3.3. Сутність та зміст власних інструментів системної методології

 

Внесок методології системного аналізу в розвиток точних методів економіко-математичного моделювання відносно невеликий. Новизна, що вноситься системною методологією, полягає у підході не від методу, а від завдання, у вимозі комплексного використання цілої серії методів або їх системного використання для вирішення різних частин і етапів проблеми.

До власних інструментальних досягнень системної методології належать методи сценаріїв, отримання та аналізу експертних оцінок (метод Делфі) і методи побудови та аналізу дерева цілей. Тісно пов’язані з розвитком системного аналізу також і діагностичні методи. Розглянемо їх детальніше.

Метод сценаріїв є засобом первинного впорядкування проблеми, отримання і збору інформації про взаємозв'язки вирішуваної проблеми з іншими і про можливі й імовірні напрями майбутнього розвитку.

Сценарій (у прогнозуванні) – переважно якісний опис можливих варіантів розвитку досліджуваного об’єкта при різних поєднаннях певних (заздалегідь виділених) умов. Він не призначений для «прогнозу» майбутнього, а лише в розгорненій формі показує можливі варіанти розвитку подій для їх подальшого аналізу і вибору найбільш реальних і сприятливих.

Іншими словами, написання сценарію – це спроба встановлення логічної послідовності розгортання подій з тим, щоб спрогнозувати, показати, як, виходячи з існуючої ситуації, можна крок за кроком розвивати майбутній стан. Опис зазвичай виконується в явно виражених тимчасових координатах. Наприклад, послідовний розгляд альтернатив ділових переговорів при різному поєднанні чинників, що роблять вплив на висновок операцій, договорів. Його особливість, з погляду теорії ухвалення рішення, полягає в тому, що автор сценарію намагається побудувати варіанти майбутнього розвитку подій, виходячи з інформації про розвиток подій у минулому і поточному станах. Найчастіше пишуть сценарії, що розгортаються в часі. Картина майбутнього стану об’єкта дослідження наочно обговорюється, виникає поступово, послідовно, в тісному зв’язку з подіями й умовами, що супроводжують цей процес і які впливають на нього у вигляді взаємообумовленого ланцюга подій (кожна подія залежить від попередніх і впливає на подальші).

Кожна проблема і підпроблема розглядаються в декількох аспектах, з різних точок зору. Вибираючи той або інший подальший шлях у кожній критичній точці сценарію (точка, де робиться вибір один із декількох можливих варіантів розвитку подій), відсікаючи всі інші варіанти в цій точці, менеджер або дослідник вимушений аналізувати ці відкидані варіанти достатньо ретельно.

Різні розділи сценарію зазвичай пишуться різними групами людей, де розгортається імовірнісний хід подій у часі. Використання різних професіоналів дозволяє простежити його розгалуження, взаємозв'язки з іншими проблемами і так далі.

Сценарій повинен відповідати меті. Його виконання вимагає обмеження безлічі подій такими, які здатні вплинути на результат досягнення мети подій і числа зв’язків, значущих для досліджуваного процесу. Коректування сценарію виконується експертами з метою зближення сценарію з дійсністю.

Використання методу дозволяє:

встановити логічну послідовність подій, починаючи із заданої ситуації до майбутнього стану і уявити хід вирішуваного завдання;

визначити головну мету розвитку процесу вирішення завдання з урахуванням основних чинників середовища.

Застосовується за недостатності інформації з проблемного питання. Це не метод вибору рішення, а швидше опис моделі ухвалення рішення. Є ефективним засобом отримання повного уявлення про вирішуване завдання.

Сценарії можуть бути використані на різних етапах системного аналізу, коли потрібно зібрати й упорядкувати надзвичайно різнорідну інформацію. Але головною сферою застосування цього інструменту є етапи аналізу проблеми, прогнозування розвитку проблеми, оцінки можливих наслідків проблеми та визначення їх актуальності.

Метод Делфі, на відміну від методу сценаріїв, припускає попереднє ознайомлення експертів із ситуацією за допомогою якої-небудь моделі.

У системному аналізі основною формою моделі, яка підлягає удосконаленню і насиченню інформацією за допомогою експертних оцінок, є дерево цілей. Фахівцям пропонується оцінити структуру моделі в цілому і дати пропозицію про включення в неї неврахованих зв’язків. При цьому використовується анкетний метод. Результати кожного дослідження надаються кожному експерту, що дозволяє їм далі коректувати свої думки на основі знов отриманої інформації. Метод Делфі вважають найнадійнішим засобом отримання даних.

Вершини дерева цілей (ДЦ) інтерпретуються як цілі, а ребра або дуги - як зв’язки між ними. Це головний інструмент зв’язку цілей верхнього рівня з конкретними засобами їх досягнення на нижчому рівні.

У програмно-цільовому плануванні (коли цілі плану зв'язуються з ресурсами за допомогою програм) ДЦ виступає як схема, що показує розчленовування загальних (генеральних) цілей народногосподарського плану або програми на підцілі, останніх - на підцілі наступного рівня і так далі).

Подання цілей починається з верхнього рівня, далі вони послідовно конкретизуються. Причому основним правилом розширення цілей є повнота: кожна мета верхнього рівня повинна бути подана у вигляді підцілей наступного рівня вичерпним чином, тобто так, щоб об’єднання понять підцілей повністю визначало поняття початкової мети.

Діагностичними методами є добре відпрацьовані прийоми масового обстеження підприємств і органів управління з метою удосконалення форм і методів їх роботи. Про діагностичні методи існують різні думки: одні розглядають їх як самостійні методи, інші - як методи системного аналізу. Проте ці розмежування не мають особливого значення.

Матричні форми уявлення й аналізу інформації не є специфічним інструментом системного аналізу, проте широко застосовуються на різних етапах його як допоміжний засіб.

Матриця – не тільки надзвичайно наочна форма подання інформації, але і форма, що розкриває внутрішні зв’язки між елементами, допомагає з’ясувати і проаналізувати спостережені частини структури. Приклад використання властивостей матриці - періодична система Д.І. Менделєєва.