12.2 Поняття шлюбу, умови і порядок його укладення

 

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі актів цивільного стану. Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка  без шлюбу не є підставою для виникнення у них  прав та обов’язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення  у жінки та чоловіка прав та обов’язків подружжя, крім випадків, коли  релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення державних органів актів цивільного стану.

Шлюбний вік для жінки встановлюється у сімнадцять, а  для чоловіка - у вісімнадцять років.

Особи, які бажають зареєструвати шлюб, повинні досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу.

Право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку .За заявою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду  їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Жінка та чоловік можуть перебувати одночасно лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.

Не можуть перебувати в  шлюбі між собою:

- особи які є родичами прямої   лінії споріднення;

- рідні(повнорідні) брат та сестра;

- двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця.

За  рішенням суду може бути надано право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним. У шлюбі між собою не  можуть бути  усиновлювач та усиновлена ним  дитина.

Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Державна реєстрація шлюбу проводиться урочисто. Державна реєстрація шлюбу засвідчується свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує КМ України.

Заява про реєстрацію шлюбу подається чоловіком та жінкою до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану  за їхнім вибором. Заява про реєстрацію шлюбу подається чоловіком та  жінкою особисто. Якщо через поважні причини вони не можуть особисто подати заяву, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники, повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.

Особи, що подали заяву про реєстрацію шлюбу, повинні повідомити одна  одну про стан свого здоров’я. Держава забезпечує створення умов для медичного обстеження осіб , які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Результати медичного обстеження є таємницею і повідомляються лише особам, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Приховування тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для другого подружжя, їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.

Шлюб реєструється після спливу 1-го місяця  від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу. За наявності поважних причин керівник державного органу реєстрації актів цивільного стану  дозволяє реєстрацію  шлюбу до спливання цього строку. У разі вагітності нареченої, народження нею дитини, а також якщо є безпосередня загроза для життя нареченого або нареченої, шлюб реєструється у день подання відповідної заяви. Якщо є відомості про наявність перешкод до реєстрації шлюбу, керівник державного органу реєстрації актів цивільного стану може відкласти реєстрацію шлюбу, але не більш ніж на три місяці, таке рішення може бути оскаржено до суду.

Шлюб реєструється в приміщенні  державного органу реєстрації актів  цивільного стану. За заявою наречених реєстрація шлюбу може бути проведена в іншому місці. За заявою наречених реєстрація шлюбу може відбутися за місцем їхнього проживання, за місцем надання стаціонарної медичної допомоги, в іншому місці, якщо вони з поважних причин не  можуть прибути до державного органу реєстрації актів  цивільного  стану.

Присутність нареченої та нареченого в момент реєстрації шлюбу є обов’язковою. Реєстрація шлюбу через представника не допускається. Наречені мають право обрати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя або надалі іменуватися дошлюбними прізвищами.

Шлюб є підставою для виникнення прав та обов’язків подружжя. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та  свобод.