10.6.2 Категорія договору в цивільному праві

 

     Договір – це угода двох або більше сторін про встановлення, зміну і припинення цивільних правовідносин. Умовами дійсності договору є 1) законність дії; 2) волевиявлення, вільне та усвідомлене, сторін; 3) дотримання встановленої законом форми договору; 4) правоздатність і дієздатність сторін.

     Договори поділяються на такі види: 1) планові (державні замовлення) і регульовані (договірні);                        2) односторонні (одна сторона має тільки права, інша – тільки обов’язки, напр.: договір позики, дарування, схову) і двосторонні (обидві сторони мають права і обов’язки: купівля-продаж – сторони одночасно виступають і кредитором і боржником в різних частинах) договори;               3) оплатні і безоплатні договори; 4) реальні і консенсуальні; 5) основні, попередні; 6) договори приєднання; 7) договори на користь третіх осіб.

     Змістом будь-якого договору є права і обов’язки сторін.

     Розрізняють: 1) істотні, 2) звичайні, 3) випадкові умови договору. Істотними умовами визнаються такі умови, без яких договір не може вважатися укладеним. Істотними умовами є предмет і ціна договору. До звичайних умов договору належать такі, які передбачаються в законодавстві і можуть не включатися до змісту договору. Напр.: місце виконання зобов’язання, строк (час) виконання зобов’язання. Це не означає, що сторони не можуть встановити свої вимоги до цих пунктів. Це саме стосується якості продукції. Випадкові умови договору, які звичайно в договорах конкретного виду не передбачаються, але можуть бути встановлені угодою сторін. Правила щодо форми договору – ті самі правила що і форми правочину.

     Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

     Отже укладення договору проходить дві основні стадії: оферта та акцепт. Оферта – пропозиція однієї сторони (оферента)  укласти договір. Характерними ознаками оферти є: 1) її може зробити кожна із сторін майбутнього договору; 2) вона має містити істотні умови договору;              3) вона повинна бути адресована конкретній особі; 4) вона повинна виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття.

     Акцепт – прийняття цієї пропозиції іншою стороною (акцептантом). Акцепт повинен бути повним і безумовним, може бути вчинено лише у формі дії, якщо інше не передбачено законом.

     Права та обов’язки за договором виникають у сторін лише з моменту його укладання. За загальним правилом договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Це означає, що усний договір – з моменту досягнення усних домовленостей, письмовий – підписання його сторонами, нотаріальний – з моменту нотаріального посвідчення, державно зареєстрований – з моменту державної реєстрації.

     Місцем укладення договору за загальним правилом визначається місце проживання фізичної особи або з місцезнаходження юридичної особи оферента.

     Важливими етапами в період існування договору є його зміна, розірвання,   припинення. Підстави припинення договору ідентичні підставам припинення цивільних зобов’язань.

Основними підставами розірвання та зміни укладеного та дійсного договору є такі:

1 Домовленість сторін, яка можлива лише у разі, якщо інше не передбачено в договорі чи законі.

2 Істотне порушення іншою стороною умов договору.

3 Одностороння відмова від договору в повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом.

4 У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінено або розірвано за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає з суті зобов’язання.

5 Інші умови, які прямо передбачені в законі.