3.4. Поняття моделі, її види та етапи побудови

 

Модель у загальному значенні є створюваний з метою отримання і (або) зберігання інформації специфічний об'єкт (у формі уявного образу, опису знаковими засобами або матеріальної системи), що відображає властивості, характеристики і зв’язки об’єкта-оригіналу довільної природи, істотні для завдання, що вирішується суб’єктом. Для теорії ухвалення рішень найбільш корисні моделі, які виражаються формулами, алгоритмами та іншими математичними засобами.

При побудові будь-якої моделі процесу ухвалення рішення потрібно дотримуватися такого плану дій:

Сформулювати цілі вивчення системи;

Вибрати ті чинники, компоненти і змінні, які є найбільш істотними для даного завдання;

Врахувати сторонні, не включені в модель чинники;

Здійснити оцінку результатів, перевірку моделі, оцінку повноти моделі.

Моделі можна розподілити на такі види:

функціональні моделі – виражають прямі залежності між ендогенними й екзогенними змінними;

моделі, виражені за допомогою систем рівнянь щодо ендогенних величин. Виражають балансові співвідношення між різними економічними показниками (наприклад, модель міжгалузевого балансу);

моделі оптимізаційного типу. Основна частина моделі - система рівнянь щодо ендогенних змінних. Але мета – знайти оптимальне рішення для деякого економічного показника (наприклад, знайти такі величини ставок податків, щоб забезпечити максимальний приплив засобів до бюджету за заданий проміжок часу);

імітаційні моделі – дуже точне відображення економічного явища. Математичні рівняння при цьому можуть містити складні, нелінійні, стохастичні залежності.

З іншого боку, моделі можна поділити на керовані й прогнозні.

Керовані моделі відповідають на запитання «Що буде, якщо ...?»; «Як досягти бажаного?», і містять три групи змінних:

змінні, що характеризують поточний стан об’єкта;

дії, що керують, – змінні, що впливають на зміну цього стану і піддаються цілеспрямованому вибору;

початкові дані й зовнішні дії, тобто параметри, що задаються ззовні, і початкові параметри.

У прогнозних моделях управління явно не виділене. Вони відповідають на питання «Що буде, якщо все залишиться по-старому?»

Моделі можна розподілити за способом вимірювання часу на безперервні і дискретні. У будь-якому разі, якщо в моделі наявний час, то модель називається динамічною. Найчастіше в моделях використовується дискретний час, оскільки інформація надходить дискретно: звіти, баланси й інші документи надходять періодично. Але з формальної точки зору безперервна модель може виявитися більш простою для вивчення.