2.2. Категорійний апарат системного аналізу

 

На сьогодні категорійний апарат системного аналізу повністю ще не досліджений. Лише останнім часом розпочаті спроби виявити сутність деяких понять системного підходу в їх специфічному вживанні. Основними причинами необхідності формування категорійного апарату системного аналізу є такі:

по-перше, дійсне констатування системного підходу можливе лише на основі розробки адекватної категоріальної бази;

по-друге, через те, що системні дослідження вимушені користуватися поняттями, в переважній більшості почерпнутими з науки минулого, а істотне нове вживання цих понять, звичайно, не фіксується, виникає небезпека «розмивання» проблематики; саме звідси народжуються сумнівні спекуляції і далеко не завжди вдалі зрощення нових слів зі старими проблемами.

Основними визначеннями, пов'язаними з використанням системного підходу, отриманими на основі узагальнення науково-технічної і філософської літератури є поняття системи (див. п. 1.1), структури (див. п.1.2), зв’язку, елемента, цілісності, системності, комплексності.

Поняття «система» і «структура» ототожнювати не можна. Якщо під структурою слід розуміти мережу взаємозв'язаних елементів, якісна природа яких не враховується, і головна увага спрямована на їх зв'язок, то під системою розуміють об'єкт у цілому зі всіма властивими йому внутрішніми і зовнішніми зв'язками і властивостями. Кажучи про систему, ми перш за все підкреслюємо цілісний характер матеріального об'єкта, в якому головна увага спрямована на якісну специфіку елементів.

Найбільше смислове навантаження в СА відводиться поняттю «зв'язок». Виявлення зв'язків дозволяє пізнавати предмети не безпосередньо, а через інші предмети, що знаходяться з ними в тому або іншому зв'язку.

Одним з шляхів трактування поняття «зв'язок» є складання емпіричної класифікації можливих зв'язків у будь-якій системі:

1. Зв'язки взаємодії (координації), серед яких можна розрізнити зв'язки властивості (такі зв'язки фіксуються, наприклад, у формулах фізики типу pv = const) і зв'язку об'єктів (наприклад, зв'язки між окремими нейронами в тих або інших нервово-психічних процесах). Особливий вид зв'язків взаємодії становлять зв'язки між окремими людьми, а також між людськими колективами або соціальними системами. Специфіка цих зв'язків полягає в тому, що вони опосередкують цілями, які переслідує кожна зі сторін взаємодії. В рамках цього типу зв'язків можна розрізнити кооперативні й конфліктні зв'язки.

Необхідно зазначити, що зв'язки взаємодії становлять найбільш широкий клас зв'язків, що так або інакше проявляється у всіх інших типах зв'язків.

2. Зв'язки породження (генетичні), коли один об'єкт є підставою, що викликає до життя інший (наприклад, зв'язок типу «А батько В»).

3. Зв'язки перетворення, серед яких можна розрізнити: зв'язки перетворення, що реалізовуються через певний об'єкт, що забезпечує це перетворення (така функція притаманна хімічним каталізаторам), і зв'язки перетворення, що реалізовуються шляхом безпосередньої взаємодії двох або більше об'єктів, у процесі якої ці об'єкти окремо або разом переходять з одного стану в інший (наприклад, взаємодія організмів і середовища в процесі видоутворення).

4. Зв'язки будови (структурні зв’язки). Природа цих зв'язків з достатньою ясністю розкривається на прикладі хімічних зв'язків.

5. Зв'язки функціонування, що забезпечують реальну життєдіяльність об'єкта або його роботу, якщо мова йде про технічну систему. У найзагальнішому вигляді зв'язки функціонування можна підрозділити на зв'язки станів (коли наступний за часом стан є функцією від попереднього) і зв'язки енергетичні, трофічні, нейронні й тому подібне (коли об'єкти зв'язані єдністю функції, що реалізовується).

6. Зв'язки розвитку, які можна розглядати як модифікацію функціональних зв'язків станів, з тією різницею, що розвиток істотно відрізняється від простої зміни станів.

7. Зв'язки управління, які залежно від їх конкретного вигляду можуть утворювати різновид функціональних зв'язків або зв'язків розвитку.

Особливу увагу звертаємо на три види зв'язків.

Рекурсивний зв'язок - необхідний зв'язок між економічними явищами та об'єктами, при якому зрозуміло, де причина і де наслідки. Наприклад, витрати в економіці завжди виступають як причина, а їх результати - як наслідки. Між витратами і результатами існує рекурсивний зв'язок. Але є і деякі винятки в сучасному НТП.

Синергетичний зв'язок визначається як зв'язок, який при сумісних діях незалежних елементів системи забезпечує збільшення їх загального ефекту до значення, більшого, ніж сума ефектів цих елементів, що діють незалежно.

Саме із синергетичних зв'язків випливають інтегральні (емерджентні) властивості, тобто властивості цілісної системи, які не властиві елементам, що складають її і розглядаються поза системою.

Циклічний зв'язок - складний зворотний зв'язок, при якому розвиток науки рухає виробництво, а воно створює основу для розширення наукових досліджень.

Під поняттям цілісність у системному аналізі мають на увазі системно ефективну дію, уміння вибирати одну маленьку дію, яка приведе до максимальних результатів.

Поняття елемента зазвичай видається інтуїтивно ясним, оскільки елемент виступає як своєрідна межа можливого розчленовування об'єкта. Його власну будову (або склад) зазвичай не беруть до уваги і в характеристиці системи: елементи вже не розглядаються як компоненти цієї системи. Можна стверджувати, що в загальному випадку елемент не може бути описаний поза його функціональними характеристиками: з погляду системи важливо в першу чергу не те, який субстрат елемента, а те, для чого потрібен елемент у рамках цілого. У системі, що становить органічне ціле, елемент і визначається перш за все за його функцією як мінімальна одиниця, здатна до відносно самостійному здійсненню певної функції. З такою функціональною характеристикою пов'язане уявлення про активність, самостійність елемента в системі, причому ця активність зазвичай розглядається як одна з вирішальних його характеристик.

У теорії і науковій практиці системного аналізу широко використовують поняття «системний підхід». Часто зустрічається словосполучення «комплексний, системний підхід». Поняття «системність» і «комплексність» уживаються як синоніми, хоча між ними є деякі відмінності. Наприклад, поняття «системність» характеризує цілеспрямованість, упорядкованість, організованість, тоді як поняття «комплексність» відображає взаємозв'язаність, взаємообумовленість, різносторонність, широту дослідницького обхвату проблеми.

Поняття «системність» ширше за поняття «комплексність». Якщо системність як властивість однаковою мірою охоплює зв'язки всередині одного рівня (горизонтальні) і між різними рівнями (вертикальні), то комплексність, як вимога враховувати взаємозв'язані чинники, що впливають на проблему (систему), охоплює переважно зв'язки одного або суміжних рівнів ієрархічної структури цієї системи.

Порівняльний аналіз комплексного і системного підходів наведені в табл. 2.1.

 

Таблиця 2.1 - Порівняльний аналіз комплексного і системного підходів

 

Характеристика підходу       Комплексний підхід              Системний підхід

Цільова настанова  На синтезуванні відображення об’єктивної реальності

Механізм реалізації настанови              Прагнення синтезу на базі різних дисциплін (у подальшому, як правило, додаванням отриманих результатів)                Прагнення синтезу в рамках однієї наукової дисципліни на рівні нових знань, які носять системоутворюючий характер (встанов-лення зв’язків, принципів, законів)

Об’єкт дослідження              Будь-які явища, процеси, стани, системи             Лише системні об’єкти, тобто цілісні системи, які складаються із закономірно структурованих та функціонально завершених елементів

Метод     Міждисциплінарний – враховує два чи більше показників, що впливають на ефективність            Системний — в просторі та часі враховує всі показники, що впливають на ефективність

Понятійний апарат Базовий варіант, нормативи, експертиза, додавання, ділення для вираження критеріїв   Тенденції розвитку, аналітичні залежні, перевірка критерію, вибір оптимальної форми

Принципи               Відсутні  мети, дедуктивної послідовності, узгодження ресурсів і цілей, безконфліктності, подвійності, цілісності, складності, множинності, історизму

Теорія і практика   Теорія відсутня, а практика - неефективна           Системологія – теорія, системотехніка – практика, СА - методологія

Загальна характеристика       Організаційно-методичний (зовнішній) приблизний, різно-сторонній, взаємопов’язаний, взаємообумовлений, передує СП                Методологічний (внутрішній), ближче до природи об’єкта, цілеспрямований, впорядкований, організований

Характерні особливості        Широта охоплення проблеми при детермінованості вимог               Широта охоплення проблеми, але в умовах ризику і невизначеності

Розвиток У рамках існуючих знань багатьох наук              У рамках однієї науки (системології), на рівні нових знань, що носять системоутворюючий характер (становлення зв’язків, принципів, законів)

Результат                Економічний ефект                Системний ефект

Приклади реалізації               Техніко-економічне пояснення, комплексна оцінка заходів НТП, закон прибутку як мета сучасної технології                Правильне дотримання принципів екології і безпеки для здоров’я умов праці, нове розуміння багатства суспільства як мети сучасної технології, ІSО серії 9000 та ін.

Стандартність рішення          Є             Немає