12.4 Розкриття та захист інформації

Для регулювання інформаційного поля в корпорації, визнання частини інформації комерційною таємницею рада АТ затверджує перелік інформації, відкритої для ознайомлення акціонерів. Іноді розробляються положення, які регулюють інформаційні потоки в корпорації. Вони часто мають назву "Про ознайомлення з інформацією в АТ", "Про комерційну таємницю в АТ". Практично в усіх товариствах документами, відкритими для ознайомлення акціонерів, є свідоцтво про реєстрацію АТ, статут із змінами та доповненнями; установчий договір, ліцензії, що дозволяють АТ займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами, фінансовий звіт та баланс з додатками за підсумками кварталів та року, внутрішні нормативні акти. Для регулювання цих відносин розробляють і затверджують положення, яке встановлює право акціонера на отримання інформації про діяльність АТ, обов'язки правління та структурних підрозділів щодо надання такої інформації акціонерам, обмеження доступу до інформації.

Кожен акціонер повинен бути повідомлений про те, яка інформація є відкритою для ознайомлення, а також де, коли і на яких умовах він може ознайомитися з нею. Крім того, слід ознайомити усіх акціонерів з переліком даних, які є комерційною таємницею.

Практика показала доцільність використання такої форми для надання інформації, як подання акціонером заяви, хоча це не є обов'язковим для всіх видів інформації. Заява у письмовій формі може подаватися як особисто, так і через уповноважену особу, яка необов'язково має бути акціонером АТ. У положенні часто визначають вимоги до форми заяви, термінів її подання і форм надання інформації. Частина інформації має бути підготовлена для того, щоб акціонер міг з нею ознайомитися в зручний для нього час і доступному місці без письмової заяви.

Перелік інформації, яка є комерційною таємницею АТ, визначається у положенні згідно з чинним законодавством. Крім того, в положенні можуть міститися деякі додаткові пункти щодо надання інформації реєстратором. Звичайно, зміст такого положення не повинен виходити за межі, встановлені чинним законодавством України.

Питання отримання, використання, поширення і збереження інформації в економіці і суспільстві в цілому набуває все більшого значення. Від того, як організація використовує і захищає інформацію, залежить її виживання в ринковому середовищі.

З одного боку, розкриття інформації про діяльність акціонерного товариства дозволяє акціонерам оцінити результати цієї діяльності, а товариству одержати довіру та додатковий капітал для розвитку. Акціонерам та інвесторам потрібна доступна, регулярна і надійна інформація, у тому числі з метою контролю за виконавчими органами товариства і винесення компетентних рішень про оцінку їхньої діяльності.

З іншого боку, зайва відкритість інформації може завдати шкоди корпорації, вступити в протиріччя з інтересами власників, управлінців і працівників, розкрити конфіденційну інформацію і комерційну таємницю.

У зв'язку з цим досягнення балансу між захищеністю (відкритістю) та поширенням (прозорістю) інформації стає діючим механізмом управління корпорацією у ринкових умовах.

Основними принципами розкриття інформації про товариство є:

- регулярність надання;

- оперативність надання;

- доступність для акціонерів та інших зацікавлених осіб;

- надійність інформації;

- повнота її змісту;

- рівні права при наданні інформації для усіх груп одержувачів.

Відповідно до вимог законодавства товариство повинне розкривати інформацію :

- щодо випуску цінних паперів;

- регулярну інформацію про емітента;

- особливу інформацію про емітента.

В інформацію про емісію цінних паперів мають бути включені такі відомості:

                1) інформація про емітента (назва, адреса, предмет діяльності, кількість акціонерів, кількість працівників, фактори ризику);

                2) інформація про цінні папери (кількість та види акцій, перелік та результати попередніх емісій, заплановані емісії);

                3) інформація про юридичних осіб, послугами яких користується емітент (реєстратор емітента, зберігач цінних паперів, депозитарій емітента, торговці цінними паперами, аудитори);

                4) інформація про фінансовий стан емітента (дані балансу, дані фінансового звіту, результати аудиту).

Регулярна інформація про емітента надається раз на рік і включає загальні відомості про емітента, цінні папери товариства, терміни проведення останніх зборів акціонерів, дати виплати дивідендів, перелік юридичних осіб, з якими працює емітент, основні показники фінансово-господарської діяльності.

Особлива інформація стосується змін в акціонерному товаристві, які можуть мати істотний вплив на вартість цінних паперів або розмір доходу за ними. Згідно з діючим законодавством треба оголошувати інформацію про зміну прав власників цінних паперів, зміну в персональному складі службових осіб емітента, арешт ба­нківських рахунків, реорганізацію або припинення діяльності, отримання кредитів на суму, що перевищує 50 відсотків статутного капіталу, та інше.

Уся інформація, яка підлягає оприлюдненню, друкується в офіційних виданнях Верховної Ради України (газета «Голос України»), Кабінету Міністрів України (газета «Урядовий кур'єр») та Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (вісник «Цінні папери» або WEB-cтopiнкa ДКЦПФР).

За  режимом  доступу  інформація  поділяється  на відкриту  інформацію та інформацію з обмеженим доступом (Ст. 29-30 ЗУ «Про інформацію».)

Інформація, що складає комерційну або службову таємницю, повинна бути захищена.

Конфіденційна інформація — це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні чи розпорядженні особи, поширюються за її бажанням та відповідно до встановлених нею умов та правил.

Таємна інформація — це відомості, які становлять державну та іншу, передбачену законом таємницю, їх розголошення завдає шкоди особі, суспільству, державі.

Комерційна таємниця товариства — це відомості, які пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам.

Згідно з українським законодавством держава визначає:

- перелік відомостей, які не можуть становити комерційної таємниці (KM);

- відповідальність за розголошення відомостей, які становлять комерційну таємницю підприємства (BP);

- порядок охорони відомостей, які становлять комерційну та­ємницю (BP).

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» від 9 серпня 1993 р. №611, комерційну таємницю не становлять:

- установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами;

- інформація за всіма встановленими формами державної зві­тності;

- дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів;

- відомості про кількість та склад працівників, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;

- документи про сплату податків і обов'язкових платежів;

- інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;

- документи про платоспроможність;

- відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;

- відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.