11.1 Поняття і загальна характеристика житлового права і житлових правовідносин

 

 Житлове право - це сукупність правових норм, що врегульовують житлові правовідносини між громадянами та громадянами з державними і громадськими організаціями у процесі реалізації права людини на житло.

 Житлові правовідносини виникають, змінються і припиняються відносно вже готового жилого будинку чи іншого приміщення, придатного для проживання. Більшість із них мають майновий характер і складаються у сфері розподілу й користування житлом.

 Основним джерелом житлового права є Житловий кодекс Ук­раїни від 30 червня 1983 р. Кодекс врегульовує житлові відносини у випадках, коли наймодавцем є держава. Він складається із семи розділів, які врегульовують основні інститути житлових правовідносин.

У першому розділі кодексу закріплене право громадян на житло, інші житлові права та обов'язки, дана характеристика житлового фонду тощо. Другий розділ присвячений питанням управління житловим фондом. Зокрема, тут визначена компе­тенція держави та уповноважених нею органів у питаннях уп­равління житловим фондом. Третій розділ визначає порядок за­безпечення громадян житлом та користування ним. Четвертий розділ присвячений порядку збереження  житлового фонду, його експлуатації і ремонту. П'ятий розділ визначає порядок відповідальності за порушення житлового законодавства. Шос­тий розділ визначає порядок вирішення житлових спорів. Сьомий розділ містить заключні положення.

Житловий кодекс є комплексним законодавчим актом, що включає норми різних галузей права (адміністративного, державного, цивільного, фінансового та ін.).