12.3 Формування інформаційної системи корпорації

Інформаційна система існує для виконання трьох життєво важливих функцій у корпорації:

Забезпечення ділових операцій. Скрізь, від бухгалтерії до виконання замовлень клієнтів, інформаційні системи забезпечують підтримку в щоденних операціях. Оскільки швидке реагування на зміну ситуації стає все більш важливим, здатність інформаційних систем збирати й інтегрувати інформацію щодо усіх функцій бізнесу є винятково важливою.

Забезпечення прийняття управлінських рішень. Інформаційні системи повинні бути здатні об'єднувати інформацію, що може допомогти менеджерам у визначенні майбутніх тенденцій і оцінці результатів попередньо прийнятих рішень.

Забезпечення стратегічної переваги. Інформаційні системи, побудовані відповідно до стратегічних цілей визначеної компанії, сприяють створенню конкурентної переваги на ринку.

Інформаційна система формується на основі таких принципів:

- досягнення «прозорості» фінансово-економічного, господарського, кадрового, адміністративно-управлінського й організаційного стану організації для забезпечення високоефективного керівництва;

- безперервності діяльності;

- формування порівняльних показників внутрішньої звітності при оцінці діяльності підрозділів і посадових осіб;

- глибини аналізу (до кожного співробітника включно) і його періодичність.

До складу інформаційної системи входять [13]:

Людські ресурси, включають як фахівців зі створення й експлуатації інформаційної системи, так і кінцевих користувачів. Фахівцями є люди, що розробляють інформаційні системи і приводять їх у дію. Кінцеві користувачі використовують інформаційну систему або інформацію, що ця система створює.

Технічні ресурси. До них відносять усе технічне обладнання і матеріали, які використовуються при обробці інформації. Це не лише комп'ютери й інше устаткування, але й усі носії даних, тобто всі матеріальні об'єкти, на яких ці дані записуються, — від паперу до електронних носіїв.

Програмні ресурси. Це сукупність програм, що забезпечують функціонування комплексу технічних засобів. Універсальна концепція програмного забезпечення включає базовий (операційні системи, сервісні програми, транслятори) і прикладний (бази даних, експертні системи, редактори, електронні таблиці і т.п.) рівні.

Ресурси даних. Ресурси даних інформаційних систем організовані в бази даних, що зберігають створені й оброблені бази даних і знань. Тут у різноманітних формах містяться знання, такі, як факти, правила і приклади випадків успішного застосування ділової практики.

5. Мережні ресурси. Телекомунікаційні мережі типу Internet, інтранет  (внутрішні мережі) та екстранет (зовнішні міжорганізаційні мережі) стали необхідними для успішних дій усіх типів організаційних та інформаційних систем. Системні ресурси включають засоби зв'язку і мережну підтримку.

Значний вплив на ефективність інформаційної системи має співвідношення формальної і неформальної структури організації. Формальна структура в основному підтримує регламентовану документовану інформацію, що циркулює в організації. Неформальна структура підтримується прийнятою системою комунікацій, міжособистісних і міжгрупових відносин.

Формальний інформаційний потік реалізується в рамках кор­порації шляхом створення і поширення різного роду документів: наказів, інструкцій, службових записок, розпоряджень і т.п. Основною властивістю такого обміну інформацією є закріпленість її на матеріальних носіях і, як наслідок, збереженість і вірогідність.

Слід зазначити, що формальні інформаційні потоки зв'язують між собою посади або підрозділи, а неформальні — приватних осіб. Формальними каналами здійснюється передача лише офіційної інформації, неформальними — як офіційної, так і особистої. Неформальний інформаційний потік іноді служить каналом поширення чуток. Типовою інформацією, переданою каналами поширення чуток , є інформація на теми: майбутнього скорочення або розширення штатів, заходи щодо покарань за невиконання роботи, зміни у структурі організації, переміщення і підвищення, викладення думок керівників, особисті зв'язки, симпатії й антипатії.

Відповідно до ст. 14 ЗУ «Про інформацію» основними  видами  інформаційної  діяльності є одержання, використання, поширення, захист та зберігання інформації.

Одержання інформації -  це  набуття,  придбання,  накопичення відповідно до чинного  законодавства  України  документованої  або публічно оголошуваної інформації громадянами,  юридичними  особами або державою.

Використання інформації - це задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.

Поширення  інформації  -  це  розповсюдження,  обнародування, реалізація у  встановленому  законом  порядку  документованої  або публічно оголошуваної інформації.

Захист  інформації  -  це  комплекс правових, організаційних, інформаційно-телекомунікаційних засобів і заходів,  спрямованих на запобігання неправомірним діянням щодо інформації.

Зберігання  інформації  -  це  забезпечення  належного  стану інформації та її матеріальних носіїв.