В

ВАГОТОМІЯ – перетин блукаючого нерва.

ВАГОТОНІН – гормон підшлункової залози, що підвищує тонус парасимпатичної нервової системи і посилює процеси кровотворення.

ВАГОТОНІЯ – перевага тонусу парасимпатичної частини вегетативної нервової системи над тонусом симпатичної системи.

ВАГОТРОПНИЙ – той, що діє на блукаючий нерв.

ВАЗОАКТИВНИЙ ІНТЕРСТИЦІАЛЬНИЙ ПОЛІПЕПТИД – гормон, що виробляється клітинами слизової оболонки травного каналу, бере участь у регуляції секреції, моторики і процесів всмоктування.

ВАЗОДИЛАТАТОР – речовина різної природи, яка викликає розширення кровоносних судин.

ВАЗОДИЛАТАЦІЯ – розширення судин (збільшення діаметра), зумовлене розслабленням непосмугованих м`язів їхньої стінки.

ВАЗОКОНСТРИКТОР – речовина, яка викликає скорочення непосмугованих м`язів стінки судин і зменшення їх діаметру.

ВАЗОСТОМІЯ – метод утворення постійного доступу до глибоко розміщених кровоносних судин (хронічна фістула кровоносних судин) у піддослідних тварин.

ВАН-СЛАЙКА МЕТОДИ: 1) визначення газового складу крові манометричним методом; 2) метод визначення лужного резерву крові.

ВАСКУЛЯРИЗАЦІЯ – сітка кровоносних судин і забезпечення кров`ю органів, ділянок та частин тіла.

ВДИХ – надходження атмосферного повітря в легені.

ВЕБЕРА ДОТИКОВІ КОЛА – ділянки шкіри, в межах яких два одночасних дотики сприймаються як один.

ВЕГЕТАРІАНСТВО – система харчування, яка виключає або обмежує споживання продуктів тваринного походження.

ВЕКТОР СЕРЦЯ – величина та напрямок у просторі рівнодійної від різниці потенціалів чи електрорушійної сили окремих клітин функціонуючого міокарда.

ВЕКТОР-БАЛІСТОКАРДІОГРАФІЯ – метод вивчення діяльності серця шляхом порівняння синхронно записаних поздовжньої, поперечної  та вертикальної балістокардіограм.

ВЕКТОР-ДИНАМОКАРДІОГРАФІЯ – метод вивчення діяльності серця шляхом одночасної реєстрації поздовжніх та поперечних зміщень проекції центра маси грудної клітки на площину, паралельну фронтальній площині тіла.

ВЕКТОР-КАРДІОГРАФІЯ – метод вивчення біоелектричної активності серця шляхом реєстрації величини та напрямку електрорушійної сили, що виникає внаслідок деполяризації та реполяризації міокарда в процесі серцевого циклу.

ВЕКТОР-СФІГМОГРАФІЯ – метод дослідження артеріального пульсу за допомогою порівняння основних його характеристик на однакових ділянках симетрично розміщених артерій.

ВЕЛИЧИНА АЛЬВЕОЛЯРНОЇ ВЕНТИЛЯЦІЇ – об’єм повітря, що обмінюється в альвеолах за одиницю часу.

ВЕЛОЕРГОМЕТРІЯ – метод функціонального дослідження із застосуванням дозованого фізичного навантаження з використанням велоергометра (приладу, що імітує їзду на велосипеді) для виявлення коронарної недостатності та визначення показників функції зовнішнього дихання.

ВЕНОГРАФІЯ – графічна реєстрація пульсових коливань стінки вени.

ВЕНОЗНЕ ПОВЕРНЕННЯ – об’єм венозної крові, що повертається до серця по верхній та нижній порожнистих венах за одиницю часу.

ВЕНОСЕКЦІЯ – розтин вени для введення в неї канюлі, катетера чи голки.

ВЕНТИЛЯЦІЙНИЙ ЕКВІВАЛЕНТ – показник ефективності зовнішнього дихання, що характеризує об’єм повітря, який необхідний, щоб провентилювати легені для споживання організмом 1 мл кисню.

ВЕНТИЛЯЦІЙНО-ПЕРФУЗІЙНЕ СПІВВІДНОШЕННЯ – відношення об’єму повітря до об’єму крові, що надходить у легені за одиницю часу.

ВЕНТИЛЯЦІЯ ЛЕГЕНЬ – обмін газів між атмосферним та альвеолярним повітрям, що забезпечує поновлення альвеолярного повітря.

ВЕНТРАЛЬНИЙ – передній, черевний, стосується черевної поверхні тіла.

ВЕРЕТЕНО НЕРВОВО-М'ЯЗОВЕ – рецепторний прилад, який реагує на будь-які зміни стану м`язових волокон.

ВЕСТИБУЛОМЕТРІЯ – вивчення функцій вестибулярного апарата.

ВЕСТИБУЛОРЕЦЕПТОР – рецептор, що сприймає зміни швидкості та напрямку переміщення тіла в просторі (у людини – волосинкова клітина перетинчастого лабіринту внутрішнього вуха).

ВИДИХ – виведення повітря з легенів у процесі дихання.

В. активний – посилений видих за рахунок скорочення внутрішніх міжреберних м`язів і м`язів живота, а при форсованому видиху – і м`язів плечового пояса;

в. пасивний – видих, що відбувається за рахунок еластичної тяги легенів без участі м`язів.

ВИДІЛЕННЯ – звільнення організму від кінцевих продуктів обміну, сторонніх речовин, надмірного вмісту води, солей та органічних сполук, які надійшли з їжею чи утворились у процесі метаболізму.

ВИСЛИЗАННЯ – зниження гальмівного впливу блукаючого нерва на серце при його тривалому подразненні.

ВИСНАЖЕННЯ – стан, що характеризується значним ослабленням життєдіяльності організму.

ВИТРИВАЛІСТЬ – здатність людини протягом тривалого часу виконувати роботу і протистояти втомі.

ВІДВЕДЕННЯ – варіант розміщення електродів для реєстрації потенціалів збудливих тканин.

В. внутрішньоклітинне – в., при якому один електрод (мікроелектрод) міститься всередині клітини;

в. двополюсне – в., при якому обидва електроди розміщені в електричному полі досліджуваного об’єкта;

в. електрокардіографічні – варіанти розміщення електродів при реєстрації електрокардіограми (ЕКГ);

в. ЕКГ aVF – посилене відведення ЕКГ: активний електрод на лівій нозі;

в. ЕКГ aVL – посилене відведення ЕКГ: активний електрод на лівій руці;

в. ЕКГ aVR – посилене відведення ЕКГ: активний електрод на правій руці;

в. ЕКГ V – загальна назва відведення ЕКГ за Вільсоном: активний електрод на грудній клітці;

в. ЕКГ V1  - грудне однополюсне: активний електрод в IV міжреберному проміжку по правому краю груднини.

в. ЕКГ V2  - грудне однополюсне: активний електрод в IV міжреберному проміжку по лівому краю груднини;

в. ЕКГ V3 – грудне однополюсне: активний електрод в V міжреберному проміжку зліва посередині між краєм груднини і середньоключичною лінією;

в. ЕКГ V4 – грудне однополюсне: активний електрод в V міжреберному проміжку зліва по середньоключичній лінії;

в. ЕКГ V5 – грудне однополюсне: активний електрод в V міжреберному проміжку зліва по передній пахвовій лінії;

в. ЕКГ V6 – грудне однополюсне: активний електрод в V міжреберному проміжку по середній пахвовій лінії;

в. ЕКГ – осі електродів розміщені перпендикулярно одна до одної і до вертикальної, горизонтальної та сагітальної площин тіла людини;

в. ЕКГ за Небом – обидва електроди накладаються на грудну клітку;

в. ЕКГ стандартне – розміщення біполярних електродів при реєстрації ЕКГ: I – права і ліва рука, II – права рука і ліва рука, III – ліва рука і ліва нога;

в. позаклітинне – в. без порушення цілості клітинної мембрани.

ВІДПОЧИНОК – стан спокою після будь – якої діяльності чи спеціально організована активність для усунення втоми та прискорення відновлення працездатності.

ВІДЧУТТЯ – відбиття властивостей предметів об’єктивного світу.

В. абсолютний поріг – мінімальна сила подразнення, здатна викликати відчуття;

в. часовий поріг – мінімальний інтервал часу між двома подразненнями, при якому вони вперше відчуваються окремо;

в. просторовий поріг – мінімальна відстань між двома точками подразнення, при якій вони починають сприйматись як просторово різні.

ВІЗУАЛЬНИЙ – той, що сприймається за допомогою зору.

ВІЛІКІНІН – гормон слизової оболонки тонкої кишки, що посилює рух кишкових ворсинок.

ВІРИЛІЗАЦІЯ – поява чоловічих рис у жінки, викликана дією андрогенів.

ВІСЬ СЕРЦЯ ЕЛЕКТРИЧНА – напрямок у просторі сумарного вектора електрорушійної сили серця  в той момент, коли його величина є максимальною. У нормі збігається з напрямком максимального за величиною сумарного вектора і становить 30-70º.

ВІТАМІН – життєво важлива речовина, яка надходить у дуже малій кількості з їжею або виробляється в організмі.

ВНУТРІШНЯ КАПСУЛА – проекційні волокна між хвостатим ядром і таламусом з одного боку та сочевицеподібним ядром – з іншого, які поєднують кору з відділами ЦНС, що розміщені нижче.

ВОДІЙ РИТМУ – клітина чи група клітин, які мають властивість генерувати ритмічні імпульси збудження без зовнішніх подразників.

ВОЛОКНО НЕРВОВЕ – відросток нервової клітини.

В. н. асоціативні – волокна, що з’єднують нервові клітини різних ділянок спинного та головного мозку з одного боку;

в. н. аферентні – відростки аферентних нейронів;

в. н. гамма-еферентні – аксони гамма-мотонейронів спинного мозку, які регулюють ступінь розтягнення внутрішньоверетенних м'язових волокон;

в. н. рухові – в. н. рухових нейронів, які іннервують м'язи.

ВОЛЮМОРЕГУЛЯЦІЯ – система регуляції сталості об’єму рідин.

ВОЛЮМОРЕЦЕПТОР – рецептор об'єму; збуджується при зниженні об'єму циркулюючої крові.

ВПЛИВ – результат дії нервової системи або подразника на організм.

В. адаптаційно-трофічний – вплив вегетативної (симпатичної) нервової системи на забезпечення пристосування організму до змін навколишнього середовища шляхом зміни рівня обміну речовин;

в. батмотропний – вплив на збудливість клітини чи органа;

в. дромотропний – вплив на швидкість проведення збудження;

в. інотропний – вплив на силу (амплітуду) скорочення м'яза;

в. тонотропний – вплив на м`язовий тонус;

в. хронотропний – вплив на частоту серцевих скорочень (позитивний у бік збільшення, негативний – у бік зниження частоти).

ВСМОКТУВАННЯ – активний фізіологічний процес проникнення різних речовин крізь клітинні мембрани в клітині, а з клітин – у внутрішнє середовище організму.

ВУЗОЛ ПЕРЕДСЕРДНО – ШЛУНОЧКОВИЙ – вузол провідної системи серця, розміщений у стінці правого передсердя.

В. синусно-передсердний – скупчення клітин провідної системи серця, розміщене між вушком правого передсердя і місцем впадання верхньої порожнистої вени, номотопний осередок автономії серця, виконує роль провідного центру автоматизму серця.

В'ЯЗКІСТЬ – властивість рідин та газів чинити опір течії при переміщенні однієї частинки відносно іншої.