10.5.4 Інтелектуальна власність

 

     Конституція України (ст. 54) гарантує кожному громадянинові свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, авторських прав, моральних та матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Держава визнає за кожним громадянином право на результати своєї інтелектуальної діяльності, встановлює пряму заборону використання чи поширення зазначених результатів без згоди автора.

     Усі ці положення дістають свій розвиток, зокрема, у Книзі четвертій ЦК, Законі України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, Закону України “Про охорону прав на промислові зразки”, Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, Закону України “Про авторське право та суміжні права” тощо.

    Право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або інший об’єкт права  інтелектуальної власності, визначений чинним законодавством.

     У ЦК України (ст. 420) визначено такі об’єкти права інтелектуальної власності: літературні та художні твори, комп’ютерні програми, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі організації мовлення, наукові відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування інтегральних мікросхем, раціоналізаторські пропозиції, сорти рослин, породи тварин, комерційні найменування, торговельні марки, географічні зазначення, комерційні таємниці.

     Суб’єктами права інтелектуальної власності є фізичні особи, творчою працею яких створено об’єкт права інтелектуальної власності. ЦК вперше визначає їх як творців, до кола яких входять автори, виконавці, винахідники, раціоналізатори тощо. Суб’єктами права інтелектуальної власності є також інші фізичні та юридичні особи, яким згідно з ЦК, іншим законом, договором належать особисті та майнові права інтелектуальної власності відповідно до ЦК, іншого закону чи договору

(ст. 421 ЦК).

     Зміст права інтелектуальної власності становлять особисті немайнові (ст. 423 ЦК) та майнові права ( ст. 424 ЦК).

     Для різних об’єктів права інтелектуальної власності встановлено різні особливості  виникнення цього права. Право інтелектуальної власності виникає (набувається) від моменту створення об’єкта права інтелектуальної власності, державної реєстрації майнових прав або внаслідок використання.

     Так, авторське право виникає від моменту створення твору (ст. 437 ЦК). Право інтелектуальної власності на виконання виникає від моменту першого його здійснення, на фонограму чи відеограму – від моменту її вироблення, на передачу організації мовлення – від моменту її першого здійснення ( ст. 451 ЦК). Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є чинними внаслідок їх державної реєстрації (ст. 465 ЦК). Право на комерційне найменування є чинним від моменту першого використання цього найменування (ст. 489 ЦК).

     У своїй сукупності право інтелектуальної власності умовно можна поділити на:

авторське право та суміжні права;

право промислової власності;

засоби індивідуалізації товарів, робіт і послуг та їх виробників.

     Авторське право – інститут цивільного права, норми якого регулюють суспільні відносини, що пов’язані зі здійсненням та охороною прав інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір.

     Право промислової власності – це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що складаються в процесі створення, оформлення та використання результатів науково-технічної творчості.

     Винахід – технологія рішення у будь-якій галузі, яке відповідає умовам патентоспроможності. ЦК України (ст. 459) визначає перелік умов, наявність яких є обов’язковою для визначення винаходу патентоспроможності:

новизна;

винахідницький рівень;

придатність для промислового використання.

Об’єктом винаходу можуть бути : продукт (пристрій, речовина), процес у будь-якій сфері технологій, штампи мікроорганізмів, культури рослин і тварин.

     Корисна модель – це конструктивне виконання пристрою, яке відповідає умовам патентоспроможності, а саме: є новими, промислово придатними.

     Корисна модель дуже подібна до винаходу, проте їх слід відрізняти:

з умов патентоспроможності корисної моделі виключено винахідницький рівень;

об’єктом корисної моделі є конструктивне виконання пристрою, тобто його оригінальне компонування.

     ЦК відносить до об’єктів корисної моделі продукт або процес у будь-якій сфері технології.

     Промисловий зразок – результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання (ст. 1 ЗУ “Про охорону прав на промислові зразки”).

     Промисловий зразок є таким, що відповідає умовам патентоспроможності, якщо він є новим та промислово придатним. Об’єктом промислового зразка є форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу (ст. 461 ЦК).

     Набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом (ст. 462 ЦК).

     Патент – охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство та набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок.

     Відповідно до ст. 463 ЦК суб’єктами права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є:

винахідник, автор промислового зразка;

-  особи, які набули прав на винахід, корисну модель та промисловий зразок за договором чи законом.