М

МАГНІТОЕНЦЕФАЛОГРАФІЯ – запис характеристик магнітного поля, зумовлених біоелектричною активністю мозку.

МАГНІТОКАРДІОГРАФІЯ – безконтактний метод реєстрації змін протягом часу магнітної складової електрорушійної сили серця.

МАКРОГЛІЯ – основна форма нейроглії.

МАКРОФАГ – клітина мезенхімного походження, здатна до активного захоплювання та перетравлювання бактерій, залишків клітин тощо.

МАКСИМАЛЬНА ШВИДКІСТЬ ВДИХУ (ВИДИХУ) – максимальний об’єм вдихнутого або видихнутого повітря при форсованому вдиху або видиху, що визначається за допомогою пневмотахометра чи пневмотахографа.

МАС-СПЕКТРОМЕТРІЯ – метод визначення маси та кількості іонів; застосовується під час аналізу дихальних сумішей.

МАСТИКАЦІОГРАФІЯ – графічна реєстрація жувальних рухів нижньої щелепи.

МЕДІАЛЬНИЙ – який міститься ближче до серединної площини тіла.

МЕДІАТОР – біологічно активна речовина, яка виділяється нервовими закінченнями.

М. алергічної реакції – загальна назва біологічно активних речовин,які утворюються під час алергічної реакції;

м. клітинного імунітету – загальна назва групи макромолекулярних речовин, за допомогою яких Т-лімфоцити здійснюють свою ефекторну функцію;

м. нервової системи – речовини ,що передають вплив одних нервових клітин на інші;

м. нервової системи збуджувальні – м., які спричиняють деполяризацію постсинаптичної мембрани та появу збуджувального постсинаптичного потенціалу (ЗПСП);

м. нервової системи гальмівні – м., які спричинюють деполяризацію постсинаптичної мембрани та появу гальмівного постсинаптичного потенціалу (ГПСП).

МЕЛАНІН – загальна назва пігменту чорного або темно-коричневого кольору, який міститься у волоссі, шкірі, в райдужці.

МЕЛАТОНІН – гормон епіфіза; гальмує розвиток і активність статевих залоз.

МЕМБРАНА – функціонально активна поверхнева структура клітини, яка обмежує цитоплазму і більшість внутрішньоклітинних структур, а також утворює внутрішньоклітинну систему канальців, складок і замкнутих порожнин; має вибіркову проникність.

М. постсинаптична – сприймальна рецепторна частина синаптичного контакту, до якого надходить закінчення іншої нервової клітини;

м. пресинаптична – частина синаптичного контакту, яка міститься на кінцевому розгалуженні нейрона.

МЕМБРАННИЙ ТРАНСПОРТ – проникнення речовин, іонів (пасивно або активно) та газів (пропорційно різниці парціального тиску) через біологічні мембрани.

М. т. активний – м. т. проти градієнта з використанням енергії метаболізму;

м. т. пасивний – м. т. за градієнтом без використання енергії метаболізму.

МЕНСТРУАЦІЯ – циклічні кров’янисті виділення з матки, зумовлені десквамацією функціонального шару ендометрія.

МЕРЗЛЯКУВАТІСТЬ – підвищена чутливість до зниженої температури навколишнього середовища.

"МЕРТВА ТОЧКА" – стан різкого зниження працездатності  при інтенсивному фізичному навантаженні, виникає через короткий період після початку роботи і зникає при її продовженні.

"МЕРТВИЙ ПРОСТІР" – простір дихальних шляхів, де не відбувається газообмін.

МЕТАБОЛІЗМ – сукупність процесів перетворення речовин у живому організмі, спрямованих на забезпечення його життєдіяльності у взаємозв’язку з навколишнім середовищем, складається з двох процесів: асиміляції і дисиміляції.

МЕТГЕМОГЛОБІН – похідне гемоглобіну, позбавлене здатності переносити кисень у зв’язку з тим, що залізо гему міститься у тривалентній формі.

МЕТЕОРИЗМ – надмірне скупчення газів у травному каналі.

МЕТОД – спосіб дослідження явищ природи.

М. балонографічний – дослідження моторної функції різних відділів травного каналу шляхом реєстрації змін тиску в них за допомогою зонда, який закінчується повітряним балоном;

м. Баркрофта визначення газів крові – вимірювання змін об’єму в замкнутій посудині, в яку гази крові витісняються за допомогою хімічних реакцій;

м. Бикова-Курцина – спосіб вивчення секреторної та рухової функцій шлунка за допомогою подвійного зонда; внутрішній (тонкий) зонд на кінці має гумовий балон;

м. ізольованих органів – вивчення фізіологічних процесів за допомогою ізольованих органів;

м. інвазивний – пряме дослідження органів кровообігу за допомогою катетерів;

м. Короткова – аускультативний метод вимірювання систолічного та діастолічного артеріального тиску крові;

м. Лепорського – м., дослідження секреторної функції шлунка шляхом введення в нього капустяного соку;

м. мікроелектродний – вивчення біопотенціалів (електричної активності) за допомогою мікроелектродів;

м. мічених атомів – м. дослідження обміну речовин, лінійної швидкості руху крові тощо за допомогою мічених атомів (атомів, що відрізняються радіоактивністю);

м. Панченкова – спосіб визначення швидкості осідання еритроцитів;

м. неінвазивний – дослідження органів кровообігу з поверхні тіла (напр., ЕКГ, аускультація серця тощо);

м.поліграфічний – м. одночасної реєстрації діяльності кількох органів та систем організму;

м. Салі – колориметричний метод визначення концентрації гемоглобіну в крові, який грунтується на утворенні забарвленого у бурий колір солянокислого гематину при взаємодії гемоглобіну з розчином хлористоводневої (соляної) кислоти;

м. стереотаксичний – м. введення електродів у глибинні структури головного або спинного мозку шляхом використання системи стереотаксичних координат та апарату;

м. Ріва-Роччі – пальпаторний метод визначення систолічного (максимального) артеріальному тиску;

м. Фіка – м. визначення хвилинного об’єму серця (крові) за об’ємом поглинутого кисню (або виділеного вуглекислого газу) та артеріо-венозної різниці кисню (або вуглекислого газу).

МЕХАНІЗМ ЗАГАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ – сукупність неспецифічних адаптаційних змін; мобілізація енергетичних, пластичних та захисних можливостей організму.

МЕХАНОГАСТРОГРАФІЯ – м. реєстрації рухової активності шлунка за допомогою датчиків тиску.

МЕХАНОКАРДІОГРАФІЯ – м. визначення низькочастотних зміщень грудної клітки, пов’язаних з механічною діяльністю серця.

МЕХАНОРЕЦЕПТОР – рецептор, який сприймає механічне подразнення.

МИГАННЯ – захисний рефлекс, що виникає при подразненні рогівки чи кон’юнктиви ока, викликає змикання повік.

МИСЛЕННЯ – вища форма активного відбиття об’єктивної реальності,яка полягає в цілеспрямованому, опосередкованому та узагальненому пізнанні людиною істотних зв’язків і відношень речей.

М. абстрактне – спеціалізована для людини форма психічної діяльності, яка розвивається разом з мовою;

м. конкретне – властива людині і тваринам форма, що є мисленням у дії; основу його становить перша сигнальна система.

МІЄЛІН – білково-ліпідний комплекс, що покриває нервові волокна, забезпечує ізольоване проведення нервового імпульсу.

МІЄЛОЦИТ – одна з клітин кровотворної тканини, яка дає розвиток гранулоцитам (зернистим лейкоцитам).

МІКРОГЛІЯ – одна з форм нейроглії.

МІКРОЕЛЕКТРОД – мініатюрний металевий електрод чи скляна мікропіпетка, заповнена розчином електроліту, діаметром до кількох нанометрів.

МІКРОЕЛЕМЕНТ – хімічний елемент (близько 70), що міститься в організмі у малих кількостях, входить до складу біологічно активних сполук і відіграє роль у регулюванні процесів обміну речовин.

МІКРОФОННИЙ ЕФЕКТ ЗАВИТКА – здатність завитка внутрішнього вуха трансформувати звукові коливання в електричні сигнали тієї самої частоти.

МІКРОЦИРКУЛЯЦІЯ – кровообіг на рівні дрібних артерій, артеріол, капілярів, венул та дрібних вен.

МІНІМУМ – найменша кількість, найменша величина; найнижча межа чогось.

М. азотистий – мінімальна кількість білкового азоту, що вводиться з їжею (6-7 г), при якій зберігається азотиста рівновага;

м. білковий – найменша кількість білка,необхідна для підтримання азотистої рівноваги та позбавлення білкового голодування; для дорослої людини – 60 г на 1 добу.

МІОГРАФІЯ – графічна реєстрація скоротливої активності м’язів.

МІОЗИН – основний міофібрилярний білок, який виконує функції скоротливого білка-ферменту; з актином утворює скоротливий комплекс – актоміозин.

МІОКАРДІОСКАНУВАННЯ – метод вивчення серця за допомогою ультразвуку, здійснюється при переміщенні датчика по поверхні тіла над серцем.

МІОСТАТИКА – складний взаємозв’язок статичних і статокінетичних рефлексів, які визначають положення тіла в просторі.

МІОФІБРИЛА – скоротливий елемент м’язових клітин.

МІОЦИТ – клітина непосмугованого м’яза або м’яза серця.

М. серцевий провідний – атиповий серцевий міоцит (кардіоцит), бідний на міофібрили, багатий на саркоплазму; входить до складу утворень провідної системи серця.

МІСТ – частина мозкового стовбура, яка входить до складу заднього мозку, виконує важливі функції, зумовлені розміщенням у ньому ядер черепних нервів, ретикулярного утворення та проходженням еферентних та аферентних шляхів.

МОВА – історично складена форма спілкування людей за допомогою звукових та зорових сигналів.

М. сенсорна – сприйняття та розуміння чужої усної чи письмової мови.

МОВОГРАМА – графічний запис мови за допомогою апарата, який реєструє рівень звукового тиску.

МОДАЛЬНІСТЬ – сукупність подібних сенсорних почуттів, які забезпечуються активізацією певної сенсорної системи.

МОДЕЛЮВАННЯ – відтворення властивості або функції досліджуваного об’єкта за допомогою спеціально побудованого за певними правилами його аналога.

МОДЕЛЬ ДОНДЕРСА – м., яка імітує взаємозв’язок між об’ємом грудної клітки і об’ємом легенів у процесі дихальних рухів діафрагми.

МОДИФІКАЦІЯ – зміна ознак організму (фенотипу) без змін генотипу, викликана зовнішнім середовищем.

МОДУЛЯТОРИ – група гангліозних клітин сітківки ока, які реагують на дію променів видимого світла тільки певної довжини хвилі.

МОЗОК – центральний відділ ЦНС вищих хребетних та людини; складається з нервових клітин.

М. головний – передній (центральний) відділ ЦНС хребетних, який регулює взаємовідносини організму з навколишнім середовищем і керує функціями всього організму;

м. нюховий – нижня та медіальна поверхні великих півкуль головного мозку; філогенетично зв’язаний з рецепторами нюху;

м. проміжний – відділ переднього мозку, який включає надзорово-горбову (епіталамус), зазорово-горбову (метаталамус), підзорово-горбову (гіпоталамус) ділянку та зоровий горб; відіграє важливу роль у підтриманні гомеостазу, регуляції вегетативних функцій, діяльності залоз внутрішньої секреції, а також сну, пам’яті тощо;

м. розщеплений – головний мозок після перерізування мозолистого тіла,передньої комісури і гіпокампальної зв’язки;

м. середній – відділ головного мозку, розміщений між проміжним мозком і мостом ромбоподібного мозку; виконує провідну та рефлекторну функції;

м. спинний – відділ ЦНС хребетних, що міститься у хребтовому каналі, виконує рефлекторну і провідну функції.

МОЗОЧОК – відділ головного мозку, який забезпечує координацію рухів, регуляцію м’язового тонусу, збереження пози та рівноваги тіла.

МОЛОЗИВО – секрет молочних залоз, який виділяється в перші 2-3 дні лактації після пологів.

МОЛОКО – секрет молочних залоз, який продукується в період лактації для годування малят.

М. грудне  - секрет молочних залоз жінки, який має видову біологічну специфічність.

"МОНЕТНІ" СТОВПЧИКИ – нестійкі агрегати еритроцитів, які спостерігаються в консервованій крові.

МОНОАМІНООКСИДАЗА – фермент, що розщеплює адреналін.

МОНОЙОДТИРОЗИН – білковий компонент щитоподібної залози, який бере участь у синтезі її гормонів.

МОНОСИНАПТИЧНА ВІДПОВІДЬ – монофазний потенціал дії, який виникає в передніх корінцях спинного мозку при подразненні його задніх корінців.

МОНОЦИТ – незернистий лейкоцит (агранулоцит) з бобоподібним поліморфним ядром і базофільною протоплазмою, який перетворюється на макрофаг та здійснює фагоцитоз; у периферичній крові 3-11 % усіх лейкоцитів.

МОНОЦИТОЗ – відносне або абсолютне збільшення вмісту моноцитів у крові.

МОТИВАЦІЯ – суб’єктивно забарвлений стан, що виникає внаслідок активізації мозкових структур, який спонукає тварину або людину робити дії, спрямовані на задоволення своїх потреб.

М. біологічна – м., спрямована на задоволення біологічних потреб (голоду, спраги, страху, агресії тощо);

м. соціальна – вища, вторинна складна м., спрямована на задоволення соціальних потреб (отримання освіти, оволодіння професією, пізнання мистецтва тощо).

МОТИЛІН – гормон, що виробляється дванадцятипалою та порожньою кишкою, посилює спорожнення шлунка, механічну і електричну активність товстої кишки.

МОТОРНА ОДИНИЦЯ – група м’язових волокон, які іннервуються одним мотонейроном.

МОТОРНА ФУНКЦІЯ ТРАВНОГО КАНАЛУ – загальний термін для всіх рухів стінки шлунка та кишок, які забезпечують перемішування пересування їжі тощо.

МОТОРНИЙ ПУЛ – функціональна одиниця, що утворюється групою мотонейронів, які іннервують окремий м’яз.

МУЛЬТИПЛІКАЦІЯ АКТИВНОСТІ – збільшення просторового поширення збудження, що надходить з гангліїв слині в’язкості.

муцин – компонент слинних залоз, який надає слині в’язкості.

М'ЯЗ ДИХАЛЬНИЙ – м., який при скороченні змінює об’єм грудної порожнини, беручи участь у дихальному акті.

М. д. допоміжні – довільно посмугована мускулатура, яка бере участь у форсованому (глибокому) вдиху чи видиху;

м. д. основні – діафрагма та міжреберні м’язи, які забезпечують вентиляцію легенів у стані спокою.