5.3 Вплив акціонерів на роботу акціонерного товариства

Можливості акціонерів здійснювати значний вплив на діяльність корпорації та висувати високі вимоги до органів управління обумовлені такими факторами.

Акціонерам належить найбільша влада в АТ, яка реалізується шляхом участі й голосування на зборах акціонерів та дозволяє здійснювати основний контроль та регулювання діяльності суспільства.

Акціонери є основними інвесторами акціонерного товариства.

Акціонерам належить вирішальна роль в обранні членів органів управління АТ.

Цілі та економічні інтереси власників акціонерного товариства, як правило, найбільш наближені до інтересів підприємства як такого.

З погляду корпоративного управління акціонери діляться на такі основні групи (табл. 5.1).

Таблиця 5.1 - Класифікація акціонерів з позиції корпоративного управління

Переліченим групам акціонерів притаманні наступні риси.

Брати участь в управлінні акціонерним товариством, як правило, можуть акціонери - власники простих акцій.

Власники привілейованих акцій мають переважне право на одержання дивідендів і пріоритет у разі розподілу майна акціонерного товариства у випадку його ліквідації. Вони мають право брати участь в управлінні акціонерним товариством лише в окремих випадках, предбачених Законом України „Про акціонерні товариства” та статутом АТ.

Фізичні особи, що придбали незначну кількість акцій на сертифікатних аукціонах, практично не впливають на діяльність акціонерного товариства. Особливо це стосується власників акцій, які є акціонерами підприємств, розташованих за межами проживання акціонера.

Практика показує, що провідну роль у корпоративному управлінні відіграють: керівники АТ, фінансові посередники, інші юридичні особи і власники великих пакетів акцій.

Залежно від ступеня впливу й зацікавленості в стабільній роботі АТ необхідно виділити дві основні групи акціонерів, які мають найбільше значення для корпоративного управління. Це внутрішні акціонери (інсайдери) і зовнішні акціонери (аутсайдери).

Внутрішні акціонери – це акціонери, які є працівниками АТ. Інтереси цієї групи акціонерів є досить суперечливими. З одного боку, як власники акцій вони зацікавлені у підвищенні ефективності роботи товариства, з іншого, – працюючи на підприємстві, вони зацікавлені у збереженні чисельності працюючих, виплаті й підвищенні заробітної плати, яка, як правило, є основним джерелом доходу працівників, що не завжди сприяє підвищенню ефективності діяльності.

Внутрішні акціонери діляться, у свою чергу, на дві групи: керівники АТ й інші члени колективу, інтереси яких у більшості випадків не збігаються.

Керівники АТ і пов'язані з ними особи, як правило, прагнуть до одержання контролю над голосами інших членів трудового колективу, у тому числі шляхом придбання акцій. Керівництво може консолідувати пакети акцій інших членів трудового колективу шляхом створення закритих акціонерних товариств, акції яких розподіляються між членами трудового колективу й оплачуються акціями відкритого АТ.

Низька ефективність діяльності більшості АТ і відповідно відсутність виплати дивідендів або виплата їх у незначних розмірах сприяють у внутрішніх акціонерів перевазі інтересів працівників над інтересами власників.

Зовнішні акціонери діляться на такі основні групи: незв'язані (незалежні) акціонери й зв'язані акціонери.

Незалежні акціонери - акціонери, які не пов’язані з діяльністю АТ. Це фізичні і юридичні особи, які придбали акції з використанням різних інструментів приватизації в акціонерів, а також акціонери - колишні працівники АТ.

Дрібні акціонери – це фізичні або юридичні особи які мають невеликий пакет акцій. Вплив дрібних акціонерів на корпоративне управління є незначним. Важливість і необхідність аналізу даної групи акціонерів пов'язана з їх великою кількістю.

Великі акціонери – фізичні і юридичні особи, які здобувають пакети акцій з метою встановлення контролю за діяльністю акціонерних товариств.

Держава як власник корпоративних прав може відігравати важливу роль у формуванні органів управління й акціонерних товариств, у роботі спостережних рад. Однак недостатнє законодавче регулювання прав, обов'язків і відповідальності представників держави й спостережних рад, їхня правова незахищеність призводять до невисокої ефективності їхньої діяльності.

Пов'язані акціонери – акціонери, які тісно пов'язані з діяльністю АТ договірними й іншими правовими відносинами. Їх поділяють на такі основні групи:

фінансово зв'язані акціонери;

технологічно зв'язані акціонери;

інші зв'язані акціонери.

В економічно розвинених країнах сильний зовнішній контроль, особливо з боку фінансово зв'язаних акціонерів, є важливим принципом корпоративного управління.

Фінансово зв'язані акціонери: акціонери – банки, які кредитують емітента; акціонери – власники облігацій підприємства. У розвинених країнах фінансово зв'язані акціонери беруть активну участь в управлінні АТ, оскільки вони найбільше ризикують - на відміну від інших акціонерів, які ризикують лише втратою коштів, вкладених в акції. Вони ризикують втратою не лише своїх акцій, але й виданих кредитів і наданих позик. Рівень контролю за діяльністю акціонерного товариства з боку фінансово зв'язаних акціонерів відносно високий, оскільки він складається з акціонерного й кредиторського контролю.

Технологічно зв'язаними акціонерами є:

- акціонери - постачальники сировини, матеріалів, комплектуючих, напівфабрикатів і т.п.

- акціонери - покупці продукції даного АТ, що використовують її у виробничих цілях. Коло інтересів цих акціонерів також спрямоване на довгострокове співробітництво, вони, як і фінансово зв'язані акціонери, зацікавлені у стабільній роботі й розвитку АТ.

Акціонерам в АТ належить виняткова роль у прийнятті рішень. Вона проявляється шляхом голосування на зборах акціонерів. Значення акціонерів тим вище, чим більше в них частка у статутному фонді АТ і чим активніше вони поводяться відносно діяльності АТ. Залежно від величини пакета акцій, яким володіють акціонери, їхня участь у корпоративних відносинах і корпоративному керуванні можна звести до наступних основних положень (табл.5.2)

Важливим елементом корпоративного управління є структура володіння акціями. Структура володіння акціями - це співвідношення між акціонерами або групами акціонерів, що володіють різними за розмірами пакетами акцій.

Якщо фінансово- економічне становище АТ нормальне, то акціонерам немає необхідності втручатися в поточну діяльність, підбір і розміщення фахівців, купівлю - продаж активів, змінювати склад правління й спостережної ради, змінювати стратегію акціонерного товариства. У випадках погіршення фінансово - господарського стану АТ акціонери - члени спостережної ради повинні вжити заходів щодо виходу компанії із кризи.

 

Таблиця 5.2 - Вплив акціонерів на корпоративне управління залежно від розміру пакета акцій

Продовж. табл. 5.2