11.2 Право громадян на житло і форми його реалізації

 

Житло – одна з основних матеріальних умов життя людини, яке виникає з моменту народження і зберігається протягом усього життя.        

Право на житло є одним із конституційних і являє собою гаранто­вану Конституцією України можливість громадянина задоволь­няти потребу в житлі одним із шляхів, визначених законом. Зо­крема, згідно зі ст. 47 Конституції «кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, жит­ло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду». Крім того, згідно зі ст. 30 Конституції «кожному гаран­тується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення у них огля­ду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду».

Порядок реалізації цих прав визначається житловим і цивільним законодавством. Зміст права на житло передбачає, що кожен громадянин і члени його сім'ї: мають право займати і використовувати певне житло; той, хто потребує житла, має право на забезпечення ним у порядку, визначеному законом; держава бере на себе обов'язок сприяти громадянам у вирішенні їхніх житлових проблем та забезпечення їм можливості безперешкодного про­живання у житлі, яке вони займають. Право громадян на житло забезпечується: розвитком і охоро­ною державного, громадського і приватного житлового фонду; сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву; створенням умов, за яких кожний громадянин мати­ме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду; надання житла громадянам, які потребують соціально­го захисту, безоплатно або за доступну плату відповідно до зако­ну; можливістю приватизації житла; охороною державою житло­вих прав громадян від посягань на них тощо.

Чинне законодавство передбачає такі основні способи реалізації права на житло: одержання житла з державного і громадського житлового фонду; шляхом укладення цивільно-правових угод: купівлі-продажу, обміну, дарування, отримання у спадщину тощо; шляхом індивідуального будівництва; шляхом приватизації житла; шляхом оренди житла тощо.