13.9 Умови та підстави припинення трудового договору та їх класифікація

Трудове законодавство України та юридична наука викорис­товують різні терміни для позначення припинення трудових правовідносин. При цьому загалом припинення трудових право­відносин пов'язане з припиненням трудового договору.

Термін "припинення трудового договору" є узагальненим для всіх випадків закінчення його дії. Сюди належать як під­стави, передбачені КЗпП України, так і передбачені спеціаль­ним законодавством. Існують і вужчі за своїм значенням тер­міни, що використовуються для припинення трудових право­відносин.

"Розірвання трудового договору" вживається у випадках, коли трудовий договір припиняється за ініціативою однієї із його сторін або осіб, які не є стороною трудового договору.

Термін "звільнення", що також застосовується для при­пиненням трудового договору, пов'язується передусім з про­цедурою технічного оформлення вже припинених трудових правовідносин.

Припинення трудового договору допускається лише при дотри­манні таких умов:

існують законні підстави для його припинення;

дотримано встановлений порядок звільнення з роботи.    Законними підставами для припинення трудового договору вважаються такі, які визначені законодавчими актами. Пере­важно вони передбачаються у КЗпП України. Однак ст. 7 КЗпП України встановлює, що, крім передбачених Кодексом, для при­пинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов спеціальним законодавством можуть бути передба­чені й інші підстави. Зокрема, такі підстави визначені у Законі України від 5 листопада 1991 р. "Про прокуратуру", а також у законах "Про державну службу", "Про альтернативну (невій­ськову) службу" або вони можуть міститися у підзаконних нормативно-правових актах (укази Президії Верховної Ради СРСР "Про умови праці тимчасових робітників і службовців", "Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезон­них роботах", постанова Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. № 245 "Про роботу за сумісництвом працівників дер­жавних підприємств, установ і організацій"). Більше того,  п.8 ст. 36 КЗпП України зазначає, що додаткові підстави при­пинення трудового договору можуть бути передбачені навіть контрактом.

Що стосується другої умови, то закон встановлює порядок припинення трудового договору для певних груп підстав, наприклад, з ініціативи працівника, з ініціативи роботодавця. Існує також порядок припинення трудового договору для кожної підстави зокрема, наприклад, для розірвання договору за п. 1 ст. 40 КЗпП. При припиненні трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін порядок його розірвання визна­чають самі сторони. Деякі особливості пов'язані, наприклад, з порядком проведення виплат, які можуть здійснюватися при припиненні трудового договору, можуть встановлюватися спе­ціальним законодавством або  колективним договором.

Усі підстави припинення трудового договору, що передбачені КЗпП, можна класифікувати залежно від характеру юридич­ного факту (дія чи подія), який став підставою для його при­пинення.

До юридичних фактів (подій) належать смерть працівника та сплив терміну самого договору.

До юридичних фактів — дій належать такі підстави, за яких трудовий договір припиняється у результаті волевиявлення його сторін або так званих третіх осіб, які не є його стороною. Усі підстави цієї групи можна розподілити на такі види:

за наявності або відсутності взаємного волевиявлення сто­рін трудового договору (угода сторін (п. 1 ст. 36); переведення працівника за його згодою на інше підприємство або перехід на виборну посаду (п. 5 ст. 36); відмова працівника від переве­дення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36); підстави, передбачені конт­рактом (п. 8 ст. 36);

    - за ініціативою працівника (ст. ст. 38, 39);

    - за ініціативою роботодавця (ст. ст. 40 і 41, а також при незадовільному результаті випробування (ст. 28);

    - за ініціативою третіх осіб, які не є стороною трудового договору (призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. 3 ст. 36);

- набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (п. 7 ст. 36); направлення працівника за постановою суду на примусове лікування (ст. 37); на вимогу профспілко­вого чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (ст. 45), на вимогу батьків неповнолітнього або інших осіб (ст. 199);

     - при порушенні встановлених правил прийому на роботу (ст. 7 КЗпП).

Ще однією з підстав припинення трудового договору є смерть працівника. Ця обставина, як уже зазначалося, не отримала свого закріплення у КЗпП України. У разі смерті працівника припинення трудового договору оформляється наказом, у якому зазначається саме така підстава.