу держави. Четверта модель дуже подібна до першої, але саме відмінність полягає у тому, що філіали банку можуть територіальне розміщуватись у різних регіонах. За четвертою моделлю всім філіям відкриваються та ведуться єдиний кореспондентський рахунок і технічні кореспондентські рахунки. Кореспон­дентські рахунки всіх філій об'єднуються в один консолідований рахунок, який контролюється головним банком. Головний банк управляє роботою філій за допомогою механізму лімітів. Головний банк має можливість здійснювати контроль за роботою своїх філій протягом банківського дня за консолідованою інформацією. Всі філії здійснюють обмін платіжними документами незалежно один від одного через АРМ-2, що обслуговує віртуальний банківський регіон.

Позитивним для даної моделі можна виділити той факт, що головний банк може свої філії переводити в СЕП поступово, а не одночасно всі разом. До недоліків можна віднести те, що головний банк не може управляти кожною транзакцією окремо. Зокрема, збільшення кількості філій ускладнює процес централізованого управління їх ресурсами. Тому четверту модель доцільно використовувати для невеликих та середніх банків з кількістю філій до 50. На початок 2006 року за офіційною статистикою НБУ четверту модель використовувало 9% банківських установ.

П'ята модель. П'ята модель поєднує елементи другої та четвертої моделей, орієнтована на трирівневу організаційну структуру банку, та працює в межах віртуального банківського регіону. Головний банк та регіональні управління функціонують за четвертою моделлю, а регіональні управління та їх філії - за другою моделлю. Регіональні управління разом зі своїми філіями створють ВПС. Головний банк та регіональні управління здійснюють платежі від імені своїх філій без виділення внеску кожної філії. Головний банк взаємодіє з регіональними управліннями через СЕП і отримує підсумкову інформацію про роботу регіональних управлінь за схемою першої моделі. П'ята модель орієнтована на розгалужену мережу філій регіонального рівня з можливістю запровадження ВПС у межах лише регіону. До 2006 року п'ята модель банківськими установами не використовувалася.

Шоста модель. Шоста модель є розвитком четвертої моделі і використовується банками, які мають, крім філіалів, регіональні управління. Ця модель підходить для банків, які мають розгалужену мережу філіалів, за умови, що не має можливості розробити ВПС ні в межах регіону, ні в Україні в цілому. Робота організується через віртуальний банківський регіон. Всі структурні одиниці, тобто головний банк, регіональний і філії є учасниками СЕП НБУ, мають свої АРМ-НБУ та МФО. Головний банк із регіональними управліннями і регіональні управління з філіалами взаємодіють виключно через СЕП. На АРМ-2, що обслуговує віртуальний банківський регіон, відкриваються ТКР для головного банку, регіональних відділень і для філіалів. Управління розподілом лімітів здійснюється поетапно зверху вниз. Головний банк надає ліміт своїм регіональним управлінням, а ті, в свою чергу, доводять ліміти філіалам. Робота регіональних управлінь з філіалами організується за принципами, схожими з першою моделлю. ТКР регіонального управління на початок дня береться таким,що дорівнює нулю, а за день він вміщує всі обороти коштів відповідних філіалів. Шоста модель підходить для банків, які мають від 50 до 200 філіалів. За станом на 01.01.2006 року 3% банківських установ обслуговуються за шостою моделлю.

Сьома модель. Сьома модель є симбіозом третьої та четвертої моделей і поширюється на віртуальний банківський регіон. Всі установи системи є учасниками СЕП НБУ і мають свої АРМ-3. Всім установам банківської системи в РРП відкриваються свої ТКР, а головному банку ще й консолідований коррахунок. Модель реалізується консолідованим кореспондентським рахунком головного банку з ТКР філіалів зі змішаним способом їх ведення. Головний банк може виконувати початкові платежі від імені своїх філій як у третій моделі. Головний банк має можливість управляти ресурсами на рівні філіалів, надає самостійність філіям при проведенні масових платежів невеликими сумами і контролює платежі на великі суми. За сьомою моделлю обслуговується 5% банківських установ за станом на 01.01.2006.

Восьма модель. За восьмою моделлю обслуговуються комерційні банки, що є учасниками СТП НБУ. У СТП є два основних способи роботи головного банку з філіями щодо обслуговування єдиного коррахунку. За першим варіантом філії є незалежними учасниками СТП і відповідно мають свої власні АРМ-СТП, а за другим варіантом філії працюють з головним банком через внутрішню платіжну систему (ВПС) і не є учасниками СТП. Принциповим є обмеження, що якщо філіал працює в СЕП через ВПС, то він не може бути незалежним учасником СТП. У випадку роботи філіалу через ВПС початкові платежі оформляються від імені головного банку, тобто ідентифікатор транзакції формується з використанням ідентифікатора головного банку - відправника в СЕП. Однак МФО банку - відправника вказується конкретно і відповідає філїі-відправнику. У МФО банку отримувача зазначається конкретне МФО філії отримувача. Ідентифікатори ключів захисту містять інформацію головного банку, а сформовані пакети-запити на проведення транзакції від імені філіалу підписуються ключами операціоніста і бухгалтера головного банку.

За восьмою моделлю обслуговується на 01.01.2006 року 13 банків, що складає 2% від загальної кількості банківських установ. В порівняні з 2004 роком їх кількість зросла майже вдвоє. Повільне зростання кількості банків в СТП свідчить про те, що СЕП цілком задовольняє швидкістю та надійністю користувачів.