10.5.3 Захист права власності

 

     До загальних способів захисту права власності та інших речових прав відносять: 1) витребування майна власником із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов);            2) вимога власника чи іншого законного володільця про усунення перешкод у здійсненні його права, не поєднаних з позбавленням володіння (негаторний позов); 3) позови про визнання права власності.

     Спеціальні способи захисту права власності  та інших речових прав: 1) вимоги до органів державної влади та управління про захист інтересів власника від правомірного чи неправомірного втручання ( напр. Обмеження кількості перевірок державними структурами); 2) способи захисту прав власника у випадках несприятливого збігу об’єктивних обставин ( напр. Державні витрати на відбудову Закарпаття після стихійного лиха);                              3) зобов’язально-правові позови; 4) захист права спадкового володіння земельною ділянкою.

     Вищезазначені  способи захисту права власності та речових прав регламентуються ЦК України. Майнові права включають в себе право власності та право користування чужим майном (у формі оренди, лізингу, побутового прокату тощо). Під “іншими майновими правами” розуміють саме право користування чужим майном.

     Отже, захист права власності – це сукупність передбачених цивільним законодавством засобів, що застосовують у зв’язку із вчиненим щодо права власності правопорушенням та спрямованих на відновлення  чи захист майнових інтересів володіння цих прав.

     Визначено такі цивільно-правові способи захисту прав:

     - речово-правові – ті, що спрямовані на захист речових прав та не пов’язані із якимись конкретними зобов’язаннями, а спрямовані на відновлення належних особі речових прав, або ж усунення перешкод чи сумнівів  у використанні цих прав (віндикаційний позов, негаторний позов, позов про визнання права власності, вимога до виключення майна з-під арешту, визнання недійсним правового акта, що порушує право власності);

     - зобов’язально-правові – ті, що є певними видами зобов’язань та спрямовані переважно не на безпосереднє, а на побічне відновлення речового права внаслідок певного зобов’язання.

     Під віндикаційним позовом слід розуміти вимогу володіючого власника чи особи, яка володіла цим майном на законних підставах, до фактичного володільця про повернення утримуваного ним майна в натурі.

     Негаторний позов – це вимога власника чи титульного володільця, до третіх осіб, про усунення перешкод у здійсненні повноважень з користування та розпорядження.

     Позов про визнання права власності – це позадоговірна вимога власника майна чи титульного володільця про визнання перед третіми особами факту належності позивачу власності  чи іншого речового права на оспорювання майна, що не поєднано з конкретною вимогою про повернення майна чи усунення інших перешкод, які не пов’язані з залишенням права володіння.