12.1 Загальна характеристика Сімейного кодексу

 

Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права та обов’язки подружжя, підстави виникнення , зміст особових немайнових та майнових прав та обов’язків батьків та дітей, інших членів сім’ї та родичів.

Регулювання сімейних відносин здійснюється сімейним кодексом України з метою: зміцнення сім’ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб, утвердження почуття обов’язку перед батьками , дітьми, та іншими членами сім’ї.

Учасники сімейних відносин, які регулює кодекс - це: подружжя, батьки та діти, усиновлювачі, баба, дід, внуки, рідні сестри та брати ,інші члени сім’ї. Сімейний кодекс не регулює відносини між двоюрідними сестрами та братами, тіткою, дядьком та племінниками, між іншими родичами за походженням .

Сім’я є первинним та основним осередком суспільства. Сім’ю складають особи, що спільно проживають, пов’язані між собою спільним побутом , мають спільні права та обов’язки.

Подружжя вважається сім’єю і тоді, коли дружина та  чоловік у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за дитиною, батьками та з інших поважних причин не  проживають спільно. Дитина належить до сім’ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Права члена сім’ї має одинока особа. Сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом, та таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Особа, що досягла шлюбного віку, має право  на створення сім’ї. Сім’ю може створити  особа, що народила дитину, незалежно від віку. Кожна особа має право на проживання в сім’ї.

Держава охороняє сім’ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім’ї. Ніхто не може втручатись в сімейне життя, крім випадків, визначених законом.

Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина, що не досягла 14 років. Неповнолітньою вважається дитина, що має вік від 14 до 18 років.

Сімейні відносини регулюються Сімейним кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя. Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв  чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних  та інших переконань, етнічного чи соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками .

Жінка та чоловік мають рівні права та обов’язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім’ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, доброзичливості відповідно до моральних засад суспільства.

 При вирішенні сімейного спору суд за заявою зацікавленої особи може враховувати місцевий звичай, а також звичай національної меншини, до якої належать сторони  або одна з них, якщо вони не суперечать вимогам кодексу, законів та моральним засадам суспільства.

Частиною національного сімейного законодавства є міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.