13.11 Порядок розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця

При припиненні трудових правовідносин існує спеціальний порядок, якого роботодавець зобов'язаний дотримуватися, щоб звільнення вважалося законним.

Передбачено, зокрема, що припинення трудового договору незалежно від підстав оформляється наказом або розпо­рядженням роботодавця, де обов'язково вказується підстава припинення трудового договору згідно з чинним законодав­ством та з посиланням на відповідну статтю чи пункт закону. Наприклад, "звільнений за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України". Якщо ж трудовий договір розривається з ініціативи працівника за наявності для цього поважних причин, то сама причина також зазначається у наказі. Часто в наказах або роз­порядженнях про звільнення працівника дається вказівка для бухгалтерії підприємства провести з таким працівником розра­хунок.

Днем звільнення вважається останній день роботи. Він обов'язково повинен бути зазначений у наказі або розпоряд­женні роботодавця. У день звільнення роботодавець повинен провести з працівником розрахунок, а також видати на руки належним чином оформлену трудову книжку. За кожен день затримки розрахунку при звіль­ненні працівника, а також затримки видачі трудової книжки працівник має право вимагати виплату середнього заробітку.

В окремих випадках законодавство дозволяє розірвання тру­дового договору за ініціативою роботодавця лише після того, як працівнику буде запропонована інша робота. Це стосується звільнення з підстав скорочення чисельності або штату, вияв­лення невідповідності працівника займаній посаді або викону­ваній роботі, а також поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

При звільненні працівників за окремими підставами є необ­хідність отримання роботодавцем попередньої згоди профспіл­кового органу.

У випадках, передбачених законодавством про працю, ви­борний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у 15-денний термін обґрунтоване письмо­ве подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Рішення профспілкового органу про ненадання згоди на розірвання трудового договору повинне бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звіль­нення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

КЗпП у ст. 43-1 встановлює також випадки, коли роботода­вець має право розірвати трудовий договір з працівником без попередньої згоди профспілкового органу. За загальним прави­лом звільнення у цих випадках відбувається з незалежних від роботодавця обставин, а тому позиція профкому тут суттєвого значення не має.

У випадках передбачених ст. 44 КЗпП України, при ро­зірванні трудового договору працівнику виплачується вихідна допомога.

Ще однією важливою умовою при розірванні трудового до­говору є вимога ст. 40 КЗпП України, яка забороняє звіль­нення працівника за ініціативою роботодавця в період його тимчасової непрацездатності. Також закон забороняє звільняти працівника за ініціативою роботодавця у період перебування його у відпустці.

Для деяких категорій працівників встановлені додаткові гаран­тії при розірванні трудового договору.