Тема 11 Глобалізація процесів логістики та міжнародна логістика

 

1 Глобалізація процесів логістики.

2 Сутність міжнародної логістики.

3 Форми логістичних утворень за кордоном.

 

Глобалізація процесів логістики

 

Перспективними напрямками розвитку в логістиці є:

1) глобальна логістика; 

2) інтеграція вітчизняних підприємств у світову логістичну мережу; 

3) логістика «стрункого» виробництва.  

Суть глобалізації – у стрімкому розширенні й ускладненні взаємозв'язків і взаємозалежностей як людей, так і держав, що виявляється в процесах формування планетарного інформаційного простору, світового ринку капіталів, товарів і робочої сили, інтернаціоналізації проблем техногенного впливу на природне середовище, міжетнічних та міжконфесійних конфліктів і безпеки (Смиричинський, 2003). 

Глобальна логістика – це стратегія і тактика створення, як правило,  сталих макрологістичних систем, що зв'язують бізнес-структури різних регіонів і країн світу на підставі поділу праці, партнерства та кооперування у формі угод, договорів, загальних планів, які підтримуються на міждержавному рівні (Логистика, 2001). Глобальна логістика відображає таку тенденцію у світовій економіці, яка характеризується рухом підприємницької діяльності від її спеціалізації в окремих країнах і регіонах до мультиорганізованого світового ринкового господарства.

Глобальна логістична система – це система, яку формують урядові структури, організації, об’єднання, транснаціональні корпорації. Вона є проміжною між мікро- та макрологістичними системами. Деякі фахівці відносять їх до мезологічних систем (Кальченко, Кривещенко, 2008).

Наукове дослідження проблем глобальної логістики ТНК Мічиганського університету США виявили основні елементи глобальної логістики: позиціонування, інтеграція, гнучкість, вимірюваність          (рис. 11.1). Позиціонування являє собою  надбудову глобальної логістичної стратегії фірми, що встановлює напрями та основний зміст процесів у глобальних логістичних ланцюгах для досягнення конкурентних переваг. Інтеграція – високій ступінь партнерських зв’язків, обміну даних між ними у стандартизованих формах у режимі реального масштабу часу за рахунок використання сучасних інформаційних технологій. Гнучкість – здатність фірми до швидкого реагування на специфічні запити споживачів шляхом адекватного впровадження змін як у виробництві, так і в дистрибуції відповідно до їхніх вимог. Вимірюваність – спроможність фірми до моніторингу логістичного менеджменту з метою  провадження подальшого поліпшення своєї діяльності на світовому ринку.

 

Основними рушійними силами глобалізації, на думку провідних західних спеціалістів у галузі, є:

1) експансія найновіших технологій;

2) розвиток та інтеграція макрорегіональних господарських структур;

3) нові можливості для формування глобальних логістичних ланцюгів (каналів);

4) реалізація процедур дерегулювання, що проводяться багатьма країнами для прискорення і здешевлення просування матеріальних потоків (Бауэрсокс, 1996).

Завдання логістики на світовому ринку полягають у:

- забезпеченні функціонального циклу глобальної логістики через більшу тривалість, великі відстані, які потрібно перетинати, численних посередників і необхідність використання повільного океанського транспорту;

- акумуляції складних логістичних операцій на світовому ринку, як результат розмаїтості одиниць збереження і запасів у цілому, з якими доводиться мати справу, більш об’ємної документації, більшої кількості необхідних складських потужностей і щодо менш розвинутої системи логістичних послуг (зокрема транспортних і складських);

Приклад

Започаткована в США компанія Toys «R» Us – роздрібний продавець іграшок – контролює рух товарів від зарубіжних постачальників (в основному далекосхідних) буквально до дверей своїх магазинів,  «розкиданих» по всьому світу. Toys «R» Us користується послугами незалежної компанії, що надає послуги з логістики  у світовому масштабі. Ця компанія не лише управляє перевезенням, але й за допомогою своєї системи стеження спроможна інформувати Toys «R» Us про точне місце розташування кожного контейнера і про його вміст. З тієї миті, як товар залишає азіатську фабрику, інформація надходить до Toys «R» Us, отже, за два тижні до прибуття вантажу до Північної Америки вона може повідомити магазини про те, які товари вони зможуть отримати, про можливі відстрочення і втрати товару. У результаті економія на запасах оцінюється в мільйони доларів.

- упровадженні складних функціональних інформаційних систем, що обумовлюється зростаючою потребою в протяжних каналах зв'язку, використанні різних мов і підтримці гнучкості логістичних процесів;

- створенні та розвитку глобальних виробничих, логістичних і маркетингових союзів. Такі союзи відкривають компаніям доступ до знань про місцеві ринки і забезпечують економію операційних витрат, однак установлення глобальних партнерських відносин і управління ними самі по собі потребують значних зусиль. Створенню подібних союзів повинен сприяти розвиток інтегрованих розподільчих і транспортних мереж.

Глобальні маркетингові і логістичні операції дозволяють компаніям:

досягти ринкового зростання, значної економії за рахунок масштабів діяльності і підвищення прибутковості. При цьому логістика, у свою чергу, повинна відповідати зусиллям, спрямованим на виявлення всіх наявних ринкових можливостей і вдосконалювання системи прийняття рішень;

активно обмінюватися новітніми технологічними досягненнями (ноу-хау), результатами ефективних наукових розробок, винаходами, що сприяє зближенню економічних рівнів різних країн, їх соціальній і господарській інтеграції. Так, багатьом відомі приклади успішного формування макрологістичних регіональних структур і систем у країнах ЄС, Південно-Східної Азії, Північної Америки. Їх досвід наочно підтверджує природне прагнення країн до регіональної інтеграції. У той самий час пошук нових резервів зростання і загострення конкуренції викликають прагнення багатьох компаній і фірм шукати нові ринки збуту, дешеві джерела сировини і трудових ресурсів за межами національних кордонів своїх країн;

за рахунок міжнародного поділу праці та кооперації створювати велику кількість транснаціональних компаній і фінансово-промислових груп (ФПГ), які використовують у бізнесі логістичні ланцюги й канали. Так, перспективи їх розвитку пов'язані передусім із можливим збільшенням віддачі на вкладений капітал, більш низькими тарифами логістичних посередників в інших країнах, кращими фінансовими умовами. Створенню логістичних каналів сприяють великі міжнародні транспортно-експедиторські фірми, страхові компанії, які користуються глобальними телекомунікаційними мережами (Смиричинський, 2003);

створювати можливості гнучкого реагування на зміни середовища, використовуючи методи відстрочення і локалізації, що нерозривно пов’язане з прозорістю логістичних каналів і дозволяє краще управляти потоком товарів оптимізувати виробничі, транспортні та складські потужності, зберігаючи запаси на мінімальному рівні. Значною перевагою повної прозорості ланцюжка постачань є можливість виявити й усунути вузькі місця і надлишки резервних запасів, створених через нестачу інформації.

Приклад

Вантажівки, що проїжджають територією Європейського союзу, можуть перетинати більшість границь, навіть не знижуючи швидкості, але коли вони потрапляють на кордон з Польщею, то можуть затриматися тут не тільки на багато годин, але й на кілька днів. У     1994 р. США, Канада й Мексика підписали Північноамериканську угоду про вільну торгівлю (North American Free Trade Agreement, NAFTA). Воно дозволило Мексиці захищати інтереси місцевих вантажних компаній, забороняючи американським і канадським фірмам діяти на території Мексики протягом 10 років після підписання NAFTA. Поки ця умова буде діяти, компаніям, що перевозять продукцію через кордон між США й Мексикою, буде потрібно виконувати деякі процедури.

До факторів впливу на розвиток глобальних логістичних систем в Україні відносять реструктуризацію та поглиблення спеціалізації в економіці, а саме:

збалансованість структурної політики;

участь у міжнародному поділі праці за умови захисту вітчизняних товаровиробників від інтервенції імпортних товарів;

посилення індикативного управління зовнішньоекономічною діяльністю;

раціональність митної, тарифної та податкової політики;

ліцензійна та сертифікаційна діяльність тощо.

Важливу роль у глобальній логістиці відіграє фактор регіоналізації. Регіональні особливості глобальної логістики найвиразніші для країн, що розташовані недалеко одна від одної і мають спільні кордони. Регіональний фактор посилює тенденцію глобалізації завдяки таким аспектам, як:

схожість політичних систем;

схожість економічного рівня країн регіону, історичного коріння, традицій;

активна міграція населення;

єдині транспортна інфраструктура, телекомунікації, джерела енергії, ресурси, сировина;

відсутність митних і торгових бар'єрів тощо.

Для підвищення ефективності процесу регіоналізації необхідно усунути три основні перепони:

фізичну – митний контроль і формальності при перетині кордону;

технічну – відмінності у стандартах безпеки і здоров'я;

фіскальну – різні ставки ПДВ і акцизів (Смиричинський, 2003).

Потенціал глобальної логістики повинен бути спрямований на виконання стратегічних цілей суб'єктів господарювання, насамперед державних організацій і установ, підприємств, що є виконавцями державних замовлень та учасниками процедур державних закупівель, і створення конкурентних переваг кращим із них. Як відомо, ключовими факторами конкурентних переваг у світовій економіці є:

а) висока якість продуктів і послуг;

б) низькі витрати;

в) диференціація;

г) стратегічні цілі.

Отже, глобальна система є одним із основних чинників формування в державі ефективної товарної політики, що забезпечуватиме регулювання оптимальних потоків готової продукції, сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів усіх галузей господарської діяльності.

Подальша глобалізація логістики потребує:

зниження логістичних витрат та покращання логістичного сервісу;

збільшення обсягів продажу шляхом освоєння нових регіональних ринків державних закупівель;

появи міжнародних логістичних посередників із розвинутою глобальною інфраструктурою;

подальшого розвитку процесів міжнародної торгівлі;

дерегулювання транспортних перевезень;

зменшення екологічного навантаження та впровадження інновацій в інфраструктури глобальних логістичних мереж.

 

Сутність міжнародної логістики

 

 Логістика стає міжнародною тоді, коли ланцюг поставок перетинає національні кордони. За Портером, успіх підприємства на міжнародній арені визначається «здатністю нації посилювати наявні переваги та переходити до наступного рівня в технологіях та продуктивності». Цьому сприяють:

факторні умови, тобто здатність нації трансформувати свої фактори (ресурси, освіту, інфраструктуру) у конкурентні переваги;

умови попиту (умови ринку, розвиненість торгівлі та маркетингу);

допоміжні галузі, що містять логістику, наявність партнерів та посередників;

ринкова структура та національна конкуренція.

Отже, сама логістика фігурує в цьому списку, хоча й дещо приховано, декілька разів, тож можна констатувати факт, що міжнародна торгівля залежить від рівня розвитку міжнародної логістики.

Можна виділити  три елементи, що становлять процес організації міжнародної логістики:

створення шарів і рівнів;

зростаюча роль підприємств-виробників;

процеси реконфігурації (перерозподілу) (Міжнародна логістика).

Міжнародна логістика відрізняється від національної, і її не можна розглядати просто як переміщення тих самих видів діяльності в інше місце. Головні відмінності міжнародної логістики від національної полягають у тому, що (Харрисон и др., 2007):

міжнародна торгівля, як правило, пов'язана з більшими обсягами замовлень, а це дозволяє компенсувати більш високі витрати на перевезення (Міжнародна логістика);

протягом більш тривалого часу здійснюється виконання поставок. В організаціях, що мають міжнародну структуру, більшість видів продукції, що виробляється на конкретному заводі-виробнику, буде вироблятися в багатьох різних країнах. Щоб організувати взаємодію між виробничими й збутовими підрозділами, на кожній території можуть знадобитися тривалі строки виконання замовлень;

для міжнародних ринків характерний більший ступінь невизначеності, більш широкі коливання попиту й вища значущість кожного із цих ринків;

у більшості організацій не такий великий досвід роботи у сфері міжнародної логістики, як у національній (Міжнародна логістика);

більш тривалі й ненадійні строки транспортування. Через велику довжину й високий ступінь невизначеності, які властиві магістралям міжнародної логістики, обидва види товарно-матеріальних запасів, плановані й неплановані, можуть бути на рівні, що перевищує оптимальний. Невідповідність строків, необхідних для здійснення транспортування товарів на міжнародному рівні, неминуче призводить до збільшення тривалості строків зберігання товарів для безпечного функціонування підприємств;

на ринку міжнародної логістики більше посередників – вантажних експедиторів і митних агентів;

наявність посередників і більші відстані ускладнюють установлення тісних робочих відносин із кінцевими споживачами (Міжнародна логістика);

консолідація є більш складною й пункти розподілу більш численними.  Консолідація – один із головних способів зниження витрат уздовж магістралей. Економія від обсягу досягається, коли товари, які виробляються на декількох різних підприємствах, збирають у партії для доставки на загальний ринок;

комунікації є більш важкими через більші відстані й відмінності в культурі;

умови торгівлі змінюються, в окремих випадках можуть стати взагалі незнайомими;

фінансові угоди можуть бути менш визначеними (Міжнародна логістика);

широким є діапазон режимів вантажоперевезень і розцінок на доставку. Кожна ділянка маршруту між виробником і ринком збуту характеризується різноманітними режимами вантажоперевезень. Спрощено їх можна подати в такий спосіб: доставка повітряним, морським, залізничним і автомобільним транспортом. У межах кожної із цих категорій є власний набір альтернатив, кожну з яких можна оцінити з погляду переваг і недоліків за витратами, доступності й швидкості. Коли переміщення товарів за логістичним ланцюжком містить у собі різні режими вантажоперевезень, питання узгодження між ними являє собою додаткові складності;

більш складній документації.

Як правило, адміністративні труднощі – це лише один тип проблем, що виникають у міжнародній логістиці. Коли Європейський Союз переходив до єдиного ринку, його фахівці вказували на три типи бар'єрів:

фізичні (контроль на кордонах і митні формальності);

технічні (різні стандарти щодо охорони здоров'я або питань безпеки);

фіскальні (різні ставки податку на додану вартість або акцизи) (Міжнародна логістика).

Можна додати деякі деталі до цього списку й показати, як вони впливають на ті чи інші аспекти міжнародної логістики.

Політичні й правові системи. Тип правління й закони в різних країнах визначають загальні умови ведення бізнесу, які можуть істотно відрізнятися. Прийоми, дозволені в одній країні, у сусідній можуть бути заборонені.

Економічні умови. Політичні системи безпосередньо впливають на економіку, і існують великі відмінності в рівні процвітання країн, доходах населення й звичках людей витрачати гроші.

Конкуренція. Вона варіюється від дуже гострої, обумовленої в деяких країнах запитами ринку, до повної її відсутності в інших країнах через державну монополію.

Доступна технологія. Електронна комерція, ефективне реагування на запити споживачів, визначення місця знаходження вантажів за допомогою супутників або навігаційних систем, установлених у кабінах, відстеження маршрутів у режимі реального часу, використання комплексних комунікаційних систем і низки інших сучасних розробок потребують від логістичних компаній використання найсучасніших технологій. Хоча подібна технологія вже працює, це не означає, що нею користуються всі структури бізнесу. Більша частина світу не має доступу до них і навіть не має потреби в них або не може їх собі дозволити. У багатьох регіонах світу дотепер переміщення вантажів значною мірою залежить від фізичної праці й возів з волами, і тут вантажівка – найостанніше слово техніки.

Соціальні системи й культура. Звичайно, легше торгувати з тим, у кого така сама культура, звички, очікування й т.д. Навіть язикові відмінності створюють проблеми. 

Фінанси. Існує безліч фінансових факторів, що вимагають обліку. Деякі країни не дозволяють вивозити свою валюту з країни, вартість інших валют змінюється в широких межах або дуже швидко знижується, деякі банківські системи не ефективні, в окремих випадках ускладнений обмін валют і т.д. Інший тип проблем пов'язаний з митами й тарифами на продукцію, що надходить у країну.

Географія. Звичайно, транспортним засобам набагато легше переміщатися прямою і рівною місцевістю. До фізичних бар'єрів, що утруднюють перевезення, належать моря, гірські масиви, пустелі, джунглі, ріки, міста, національні парки й т.д. (Міжнародна логістика).

Наведемо основні тенденції у сфері міжнародної логістики:

зміна системи виробництва: від виробництва для складу (Make-to-Stock) до виробництва за замовленням (Make-to-Order). Для менеджерів виробничих підприємств, що працюють по всьому світу, основним завданням є оволодіння виробництвом продукту відповідно до індивідуальних вимог клієнтів;

зміна дистрибуції товарів. На цьому рівні відбувається узгодження традиційної структури продавців із прямим збутом через логістичне підприємство;

злиття й консолідація торгівлі й постачальників. Логістика відіграє важливу роль у реалізації потенційного синергетичного ефекту у сфері закупівель, постачання, надходження товарів, дистрибуції або електронної логістики;

кількісні тенденції, а саме: зниження кількості постачальників. Три чверті міжнародних підприємств мають намір скоротити кількість своїх постачальників у найближчі п'ять років. При збуті, як і колись, актуальним залишається скорочення термінів поставки;

вплив електронного бізнесу на логістику. Бізнес-процеси в рамках концепції В2С припускають:

автоматизацію більш інтенсивних поставок, тому що очікування клієнтів щодо скорочення строків поставок більш високі, ніж при звичайних методах здійснення замовлень;

Приклад

Минулими роками темпи зростання європейських логістичних провайдерів на американському і європейському ринку становили 10% на рік. У майбутньому з урахуванням розвитку В2С цей показник буде перевищений  (Кох).

поява більш витратної логістики й здійснення післяпродажних послуг;

модифікація процесів усередині підприємства за рахунок розширення електронних торговельних майданчиків;

інтеграція нових учасників у ланцюжок поставок, що сприятиме створенню так званого «прозорого трубопроводу»;

зміна ролі логістики на міжнародному ринку. Європейські провайдери третього рівня (3PL) є провідними на ринку з погляду присутності й можливостей реалізації процесів. Російські логісти, як правило, працюють у своїй країні, американські концентрують свої зусилля на північноамериканському континенті;

завойовування логістичного ринку провайдерами четвертого рівня (4PL). Це менеджер ланцюжка поставок, що управляє власними технологіями, ресурсами й потужностями, а також іншими логістичними підприємствами, з якими вступив у кооперативні відносини, щоб запропонувати своєму клієнтові повний набір рішень щодо ланцюжка поставок.

У майбутньому міжнародна логістика має такі перспективи:

1 У логістиці почалося злиття регіонів. Воно буде поширюватися на нові регіони, але сучасна тенденція збережеться – європейські логістичні підприємства будуть адаптувати ціни й свої комерційні пропозиції до умов нових країн.

Приклад

У цей час, наприклад, у Росії створюються логістичні парки за західним зразком, які покривають попит на склади класу А (Кох).

2 Змінюється система дистрибуції в торгівлі. Європейська логістична мережа пошириться й на нові країни. На створення нових шляхів збуту й логістичних центрів будуть спрямовані додаткові інвестиції. При цьому основним питанням залишається стикування мультимодальних вантажоперевезень. Європейські залізниці повинні прагнути до лідерства в керуванні системою й кооперативними відносинами з партнерами. За рахунок нових систем ціноутворення повинна підвищитися швидкість реакції залізниць на зміни (Кох).

 

Форми логістичних утворень за кордоном

 

 При розгляді досвіду зару¬біжних країн слід зазначити, що в країнах із розвинутою економікою існують неабиякі досягнення у галузі логістики, але ці досягнення мають різний рівень досконалості. Обстеження 500 західноєвропей¬ських компаній (26% – компанії Германії, 20% – Голландії, 17% – Великобританії, 16% – Франції, 11% – Бельгії, 10% – Іспанії), які представляють 30 різних галузей економіки, виявило чотири стадії розвитку логістики. На першій стадії, якій притаманне нерегулярне добове логістичне планування, перебувають 57% обстежених фірм; на другій стадії – 20% компаній, які нерегулярно займаються питаннями застосування логістики, але вживають заходів щодо її ви¬користання вже на тижневий строк, пов’язуючи свої дії з бюджетом і зниженням витрат виробництва. Третя і четверта стадії розвитку логістики характеризуються впровадженням її інтегрованої системи, що охоплює доставку товарів від постачальника матеріалів до кін¬цевих споживачів готової продукції. На цих стадіях розвитку пере¬бувають лише 23% компаній. Вони розробляють довгострокові плани функціонування забезпечення (на місяць і більш тривалий термін), одночасно приділяючи велику увагу вивченню попиту.

З метою прискорення впровадження логістики в господарську практику фірм за кордоном почали створюватися консультативні ради.

Приклад

На підприємствах Франції у середині 80-х рр.ХХ ст. років налічувалося близько 50 рад, які займалися логістикою (Кальченко, 2000).

Як правило, такі ради зосереджують свою діяльність на одній із ланок логістичного ланцюга (наприклад, транспорті) чи двох-трьох ланках, але у су¬купності інших її елементів. Консультації також надаються різним зовнішнім фірмам. Адміністрація фірм використовує консультативні ради для діагностування стану логістики на підприємстві. На консультантів, при цьому покладаються такі функції (Кальченко, 2000):

визначення стратегічних аспектів логістики, у яких виникає необхідність;

розгляд оперативних аспектів логістики (наприклад, аналіз ви¬трат з логістики, оптимізація існуючих систем управління, стандартизація пакувань тощо);

оперативне планування, пов'язане, зокрема, з упровадженням методу «точно у строк», нових автоматизованих систем скла¬дування і транспортування;

планування перевезень (наприклад, оптимізація парку транс¬портних засобів, методів перевезення небезпечних вантажів з урахуванням вимог охорони довкілля).

При виборі послуг зовнішніх консультантів, що надаються фахі¬вцями бюро (наприклад, у Швейцарії їх налічувалося близько 30) та окремими особами, рекомендується оцінювати їх діяльність ви¬ходячи насамперед із таких критеріїв (Кальченко, 2000):

правильності запропонованих консультантами рекомендацій;

рівня реалізації пропозицій, висловлених у ході консультації; 

досвіду розв’язання питань;   

кваліфікації консультанта;

ціни, умов, строків надання консультативних послуг;   

ступеня деталізації документації на окремих етапах планування логістики;  

досвіду спільної роботи консультанта із замовником.

Від замовника при цьому вимагається дотримання таких умов: чітке формулювання мети дослідження та обсягу робіт, розбиття складного завдання на окремі етапи, спільна робота консультанта зі спеціалістом фірми, чітке визначення очікуваного результату кон¬сультації.

Крім консультативних рад, у транспортних фірмах деяких країн почали використовувати логістичні організації у вигляді спеціаль¬них центрів чи інших структур. У Франції, наприклад, такі центри існують як на регіональному, так і національному рівнях.

На залізницях розвинутих країн існують й інші транспортні ор¬ганізації, які надають логістичні послуги, наприклад, організації з експедиторської діяльності, що несуть відповідальність за доставку вантажу, у тому числі за його перевезення в змішаних сполученнях.

Генерацією ідей, обміном досвідом, визначенням наукових і прак¬тичних підходів до стратегії і тактики логістики в розвинутих країнах займаються національні та міжнародні спеціалізовані товариства та асоціації, які об’єднують промислові фірми і наукові організації. Такі об’єднання мають свої дослідницькі центри з добре поставле¬ною методикою аналізу ситуації в промисловості, консультативні відділи, банки інформації, навчальні центри (Кальченко, 2000).

Для реалізації логістичного підходу в управлінні фірми створюють спеціальні підрозділи. Так, в одній із західнонімецьких компаній сферу логістики курирують два спеціально створених органи: комітет правління “Адміністрація та матеріально-технічне забезпечення” і “Центральна комісія з логістики” (Гончаров, 1997).

У деяких країнах існують національні асоціації. Так, тільки в Європі їх налічується понад 20, і вони є членами Європейської асоціації логістики (ELA), штаб-квартира якої знаходиться у Швейцарії в м. Берн. Ця асоціація ви¬конує приблизно такі ж самі функції, як і національні асоціації, але вже в межах усього регіону країн – членів цієї асоціації. З метою обміну досвідом із проблем логістики за кордоном проводяться міжнародні конгреси, симпозіуми, конференції. Навчальні заклади готують спеціалістів із логістики, великими тиражами видаються спеціальні книги. Серед найбільш авторитетних джерел слід виділити такі журнали: “Logistics” (Великобританія), “Logistiques Magazine” (Франція), “Logistik Spertrum” (Німеччина), “Production and Inventory Management” (США) та ін. (Окландер, 1996).

Аналіз стану розвитку логістики в розвинутих країнах на сучасному етапі, різноманітність форм логістичних утворень у динамічних та ринкових умовах дає змогу дійти висновку про високу ефективність застосу¬вання цієї економічної концепції.

У США концепція логістики розглядається у вищих ешелонах управління корпорації як ефективний мотивований підхід до управління з метою зниження витрат виробництва. Ця концепція лежить в основі економічної стратегії фірм, коли логістика використовується як знаряддя в кон-курентній боротьбі і розглядається як управління процесами плану¬вання, розміщення і контролю за фінансовими й людськими ресур¬сами. Подібний підхід дає змогу забезпечити тісну координацію логістичного забезпечення ринку та виробничої стратегії.

Важливою складовою ланкою успішного функціонування логістики є ефективне використання трудових ресурсів. Застосування принципів логістики сприяє істотному підвищенню продуктивності праці. Так, у США, починаючи з 80-х років ХХ ст., вона щороку стабільно зростає на 3% (Кальченко, 2000).

Для зменшення ризику, пов’язаного зі складнощами у реалізації продукції, фірми дедалі ширше застосовують сегментну маркетин¬гову стратегію, що потребує добре відрегульованого розподілу. Си¬стема доставки чи замовлення в одному сегменті може зовсім не відповідати вимогам іншого. Провідні фірми США пильно стежать за високим рівнем обслуговування основних споживачів. Сталі стан¬дарти широко рекламуються, доводяться до відома споживачів, чиї потреби детально вивчаються. Як свідчать статистичні дані, одна з п’яти фірм установлює жорсткі стандарти обслуговування і гнучко їх регулює, підтримуючи тісний зворотний зв’язок із покупцями. Але тільки 20% американських фірм застосовують логістичну концеп¬цію на такому рівні, який дає змогу одержувати конкурентні перева¬ги.